Ухвала суду № 33215372, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/14859/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімівському районі м. Севастополя

на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.11.2010

та ухвалу Севастпольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі №2а-2236/10/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатера-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Нахімівському районі м. Севастополя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатера-Трейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сатера-Трейд») звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2007 № 0000582310/0, № 0000592310/0 Державної податкової інспекції у Нахімівському районі м. Севастополя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Нахімівському районі м. Севастополя ) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідача здійснена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2007.

За наслідками перевірки складений акт №362/10/23-123/31267300/93 від 20.06.2007 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2007 №0000582310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 790943,77 грн., та застосування штрафних санкцій у сумі 613945,52 грн., №0000592310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 445226,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 222 61,00 грн.

Стосовно висновків акту перевірки, що позивачем безпідставно завищена сума валових витрат стосовно реєстрації знаку для товарів та послуг «Ессе» в Україні, «Масандра», послуги по доробці зразків розроблення та затвердження технологічних інструкцій на вина Масандра та Херес на загальну суму 20830,00 грн., які були надані ГПКТІ «Плодмашпроект» за договорами від 20.01.2006 №15 та №34 від 04.04.2006, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР витрати на придбання нематеріальних активів не включаються до складу валових витрат. Такі витрати згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону підлягають амортизації як витрати на придбання нематеріального активу для власного виробничого використання. Враховуючи вищезазначене, для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості, який визначається платником податку самостійно виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше ніж 10 років безперервної експлуатації (пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону №334/94-ВР).

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242, до нематеріальних активів відносять немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані й утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою або надання в оренду іншим особам.

Тобто, для цілей оподаткування визначальним фактором є вартість такого нематеріального активу та цілі його придбання. Отже, судам попередніх інстанцій обов'язково необхідно було з'ясувати чи підлягають витрати з реєстрації знаку для товарів та послуг «Ессе» в Україні, «Масандра», послуги по доробці зразків розроблення та затвердження технологічних інструкцій на вина під визначення «Нематеріальні активи» шляхом витребування у позивача первинної документації на спростування доводів відповідача.

Стосовно безпідставності віднесення до складу валових витрат витрати, понесені позивачем за договорами з фізичними особами-підприємцями на одержання консультаційних послуг по вивченню документообігу, виробничого та фінансового циклів, розробці стратегії розвитку компанії, постановки документообігу в управлінському обліку, розрахунку потреби підприємства в запасах , підбору постачальників, оптимізації виробничого процесу, розробці бізнес-плану з метою залучення додаткових засобів, послуги по мийці пляшок та інше. Колегія суддів вважає, що за даними порушеннями судами попередніх інстанцій не повно з'ясовано всі обставини справи.

Так, за вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під валовими витратами розуміються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, до валових витрат включаються суми, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, валовими можуть визнаватися лише витрати, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства, якою є будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При цьому, всупереч вищенаведених норм Закону та вимог Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій у оскаржуваних рішеннях зроблено лише констатацію факту оформленими актами здачі - приймання виконаних послуг.

Щодо встановленого відповідачем порушення згідно якого позивач завищив амортизаційні відрахування на суму 232729,05 грн., чим порушив пп. 8.1.1 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , оскільки позивачем неправомірно включено в розрахунок амортизаційних відрахувань витрати на придбання комплексу з обробки вина холодом, який фактично не використовується у господарській діяльності та не піддавався зносу.

Підпункт 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону під терміном «основні фонди» розуміє матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» поняття «основні засоби» не вживається, утім таке поняття визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, за яким «основні засоби» це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Разом з тим, п. 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 №92 визначає, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Пунктом 26 даного Положення визначено п'ять методів амортизації, які підприємство може використовувати за власним вибором та які залежать від терміну корисного використання основних засобів, який встановлюється самим підприємством.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи, не досліджено належним чином відображення амортизації комплексу з обробки вина холодом, зокрема зупинення нарахування амортизації на період консервації об'єкта, а тому колегія суддів не знаходить підстав вважати, що судові рішення у цій частині прийняті з дотримання норм процесуального права.

Стосовно порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося в заниженні цього податку в сумах: за січень 2006 року 36261,00 грн., лютий 2006 року 58409,00 грн., березень 2006 року 44437,00 грн., квітень 2006 року 192832,00 грн., травень 2006 року 113287,00 грн., а саме, позивачем не надані документи, що спростовують включення податкових накладних за період з 01.07.2005 по 31.12.2005, спірні податкові накладні не підтверджені первісними документами, відсутність спірних податкових накладних у реєстрі отриманих податкових накладних за попередній період (у реєстрах за липень-грудень 2005 року) не підтверджено, не встановлена дата отримання спірних податкових накладних позивачем, а також не підтверджено отримання позивачем цих накладних у 2006 році.

Колегія суддів, зазначає, що у оскаржуваних судових рішеннях належним чином не розкрито ні суті порушення, не обґрунтовано у чому полягає протиправність висновків податкового органу, не досліджено обставин не надання первинних документів на запит відповідача, не витребувано доказів на підтвердження позиції позивача у цій частині позовних вимог.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімівському районі м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова