Ухвала суду № 33213085, 27.08.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2816/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Галаган О.В.

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

27.08.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Письменного О.А., Суровицької Л.В.

при секретареві: Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2013 року про надання дозволу на примусове виконання на території України заочного вироку районного суду у м. Горліце Республіки Польща, -

в с т а н о в и л а :

07.06.2013 року Головне управління юстиції у Кіровоградській області (далі по тексту ГУЮ у Кіровоградській області) звернулось в суд з клопотанням року про надання дозволу на примусове виконання на території України заочного вироку районного суду у м. Горліце Республіки Польща обґрунтовуючи його тим, що вироком районного суду у м. Горліце Республіки Польща від 20.09.1994 року встановлено батьківство ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнуто аліменти на їх утримання з 19.01.1994 по 31.08.1994 у розмірі по 5000000 злотих, а з 01.09.1994 по 8000000 злотих щомісячно. 15.03.2011 року Районним судом м. Горліце було постановлено заочний вирок про збільшення розміру аліментів до 450 злотих щомісячно кожному, починаючи з 01.09.2010 року. Заявники стверджують, що боржник не виконує свої зобов'язання по сплаті аліментів на їх утримання, у зв'язку з чим просили визнати та здійснити примусове виконання рішення польського суду в Україні. Вказали, що у відносинах між Україною та Республікою Польща діє Конвенція про стягнення аліментів за кордоном, прийнята 20.06.1956 року. На підставі цієї Конвенції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із заявою про визнання та виконання в Україні рішення польського суду до Міністерства юстиції України, на яке Законом України від 20.07.2006 року «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» покладено виконання функцій Органу, що приймає, та Органу, що передає.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2013 року дане клопотання задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання заочного вироку районного суду у м. Горліце Республіки Польща від 15 березня 2011 року про збільшення розміру аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 450 злотих, (що станом на 01.08.2013 року в еквіваленті до національної валюти України складає 1126 грн. 93 коп.) щомісячно кожному, починаючи з 01.09.2010 року. Аліментні платежі перераховувати на ім'я ОСОБА_3 на рахунок банку Bank BGZ S.A., Oddzial w Gorlicach, ul. Mickiewicha 22, 38-300 Gorlice, номер рахунку: НОМЕР_1, BIC: GOPZPLPW та на ім'я ОСОБА_4 на рахунок банку - Bank BGZ S.A., Oddzial w Gorlicach, ul. Mickiewicha 22, 38-300 Gorlice, номер рахунку: НОМЕР_2, BIC: GOPZPLPW.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ГУЮ у Кіровоградській області відмовити. Зокрема, посилається на те, що йому не було відомо про рішення польського суду про встановлення батьківства та стягнення з нього аліментів, по даній справі його також не було належним чином повідомлено про розгляд справи, документи, від отримання яких він відмовився у 2011 році, були складені польською мовою, якою він не володіє, без перекладу. Тому йому був взагалі не зрозумілий ні зміст документів, ні суті справи, по якій він викликається. Також наголошував на тому, що з ОСОБА_6 він взагалі не знайомий.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ГУЮ у Кіровоградській області, ОСОБА_2 та його представника, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком районного суду у м. Горліце Республіки Польща від 20.09.1994 року встановлено батьківство ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнуто аліменти на їх утримання з 19.01.1994 по 31.08.1994 у розмірі по 5000000 злотих, а з 01.09.1994 по 8000000 злотих щомісячно (а.с.66-69). Вказаний вирок набрав законної сили. У подальшому 15.03.2011 року районним судом м. Горліце було постановлено заочний вирок про збільшення розміру аліментів до 450 злотих щомісячно кожному, починаючи з 01.09.2010 (а.с.36-39). У матеріалах справи маються клопотання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання та виконання на території України вироків районного суду у м. Горліце Республіки Польща від 20.09.1994 року в частині, що стосується встановлення батьківства та батьківських прав, та від 15.03.2011 року в цілому (а.с.8-20), оскільки боржник у добровільному порядку аліментних обов'язків не виконує.

Частина 1 ст.390 ЦПК України передбачає, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказане рішення суду Польської Республіки має бути визнаним та виконуватись на території України, оскільки у відносинах між Україною та Республікою Польща діє Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956 року. А відповідно до Закону України від 20.07.2006 року №15-V "Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном" на Міністерство юстиції України покладено виконання функцій Органу, що приймає, та Органу, що передає документи про визнання в Україні та виконання рішень іноземного суду.

Як убачається з письмових доказів по справі ОСОБА_2 ознайомився з документами районного суду у м. Горліце Республіки Польща у справі за позовом ОСОБА_6 до нього про збільшення розміру аліментів, проте відмовився від їх отримання, мотивуючи відмову тим, що з позивачем по даній справі він не знайомий, аліментів на утримання її неповнолітніх дітей не сплачував і будь-якого відношення до зазначеної справи не має, про що свідчить його заява від 24.01.2011 року (а.с.48).

Як свідчить підтвердження ГУЮ в Кіровоградській області у зв'язку з відмовою отримати судові документи вони 24.01.2011 року були повернуті до Республіки Польща (а.с.61).

Судові документи складалися з судової повістки, повчання, клопотання ОСОБА_6 до суду про підвищення розміру аліментів (а.с.49-59, 131-134)).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Міністерства юстиції України з заявою про визнання та виконання на території України вироків суду республіка Польща (а.с.8-23), яке в свою чергу доручило Головному управлінню юстиції звернутись до суду з даним клопотанням (а.с.7) відповідно до Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006 року №121/5.

Частиною 2 ст.396 ЦПК України передбачено перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а саме:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Із зазначеною нормою Закону узгоджується і позиція Верховного Суду України, викладена у ч.2 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.99 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (далі по тексту постанова).

Заперечуючи проти визнання та виконання рішення іноземного суду ОСОБА_2 не навів жодної обґрунтованої підстави для відмови у задоволенні клопотання.

Не може бути прийнято до уваги твердження боржника про те, що у період з 1992 року по 1996 рік його було депортовано з Республіки Польща, оскільки жодними належними доказами зазначене не підтверджується, та те, що боржник вважає рішення суду 1994 року про встановлення батьківства незаконним.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідає вимогам ст. 394 ЦПК України. А згідно п.12 постанови клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Колегія суддів дійшла висновку, що заочний вирок Районного суду у м. Горліце Республіки Польща від 15.03.2011 року про збільшення розміру аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 450 злотих щомісячно кожному, починаючи з 01.09.2010 р., має бути визнаним та надано дозвіл на його примусове виконання в Україні в межах строку, встановленого в ст. 391ЦПК України.

Таким чином, ухвалу судом постановлено з додержанням вимог закону, висновки суду узгоджуються з письмовим доказам по справі і підстав для її скасування не убачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: