Постанова № 33213565, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 905/2344/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Євсікова О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 03.07.2013у справі господарського суду№ 905/2344/13 Донецької областіза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт"до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивачаповідомлений, але не з'явився;- відповідачаКоманов В.В.;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 28.08.2013 № 02-05/701 розгляд справи № 905/2344/13 господарського суду Донецької області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Козир Т.П., судді Губенко Н.М., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 Товариство з додатковою відповідальністю "Металургремонт" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 45 000, 00 грн., 89, 92 грн. інфляційних втрат, 352, 26 грн. 3 % річних, 60 000, 00 грн. неустойки (ч. 2 ст. 785 ЦК України), 1 758, 20 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - а. с. 85).

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2013 у справі № 905/2344/13 (суддя Тоцький С.В.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" заборгованість по орендній платі у розмірі 45 000, 00 грн., 89, 92 грн. інфляційних втрат, 352, 26 грн. 3 % річних, 1 758, 20 грн. пені; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 905/2344/13 (колегія суддів у складі: Скакун О.А. - головуючий суддя, судді Колядко Т.М., Принцевська Н.М.) рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013 у справі №905/2344/13 скасовано частково; викладено резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013 у справі № 905/2344/13 в наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" 107 200, 38 грн., з яких 45 000, 00 грн. - сума заборгованості з орендної плати; 1 758,20 грн. - сума пені за прострочення виконання грошового зобов'язання; 89, 92 грн. - сума інфляційних втрат; 352, 26грн. - 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання; 60 000,00грн. -неустойка за користування майном після припинення договору оренди; витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2209,87грн.; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 860,25грн.".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 905/2344/13, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з додатковою відповідальністю "Металургремонт" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 905/2344/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Металургремонт" визначених позивачем заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями.

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, передав відповідачу предмет договору оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011 (факт передачі підтверджується підписаним сторонами актом приймання - передачі, який наявний у матеріалах справи); відповідно до п. 4.1 договору розмір орендної плати становить 15 000, 00 грн. з ПДВ; орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, при наявності рахунку, акту наданих послуг і податкової накладної від орендодавця (п. 4. 3 договору); натомість, відповідач своєчасно та в повному обсязі орендну плату позивачу не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 45 000, 00 грн.; пунктом 6.1 договору встановлено відповідальність орендаря у разі несплати або несвоєчасної сплати орендної плати за даним договором, що складає сплату пені від суми прострочених платежів у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, за весь час невиконання зобов'язань; відтак, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведених норм, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 45 000, 00 грн., 89, 92 грн. інфляційних втрат, 352, 26 грн. 3 % річних, 1 758, 20 грн. пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення 60 000, 00 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 30/190, від 18.04.2011 у справі № 30/191, від 26.11.2011 у справі № 5005/2712/2011).

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, про наявність підстав для стягнення неустойки за невиконання наймачем свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за період з 16.12.2012 по 16.02.2013 у розмірі 60 000,00 на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом безпідставно застосовано ч.2 ст. 785 ЦК України за відсутності письмової угоди укладеної між сторонами щодо забезпечення виконання зобов'язання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, в той час як вже було зазначено можливість стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлено законодавством, що регулює орендні правовідносини.

Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2013 у справі № 905/2344/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

О.О. ЄВСІКОВ