Постанова № 33213578, 29.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 916/25/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бенедисюка І.М., Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.05.13у справі№916/25/13-ггосподарського судуОдеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Одесагаз "простягнення сумиза участю представників від:позивачаОстапенко В.М. (дов. від 22.03.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" 113876,57 грн., з яких 72 707,70 грн. пені, 26 839,08 грн. інфляційних та 14 329,78 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.13 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П.,

Петров М.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто: 26 839,08 грн. інфляційних, 14 329,78 грн. 3 % річних, 10 000 грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Судові акти у частині зменшення пені мотивовані правом наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати судові акти в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.11 між позивачем та відповідачем укладено договір № 14/293/11про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 2011 році імпортований природний газ, який використовується виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця, який відповідач має прийняти та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1. договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем протягом січня 2011 року-березня 2012 року, здійснено поставку природного газу на загальну суму 3841 176,04 грн., в той час, покупцем розрахунок здійснювався з постійним простроченням, про що свідчить наявна у матеріалах справи відомість про операції по підприємству "Одесагаз ПАТ" з 01.01.11 по 31.10.12 (а.с.40). За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні та 3% річних на загальну суму 113 876,57 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансової санкції, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що відповідачем сплачено на користь позивача усю суму боргу, хоча із запізненням (а.с.112); в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором, а також відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати газу за договором, при цьому наявні докази, які свідчать про постійне понесення відповідачем збитків у зв'язку з наявністю постійних боргів споживачів за поставлений газ (а.с.147, 153-154).

Окрім того, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відтак, ч.6 ст.232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пеня у розмірі 25 451,73 грн. за період з 14.02.11 по 14.04.12 розрахована позивачем за межами річного строку позовної давності. Отже, розмір пені становить 47 255,97 грн. за період з 14.02.12 по 14.04.12 (72 707,70 грн. - 25 451,73 грн.), а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сума стягнення пені у розмірі 10 000 грн., а це 21% від суми, що заявлялася позивачем.

Колегія суддів касаційного суду вважає позицію судів цілком обґрунтованою і правовою зважаючи на слідуюче.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Місцевим і апеляційним судами вірно застосовані положення вищевказаних правових норм, а також положень ч.6 ст.232 ГК України й п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки пеня розрахована позивачем дійсно за межами річного строку і фактично мала становити лише 47 255,97 грн., а отже стягнення судами пені у розмірі 10 000 грн., є, на думку колегії суддів касаційної інстанції цілком співрозмірним, порівняно із збитками кредитора, тому що враховує інтереси обох сторін.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним.

За таких обставин касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова апеляційної інстанції має бути залишена без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.13 у справі №916/25/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. М. Бенедисюк

В. В. Палій