Ухвала суду № 33211694, 27.08.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22ц-791/2804/2013 Головуючий в І інстанції Стамбула М.І.

Категорія: 51 Доповідач: Пузанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року липня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Пузанової Л.В.Суддів:Фурман Т.Г. Чиркової К.Г.при секретарі:Биковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від « 17» липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська кондитерська фабрика» про стягнення належних за трудовим договором виплат,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська кондитерська фабрика» про стягнення належних за трудовим договором грошових коштів, зазначаючи, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 липня 2010 року його було поновлено на роботі - на посаді карамельника карамельного цеху АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8897 грн.

Рішення суду в частині виплати на його користь грошових коштів виконано лише 25 липня 2012 року.

Посилаючись на те, що при вирішенні справи за його позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом неправильно визначений розмір його середньоденної заробітної плати, в результаті чого розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу є меншим від належного до виплати, а також на те, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті на його користь компенсації за невикористану відпустку у період з дня незаконного звільнення (16 вересня 2009р.) по день подачі ним заяви до державної виконавчої служби про примусове виконання рішення суду про поновлення на роботі (27 квітня 2012р.) і затримав виконання рішення про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на 67 днів, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацією за невикористану відпустку в сумі 4338,25 грн., за несвоєчасну виплату заробітної плати за рішенням апеляційного суду від 27.07.2010р. в сумі 4744,80 грн., частину помилково недорахованих коштів середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 10409 грн. 20 коп., а також 250 грн. незаконно утриманих профспілкових внесків.

Рішенням суду від 17 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам діючого в Україні трудового законодавства.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник відповідача Паркова В.О. доводи скарги не визнала, рішення суду просила залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрутованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 17 серпня 2009 року сторони перебували у трудових правовідносинах.

Наказом №64-к від 15 вересня 2009 року позивач був звільнений з роботи на підставі ст. 28 КЗпП України, як такий, що не пройшов строк випробування.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27 липня 2010 року ОСОБА_5 поновлено на роботі з 16 вересня 2009 року. Суд стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8897 грн. 20 коп. (без врахування податків, обов'язкових внесків та платежів, що підлягають відрахуванню при виплаті заробітної плати).

Рішення про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за один місяць в сумі 889,72 грн. суд допустив до негайного виконання /а.с. 43-44/.

Виконавчий лист за наведеним вище судовим рішенням видано в установленому законом порядку за заявою позивача лише 10.04.2012р., а виконавче провадження відкрито державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Херсоні 28.04.2012р. /а.с. 70, 110/.

Постановою державного виконавця від 17 травня 2012 року виконавчий лист, виданий Комсомольським районним судом м.Херсона 10.04.12р. про поновлення ОСОБА_5 на роботі з 16.09.2009 року повернуто ОСОБА_5 відповідно до п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за його (ОСОБА_5.) письмовою заявою /а.с. 116/.

Повторно виконавчий лист до виконання у визначені законом строки позивач не пред'являв, а 16.05.12р. звернувся до відповідача із заявою про зміну формулювання причин звільнення /а.с. 111/.

В результаті досягнутої сторонами домовленості відповідач 16 травня 2012 року видав наказ №32-к, яким вніс зміни в §3 наказу №64-к від 15 вересня 2009 року, виклавши його в слідуючій редакції: «звільнити ОСОБА_5, карамельника карамельного цеху, з 16.09.2009р. за ст. 38 КЗпП України» (за власним бажанням) /а.с. 112/.

Відповідні записи внесені і в трудову книжку позивача /а.с. 113/.

Таким чином, враховуючи, що трудові правовідносини сторін припинені з 16 вересня 2009 року, а витребувані ОСОБА_5 грошові кошти в рахунок компенсації за невикористану у період з дня звільнення (16.09.09р.) по день подання заяви до державної виконавчої служби про виконання судового рішення про поновлення на роботі (27.04.12р.) відпустку та середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням можуть бути нараховані та виплачені лише в межах трудового договору, який між сторонами у спірний період відсутній, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам трудового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Що ж стосується позовних вимог в частині збільшення розміру середньомісячного заробітку, визначеного до стягнення на користь позивача рішенням апеляційного суду Херсонської області від 27.07.2010 року, то колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки фактично доводи позивача зводяться до перевірки законності ухваленого в іншій цивільній справі судового рішення, що не передбачено діючим в Україні законодавством.

Наведене вище рішення апеляційного суду переглядалося в касаційному порядку і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року у відкритті касаційного провадження ОСОБА_5 відмовлено /а.с. 118-119/.

Не доведений позивачем також факт незаконного утримання із належної йому заробітної плати профспілкових внесків у розмірі 250 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: підпис

Судді: два підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя: Л.В.Пузанова