Рішення № 33213732, 20.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10076/13 20.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства Державний проектний інститут

"Укрдіпронафтотранс"

про стягнення 11587 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Півень Д. О. (дов. № 91/2012/12/05-1 від 05.12.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Державний проектний інститут "Укрдіпронафтотранс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 11587 грн. за договором № 2690052 на постачання теплової енергії у гарячій воді з яких 11230, 96 грн. сума основного боргу, 59, 34 грн. 3% річних, 296, 70 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10076/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.06.2013 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 30.07.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/10076/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року справу прийнято до провадження судді Босого В. П., розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/10076/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П., та прийнято до її провадження.

В судове засідання 20.08.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 2690052 на постачання теплової енергії у гарячій воді, в частині оплати поставленої теплової енергії в гарячій воді за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року.

Відповідно до поданого позивачем витягу з ЄДРПОУ станом на 15.05.2013 року, адреса відповідача є такою ж, яка вказана позивачем в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, бул. Верховної ради, буд. 34.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2000 року між Акціонерною енергопостачапьною компанією «Київенерго», яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (позивачем, енергопостачальною компанією) та Державним підприємством Державний проектний інститут «Укрдіпронафтотранс» (відповідачем, абонентом) укладено Договір № 2690052 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - договір).

Згідно з п.п. 2.2.1. та 2.3.1. договору, і відповідно до законодавства України, позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000 року. Відповідно до п. 8.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В додатку № 3 до договори сторони погоди тарифи на теплову енергію: для опалення 800, 61 грн./Гкал (100%) без урахування ПДВ; для гарячого водопостачання 800, 61 грн./Гкал (100 %) без урахування ПДВ. Вказані тарифи затверджені Розпорядженням Київської міської адміністрації № 116 від 30.09.2011 року та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 116 від 30.09.2011 року.

Додатком № 4 до договору сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію. Так, у відповідності до п. 2. додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії.

Згідно п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 2 за адресою: вул. Червоногвардійська, буд № 38, розрахункова група, тел. 559-13-66 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акти звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Пунктом 7 додатка № 4 до договору передбачено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день до моменту його погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За твердженням позивача за період з січня 2013 року по травень 2013 року включно відповідач не здійснив в повному обсязі розрахунки за теплову енергію, в результаті чого заборгував позивачу (за вказаний період) суму в розмірі 11 230, 96 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір № 2690052 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.10.2000 року є договором енергопостачання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивачем протягом періоду з січня 2013 року по лютий 2013 року включно відповідно до умов договору постачалася відповідачу теплова енергія на суму 11 230, 96 грн., що підтверджується обліковими картками № 2661 за січень 2013 року, № 2669 за лютий 2013 року, наявними в матеріалах справи.

Доказів оплати поставленої відповідачу теплової енергії в січні, лютому 2013 року матеріали справи не містять. Строк оплати поставленої теплової енергії у відповідності до договору є таким, що настав, відповідно до зазначеного суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену в січні, лютому 2013 року теплову енергію становить 11 230, 96 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11 230, 96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 230, 96 грн. за період січень, лютий 2013 року включно визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті поставленої енергії, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача пеню, відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в розмірі 296, 70 грн. за період з 01.02.2013 р. по 30.04.2013 р., 3% річних в розмірі 59, 34 грн. за період з 01.02.2013 р. по 30.04.2013 р.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0, 5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Враховуючи законодавче обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню за прострочення грошового зобов'язання, її розрахунок у справі здійснюється за подвійною обліковою ставкою НБУ, як і було розраховано позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 296, 70 грн. у відповідності до відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7 додатку № 4 до договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Державний проектний інститут «Укрдіпронафтотранс» (02094, м. Київ, бул. Верховної ради, б. 34; код ЄДРПОУ 03484174; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 00131305) 11 230 (одинадцять тисяч двісті тридцять) грн. 96 коп. основної заборгованості, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 70 коп. пені, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко