Вирок № 33210482, 30.08.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/210/13-к

Провадження № 1-кп/645/17/13

ВИРОК

Іменем України

30 серпня 2013 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Алтухової О.Ю.,

суддів Іващенка С.О., Бондаревої І.В.,

секретарі судового засідання - Денісенко О.І., Кононенко О.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Михайленка Д.П.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

перекладача - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12012220460000134 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Йолчубеглі, Сабірабадського району, Азербайджан, громадянина Азербайджану, офіційно не працюючого, одруженого, реєстрація місця проживання на території України відсутня,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

в с т а н о в и в:

30 серпня 2011 року приблизно о 21.00 годині біля будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на ґрунті особистих неприязнених відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4., маючи умисел на позбавлення ОСОБА_1 життя, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, наніс останньому кухонним ножем, якій він тримав у правій руці, один удар в ліву область тулуба, заподіявши потерпілому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2813-с від 13 жовтня 2011 року колото-різане поранення, проникаюче в грудину, черевну порожнину з пошкодженням по ходу раневого каналу діафрагми, шлунка, з наявністю колото-різаної рани у дев'ятому міжреберьї по лівій передньо-пахвовій лінії, що супроводжується розвитком гемоперитонеуму. Свій злочинний умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_4. не довів до закінчення з причин, які не залежали від його волі, оскільки лезо ножа після удару застрягло в тілі потерпілого, а рукоятка ножа залишилася в руках у ОСОБА_4.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4. вину свою визнав частково та пояснив суду, що ввечері 30 серпня 2011 року він знаходився у квартирі ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, коли почув стук у вікно. Визирнувши з вікна ОСОБА_4. побачив ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ще трьох невідомих йому чоловіків із ними. ОСОБА_1, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, наказав ОСОБА_4 вийти із квартири, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою. Коли ОСОБА_4. не вийшов, то ОСОБА_1 вибив двері у квартиру та зайшовши туди силоміць витяг обвиунваченого у під'їзд, де знаходилися інші нападники. У під'їзді ОСОБА_1 почав наносити ОСОБА_4 тілесні ушкодження, після чого ставши позаду ОСОБА_4. почав його душити. Тоді ОСОБА_4. з метою самозахисту, кухонним ножем, який він взяв в квартирі, щоб налякати нападників, неціленаправлено правою рукою наніс ОСОБА_1 один удар, після чого потерпілий відпустив обвинуваченого, а той сховався у квартирі. Умислу на вбивство потерпілого у нього не було, удар він наніс захищаючись.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив суду, що з ОСОБА_4 у нього виникло непорозуміння через гроші, які той був винний потерпілому. 30 серпня 2011 року він із своєю співмешканкою ОСОБА_6 проходив повз вікна квартири АДРЕСА_1 де мешкав ОСОБА_4. та побачив через вікно квартири останнього та господарку квартири ОСОБА_5, які вживали алкогольні напої. Потерпілий підійшов до вікна та почав з ОСОБА_4 розмову про гроші, але той став висловлюватися нецензурною лайкою після чого вибіг із квартири на вулицю. Там ОСОБА_4. відвів ОСОБА_1 подалі від будинку, де раптово дістав із заднього карману ніж, яким намагався нанести потерпілому удар. Двічі ОСОБА_1 вдалося вибити даний ніж із рук обвинуваченого, проте ОСОБА_4, якій кожного разу піднімав ніж із землі, таки вдалося нанести потерпілому удар після чого він дуже швидко втік.

Показами свідка ОСОБА_6 яка пояснила суду, що у її співмешканця ОСОБА_1 з ОСОБА_4 виникло непорозуміння через гроші, які останній був винний потерпілому. 30 серпня 2011 року вона і потерпілий проходили повз вікна квартири де мешкав ОСОБА_4. і побачивши його ОСОБА_1 підійшов до вікна та почав з обвинуваченим розмову про борг, але той став висловлюватися нецензурною лайкою після чого вибіг із квартири на вулицю, де відвівши ОСОБА_1 подалі від будинку, несподівано дістав із заднього карману ніж, яким намагався нанести потерпілому удари. Двічі ОСОБА_1 вдалося вибити даний ніж із рук ОСОБА_4., проте останньому піднявши ніж таки вдалося нанести потерпілому удар після чого він дуже швидко втік. ОСОБА_6 почала кликати на допомогу.

Показами свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду, що біля двох років потому вона стояла біля під'їзду свого будинку АДРЕСА_1 і бачила як ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вийшли із свого під'їзду. Коли трошки пізніше свідок почула сильний крик ОСОБА_6 то повернула голову і побачила, як ОСОБА_4. ударив ОСОБА_1 та втік. Коли ОСОБА_6 допомогла потерпілому дійти до під'їзду, то свідок побачила, що у нього із рани стирчіть лезо ножа і зрозуміла, що удар потерпілому ОСОБА_4. наніс саме ножем.

Окрім показів потерпілого та свідків вина обвинувачуваного підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом.

Фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця поді від 30 серпня 2011 року та фототаблицею до нього ( т. 1 а.с. 12-18).

Даними, які містяться у протоколах пред'явлення фотознімків для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 від 06.09.2011 року та 08.09.2011 року - відповідно, з яких вбачається, що потерпілий та свідок упізнали ОСОБА_4., як особу, яка 30.08.2011 року нанесла ножове поранення потерпілому (т. 1 а.с. 53-57).

Висновками судово-медичної експертизи № 2813-с від 13 жовтня 2011 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 спричинено колото-різане поранення, що проникає у грудну клітину, брюшну полость, з пошкодження по ходу раневого каналу діафрагми, шлунка, з наявністю колото-різаної рани у 9-му міжреберьї по лівій передньо-підпаховій лінії, що супроводилося розвитком гемоперитонеума. Дані пошкодження утворилися в результаті дії гострого предмету (предметів), що має колючо-ріжучі властивості та могло бути отримане не пізніше дати звернення та встановлення даного пошкодження у лікувальному закладі. По ступеню тяжкості - це тяжке тілесне пошкодження. Не виключено, що пошкодження, встановлене у ОСОБА_1 могло бути отримано при обставинах зазначених у протоколі допиту потерпілого.

Даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події: від 15.09.2011 року за участю свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_1 та у фототаблицях до них ( т. 1 а.с. 82-89).

Фактичними даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 16 липня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_4. (т. 2 а.с. 105-110).

Висновками додаткової судово-медичної експертизи № 1194-с від 30 липня 2013 року відповідно до яких пошкодження виявлене у потерпілого ОСОБА_1 виникло внаслідок дії гострого ріжучого предмета, яким можливо міг бути і фрагмент ножа, вилученого під час досудового розслідування в лікарні, де проводили хірургічне втручання потерпілому ОСОБА_1 та який був наданий в якості речового доказу на експертизу. Покази обвинуваченого ОСОБА_4., які він давав у судовому засіданні 10 липня 2013 року та на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 16 липня 2013 року, не відповідають судово-медичним даним. Покази потерпілого ОСОБА_1 які він давав у судовому засіданні 10 липня 2013 року та на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 16 липня 2013 року, відповідають судово-медичним даним ( т. 2 а.с. 136-138).

Речовими доказами - лезом ножа бувшого у використанні, виготовленого з металу сріблястого кольору, довжиною 21,3 см ( т. 1 а.с. 216).

Висновками судово-криміналістичної експертизи № 205 від 08.09.2011 року, відповідно до яких лезо ножа, вилученого 31.08.2011 року при огляді місця події до категорії холодної зброї не відноситься. Дане лезо є господарсько-побутовим ножем, виготовленим заводським способом (т. 1 а.с. 172-173).

Згідно висновків судово-імунологічної експертизи № 206-Іс/11від 10 вересня 2011 року на куртці, вилученій з приміщення КУОЗ ХМКМЛ № 25, виявлено кров людини групи О з ізогемагглютининами анті-А та анті-В, походження яких від ОСОБА_1 не виключається ( т. 1 а.с. 180-181).

Згідно висновків судово-імунологічної експертизи № 205-Іс/11від 10 вересня 2011 року на спортивних бриджах, вилучених з приміщення КУОЗ ХМКМЛ № 25, виявлено кров людини групи О з ізогемагглютининами анті-А та анті-В, походження яких від ОСОБА_1 не виключається ( т. 1 а.с. 180-181).

Вирішуючи питання про допустимість ряду доказів, які містяться у матеріалах справи суд приходить до висновку, що дані які містяться у відтворенні обстановки та обставин події за участі ОСОБА_4. від 09 грудня 2011 року (т. 1 а.с. 152-157) не є допустимим доказом, оскільки дана слідча дія проведена за відсутності захисника обвинуваченого, участь якого у справі є необхідною відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 45 КПК України (1960 року). У зв'язку із тим, що висновки судово-медичної експертизи № 3811-с від 13 грудня 2011 року складені, зокрема, і на підставі даних, що містяться у вищезазначеному протоколі відтворення від 09 грудня 2011 року, даний експертний висновок також визнається судом недопустимим доказом.

Доводи обвинуваченого в обґрунтування невизнання ним своєї провини з тих підстав, що він вчинив кримінальне правопорушення у стані необхідної оборони, суд не приймає із наступних підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_4. пояснив, що був змушений нанести потерпілому удар ножем, оскільки останній намагався його задушити та стверджував, що перебував у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу потерпілого та ще п'ятьох осіб, які прийшли з потерпілим до квартири АДРЕСА_1 де мешкав обвинувачений. При цьому ОСОБА_4. пояснив, що удар він наносив не ціленаправлено, а ніж виходячи із квартири він узяв не спеціально, а з метою відлякнути зазначених осіб.

Проте, такі твердження обвинуваченого суперечать сукупності усіх досліджених судом доказів, які повністю узгоджуються між собою.

Так, потерпілий ОСОБА_1 дав суду пояснення з приводу вчиненого відносно нього злочину та пояснив, що конфлікт між ним та обвинуваченим виник через грошові питання, місцем нанесення йому ОСОБА_4 удару була територія між будинками АДРЕСА_2, а не сходи біля квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4. зненацька дістав ніж, яким декілька разів намагався нанести потерпілому удар і десь з третього разу йому це вдалося. Потерпілий же у свою чергу намагався лише уникнути удару і ніяких дій направлених на здавлювання шиї обвинуваченого не вчинював.

Покази потерпілого узгоджуються із показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та фактичними даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 16 липня 2013 року за участю потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_4., а також не суперечать висновкам додаткової судово-медичної експертизи № 1194-с від 30 липня 2013 року, з яких вбачається, що покази ОСОБА_4., які він давав у судовому засіданні 10 липня 2013 року і на які він посилається при проведенні слідчого експерименту від 16 липня 2013 року, не відповідають судово-медичним даним.

Оцінюючи обставини виникнення та розвитку конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відсутність з боку останнього суспільно небезпечного посягання на ОСОБА_4., а з урахуванням попереднього конфлікту між зазначеними особами з приводу грошового боргу ОСОБА_4. перед ОСОБА_1 суд вважає, що дії ОСОБА_4. були обумовлені небажанням віддати борг, а не намаганням захистити своє життя.

Ствердження ОСОБА_4. про те, що ніж він узяв для того щоб полякати потерпілого та осіб, які були із ним, є суперечливими та не узгоджуються із показами потерпілого та свідків, дослідженими судом, а також із подальшими діями ОСОБА_4., а саме тим, що ніж він витягнув із кишені штанів зненацька під час розмови із потерпілим, при цьому ОСОБА_1 ніяких дій направлених на злочинне посягання на обвинуваченого не вчинював, проте, незважаючи на це, ОСОБА_4. ножем умисно наніс потерпілому тілесне ушкодження у життєво важливі органи, розуміючи при цьому, що від такого удару може настати смерть потерпілого. Окрім того, свій злочинний намір ОСОБА_4. не зміг довести до закінчення з причин, що не залежали від його волі, оскільки лезо ножа, яким потерпілому був нанесений удар застрягло в тілі останнього, а свідок ОСОБА_6 почала голосно кричати та кликати на допомогу, через, що ОСОБА_4. злякався та втік з місця вчинення злочину.

Таким чином, докази на підтвердження стверджень обвинуваченого, що під час заподіяння тілесного ушкодження потерпілому він знаходився у стані необхідної оборони у матеріалах справи відсутні.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Вину обвинуваченого ОСОБА_4. у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Вчинення ОСОБА_4 злочину у стані алкогольного сп'яніння, зазначене в обвинувальному акті як обтяжуюча покарання обвинуваченого обставина, на думку суду, не може бути визнати такою, скільки обвинувачений ОСОБА_4. категорично заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв, а достовірних доказів щодо спростування тверджень ОСОБА_4. в цій частині обвинувачення не надало.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4. встановлено, що він не має постійного місця проживання на території України, по місцю тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1, характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває. Згідно висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 1173 від 16.12.2011 року ОСОБА_4. не виявляє ознак психозу, слабоумства та інших психічних розладів. За своїм психічним станом може віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними. В період часу до якого відноситься інкриміноване правопорушення, ОСОБА_4. знаходився у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, за межами якого-небудь часового хворобливого розладу психічної діяльності, міг віддавати собі звіт у своїх діях та керувати ними.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до правопорушення особливої тяжкості, особу винного, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4. та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статі, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на суму 50 000,00 грн., проте доказів на підтвердження суми матеріальних збитків суду не надано.

При визначенні розміру відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди суд виходить із вимог розумності та справедливості та враховує конкретні обставини справи, викладені вище, матеріальний стан обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілого про стягнення з обвинуваченого завданої моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 5 000,00 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення судових експертиз згідно ч. 3 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 89, 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі - до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання за підозрою у вчиненні злочину - з 08 грудня 2011 року.

Позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5 000,00 (пять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління міністерства внутрішніх справ в Харківській області (код по ОКПО 25574728, ГУДКУ України в Харківській області, р/р 31253272210487, МФО 851011)) судові витрати на залучення експерта у сумі 1139 гривень 66 копійок.

Речові докази - лезо ножа бувшого у використанні, виготовленого з металу сріблястого кольору, довжиною 21,3 см., яке знаходиться на зберіганні у камері схову Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - після набрання вироком законної сили знищіти.

Речові докази - спортивні бриджі із світло-сірої хлопчато-паперової тканини та куртку із синьої джинсової тканини - після набрання вироком законної сили - повернути їх власнику ОСОБА_1, у разі його незгоди на отримання даних речей - знищіти.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: О.Ю. Алтухова

Судді: С.О. Іващенко

І.В. Бондарева