Рішення № 33213726, 20.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10476/13 20.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЕкоТрейдПро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Прес"

про стягнення 30 730,11 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Новікова (дов. б/н від 17.07.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЕкоТрейдПро" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС Прес" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 30 730,11 грн. заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № 512/2 від 03.12.2012 року, з яких 26 025, 50 грн. основної заборгованості, 2 430, 51 грн. 0,05% за користування товарним кредитом, 1 885, 54 грн. пені, 388, 56 грн. 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10476/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 30.07.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

26.06.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника, документи по справі.

30.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну розміру позовних вимог, клопотання про розгляд справи без участі представника.

30.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу № 910/10476/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року справу прийнято до провадження судді Босого В. П., розгляд справи призначено на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.07.2013 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу № 910/10476/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П., та прийнято до її провадження.

16.08.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну розміру позовних вимог, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

20.08.2013 року в судове засідання представник позивача не з'явився, про неявку суд повідомив та подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 025, 50 грн. основної заборгованості, 2 430, 51 грн. - 0, 05% за користування товарним кредитом, 1 885, 54 грн. - пені , 388, 56 - 3% річних, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 720, 50 грн., та витрати по оплаті адвоката в розмірі 3 000, 00 грн.

Подану позивачем заяву про зміну позовних вимог судом розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято в порядку ст. 22 ГПК України, а отже в подальшому розгляд позовних вимог здійснюється з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представником відповідача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті справи, надано оригінали документів для огляду по справі та документи по справі.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2012 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як отримувачем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 512/2 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти поліграфічні матеріали (надалі - товар), а отримувач приймати товар і оплачувати його вартість в строки та порядку, передбачених цим договором.

На виконання умов договору, постачальником було передано у власність отримувача товар в кількості, асортименті, та за цінами згідно видаткової накладної № 130 від 03.12.2012 року на загальну суму 54 025,50 грн.

Пунктом 5.2 договору, укладеного між сторонами, визначено умови та терміни оплати отриманого товару, а саме - сторони домовились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Отримувач зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію товару в повному розмірі на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставіки кожної партії товару. При цьому, постачальник застосовує по кожній партії поставленого товару умови товарного кредиту, а отримувач зобов'язаний виконувати їх належним чином.

Відповідно тверджень позивача, розрахунок за отриманий товар відповідачем здійснено лише частково - у розмірі 28 000,00 грн. згідно банківських виписок (копії додаються).

З метою досудового врегулювання спору, 05.04.2013 року на адресу відповідача позивачем було направлено лист-вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про відправлення.

Позивач стверджує, що будь-яких дій відповідачем, які б свідчили про його зацікавленість у вирішенні питання в позасудовому порядку, вчинено не було.

24 травня 2013 року на адресу відповідача позивачем було повторно направлено лист-вимогу про сплату заборгованості та відсотків за користування товарним кредитом

Як стверджує позивач, станом на 27 травня 2013 року основна заборгованість відповідача перед позивачем за вказаною вище видатковою накладною становить 26 025,50 (двадцять шість тисяч двадцять п'ять гривень 50 копійок).

Відповідно до п. 5.4. договору сторони даного договору дійшли згоди, що в даному договорі діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме:

- за користування товарним кредитом по даному договору на протязі 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, отримував сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0, 0% від вартості поставленого товару;

- за користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, отримувач сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0, 05 % від вартості поставленого товару за кожний календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що оплата повної вартості товару по кожній поставці товару при умові настання подій передбачених в п. 5.4. цього договору здійснюється отримувачем не пізніше, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Згідно п. 5.6. договору своє право застосування умов товарного кредиту постачальник реалізовує шляхом виставлення отримувачу рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється отримувачем на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку прострочення отримувачем зазначеного у п. 5.5. цього договору терміну оплати, він сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Із металів справи вбачається, що відповідачем в період з 01.04.2013 року по 12.04.2013 року оплачено позивачу 28 000, 00 грн., а в період з 02.07.2013 року по 19.08.2013 року 26 025, 50 грн. (що підтверджується матеріалами справи, платіжними дорученнями та заявами сторін) загалом 54 025, 50 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження щодо стягнення з відповідача частини основної заборгованості за договором підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 2 430, 51 грн. 0, 05 % за користування товарним кредитом, 1 885, 54 грн. пені, 388, 56 грн. 3 відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки на умовах товарного кредиту № 512/2 від 03.12.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивачем в грудні 2012 року у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 54 025, 50 грн., згідно видаткової накладної, належним чином засвідчена копія якої, підписана та скріплена печатками/штампами сторін, додана позивачем до матеріалів справи, оригінал надано для огляду в судовому засіданні.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 28 000, 00 грн. до звернення позивачем з позовною заявою до суду, та 26 025, 50 грн. після звернення позивачем до суду, що підтверджується матеріалами справи. Загалом відповідач сплатив позивачу за поставлений товар 54 025, 50 грн.

Відповідно до викладеного, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті основного боргу відсутня, докази сплати якої відповідачем надано суду.

Відповідно до ст. 80 п.1 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено основний боргу за договором за поставлений товар в розмірі 54 025, 50 грн., що підтверджується матеріалами справи, між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Як вже зазначалося вище, крмі основного боргу за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача 1 885, 54 грн. пені, відповідно до п. 6.2. договору за період з 02.02.2013 року по 24.05.2013 року та 2 430, 51 грн. 0, 05 % відсотків за користування товарним кредитом, відповідно до п. 5.4. договору, за період з 02.02.2013 року по 24.05.2013 року розрахованих з врахуванням часткових оплат здійснених відповідачем (відповідно до розрахунків доданих до позовної заяви).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Пунктом 6.2. договору передбачено нарахування пені у разі порушення термінів оплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару за період з 02.02.2013 року по 24.05.2013 року підлягають задоволенню із розрахунку зробленого позивачем. Відповідач свого розрахунку пені суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що за користування товарним кредитом по даному договору протягом більшого періоду, ніж 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару, отримувач сплачує постачальнику відсоток в розмірі 0, 05% від вартості поставленого товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту понад 60 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару і до моменту погашення заборгованості по кожній партії товару.

Таким чином, п. 5.4. договору за користування товарним кредитом встановлені проценти, які сплачуються від суми заборгованості, при користуванні товарним кредитом протягом більшого періоду ніж 60 календарних днів з моменту поставки товару, у розмірі 0, 05 % за кожен день такого користування.

Проценти за користування товарним кредитом є платою за користування грошовими коштами, і не тотожні такому правовому інституту як неустойка (пеня), тому стягнення таких процентів з відповідача, одночасно із стягненням пені не суперечить діючому законодавству та Конституції України.

Судом встановлено, що відповідач оплачував товар частинами і в строк понад 60 календарних днів, тобто користувався товарним кредитом на умовах договору.

Позивач у відповідності до п. 5.6. договору виставив відповідачу рахунок на суму нарахованих процентів, що підтверджується матеріалами справи, і відповідно відповідач зобов'язаний був його оплатити протягом 2-х банківських днів від дати його виставлення. Доказів оплати рахунку виставленого позивачем відповідачу на оплату процентів за користування товарним кредитом матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що зазначений рахунок сплачений відповідачем не був.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 0, 05 % від суми заборгованості за кожен день користування товарним кредитом понад 60 календарних днів за період з 02.02.2013 року по 24.05.2013 року, що складає 2 430, 51 грн. підлягають задоволенню із розрахунку зробленого позивачем. Відповідач свого розрахунку відсотків за товарним кредитом суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 388, 56 грн. 3 % річних за користування коштами відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 02.02.2013 року по 24.05.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Відповідач свого розрахунку відсотків за товарним кредитом суду не надав, заперечень щодо вірності розрахунку зробленого позивачем суду не навів.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 54 025, 50 грн. основного боргу підлягає припиненню, позовні вимоги в частині стягнення пені, 0, 05 % від суми заборгованості за користування товарним кредитом та 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи, що спір доведено до судового розгляду внаслідок неправильних дій відповідача (ухилення від розгляду листів - вимог позивача), що остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів за поставлений йому товар після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про покладення витрат на оплату судового збору на відповідача.

У відповідності до ст. 49 ГПК України позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 02 квітня 2013 року між позивачем (далі за текстом - довіритель) та Адвокатом Шишко Олегом Мар'яновичем (далі за текстом - адвокат) було укладено договір № 6 про надання адвокатських послуг (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 2 якого адвокат зобов'язується складати документи правового характеру (листи - вимоги, позовні заяви, розрахунки позовних вимог, клопотання, заяви та інше) та/або здійснювати представництво інтересів довірителя на предмет стягнення з ТОВ «АСС Прес» (код ЄДРПОУ 37147727 на користь ТОВ «Торговий дім «ЕкоТрейдПро» заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 512/2 від 03.12.2012 року, в т.ч. з відповідними нарахуваннями на суму заборгованості згідно умов договору поставки № 512/2 від 03.12.2012 року, та ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за підготовку документів правового характеру розмір гонорару встановлюється в сумі 3 000, 00 грн.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що адвокат Шишко Олег Мар'янович жодного разу не приймав участі в судових засіданнях по справі, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи (справа розглянута протягом двох судових засідань, вперше з яких сторони не з'явились, а справа не є складною), сплату основного боргу відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги по стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню у розмірі 500 грн., виходячи із міркувань розумності та справедливості щодо необхідних затрат часу та звичайних цін на ринку юридичних послуг щодо представлення інтересів та захисту прав позивача у суді.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений товар припинити.

2. Інші позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС Прес» (01132, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 22, кв. 28; код ЄДРПОУ 37147727; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЕкоТрейдПро» (79040, Львівська область, м. Львів, вул. П'ясецького, буд. 12; код ЄДРПОУ 38141925) 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 51 коп. процентів за користування товарним кредитом, 1 885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 54 коп. пені, 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 56 коп. 0,3 % за користування чужими грошовими коштами, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. адвокатських витрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.08.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко