Постанова № 332138, 25.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" грудня 2006 р.

Справа № 17/339

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи № 17/339

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства фірми "Інгуша", м. Кіровоград

про стягнення 21680,76 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Пилипенко О.І., довіреність № 04-04/1655 від 30.06.06 р., представник;

від відповідача - Акулініна Л.О., довіреність № 1 від 20.01.06 р., представник.

Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до приватного підприємства "Інгуша" про стягнення 21680,76 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Заявою б/н від 25.12.2006 р. (вх.№ 02-05/ від 25.12.06 р.) позивачем зменшено позовні вимоги: він просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 14453,84 грн.(а.с.54).

Відповідач уточнені позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що приватне підприємство фірма "Інгуша" у 2005 р. спрацювало зі збитками, а тому він не повинен сплачувати штрафні санкції, оскільки відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сплату штрафних санкцій підприємства, установи, організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (а.с.17-18, 44, 56).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 05.07.01р. всім підприємствам (об'єднанням), установам і організаціям незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.

Згідно Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого Директором Фонду соціального захисту інвалідів від 01.11.02р. (а.с.9-10), Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом урядового державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів і має статус юридичної особи. Відповідно до покладених на нього завдань здійснює в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації.

Відділення приймає участь у межах своєї компетенції в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів. Також здійснює на території області контроль за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767 (зі змінами та доповненнями), підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструється у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом.

Підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, сплачують самостійно штрафні санкції до 15 квітня року, що настає за звітним.

Штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.

Згідно Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95р. №314 (зі змінами та доповненнями), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда .

Відповідач своєчасно подав звіт, але до 15.04.06 року самостійно не сплатив штрафні санкції, тому за ним рахувалась заборгованість по сплаті штрафних санкцій до відділення на загальну суму 21680,76 грн.

Як вбачається зі звіту "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005 році, наданого відповідачем до відділення, на підприємстві працює 156 штатних працівників особового складу, отже виходячи з наведеного на підприємстві повинно працювати 6 інвалідів.

Під час розгляду спору по суті було встановлено, що фактично на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда: Голобородько В.О. та Григорьєва Р.Н. Вказане підтверджується: уточненим звітом "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів" у 2005 році, за підписом головного бухгалтера підприємства відповідача та скріпленим печаткою фірми "Інгуша", копіями посвідчень інвалідів №164148 від 14.02.2000 р. Григор"євої Р.М. та №328246 від 01.08.2005 р. Голобородько В.О., копією трудової книжки Григор"євої Р.М. з відповідними відмітками про прийняття її на роботу в 2005 р. на підприємство відповідача; копіями наказів про прийняття на роботу Григор"євої Р.М. №120 від 05.08.1999 р. та Голобородько В.О. №1-к від 15.01.2004 р., а також наказами про звільнення вказаних вище осіб №127-к від 09.03.2006 р. та №191-к від 27.10.2005 р. відповідно (а.с.24-26, 32-33, 57).

З огляду на викладене та враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують, що у 2005 році на підприємстві відповідача працювало 2 інваліда (продавець- Голобородько В.О., лаборант- Григор"єва Р.М.), позивачем заявою від 25.12.2006 р. було зменшено розмір пред'явлених позовних вимог до 14453,84 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сума штрафних санкцій визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно звіту відповідача фонд оплати праці штатних працівників становить 563700,00 грн. (код рядка 04), при цьому на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 156 осіб (код рядка 01), тому середньорічна заробітна плата штатного працівника дорівнює 3613,46 грн.

З огляду на те, що на підприємстві відповідача середньорічна заробітна плата штатного працівника дорівнює 3613,46 грн., а кількість робочих місць на яких не працевлаштовані інваліди - 4 робочих місць, тому розмір штрафних санкцій становить: 3613,46 х 4 = 14453,84 грн.

Будь-яких доказів, які свідчили б про вжиття відповідачем заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році, до суду відповідачем не надано.

ППФ "Інгуша" надав суду докази про те, що у 2005 році ним було розпочато роботу зі створення робочих місць для інвалідів. Зокрема, колективним договором передбачено створення робочих місць для інвалідів (а.с.27-31).

Крім того, за твердженням відповідача він інформував державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, на підтвердження чого надав звіти форми №3-ПН, які подавались ним до Кіровоградського центру зайнятості (а.с.22, 59-62).

В той же час із відповіді Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості на запит позивача вбачається, що приватне підприємство фірма "Інгуша" інформацію про потребу в інвалідах і звіти про наявність вільних робочих місць для інвалідів у 2005 р. не надавало, а відтак інваліди на його підприємство не направлялись (а.с.65).

Дослідження виявлених розбіжностей з урахуванням спливу строку, встановленого для вирішення справи по суті, є неможливим та недоцільним в зв'язку з тим, що вказані докази не мають вирішального значення з огляду на наступні обставини.

Відповідач не надав суду доказів про те, що у 2005 році ним проводилась робота зі створення робочих місць. Відповідач фактично не створив робочі місця для інвалідів і повинен нести відповідальність, передбачену ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.91р. (зі змінами та доповненнями), оскільки робочим місцем інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі-Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.05 р. №314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року №19, це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору.

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда.

Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідач вказані вимоги закону в повному обсязі не виконав.

Відповідачем не подано господарському суду наступних доказів: інструкцію про робоче місце інваліда, оскільки така інструкція згідно пояснень відповідача (а.с.44), не затверджувалась в установленому Законом порядку; документи, які б свідчили про інформування відповідачем місцеві органи соціального захисту населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може застосовуватись праця інвалідів.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують сплату штрафних санкцій в сумі 14453,84 грн., позовні вимоги заявлені обґрунтовано і повністю підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що в зв'язку з відсутністю прибутку за звітний період до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" сплата штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів проводиться підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Керуючись статтями 160, 162, 163, частинами 1-4 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Інгуша" (25014, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 219, р/р № 2600017000340 в КФ АКБ "Правекс-банк", МФО 323594, код ЄДРПОУ 13769653) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7а, р/р №31218230600002 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код ЄДРПОУ 24145329) – 14453,84 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2006 р.

Суддя

С.В. Таран