Постанова № 332098, 03.01.2007, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" січня 2007 р.

Справа № 14/318

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С. Б. 03.01.2007 р. о 14 год. 30 хв. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/318

за позовом: Товарної біржи "Єлісаветградська Універсальна біржа", м. Кіровоград

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, м. Кіровоград

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Баланова Л.В., довіреність № 14/ЕУБ від 22.11.2006 р.;

від позивача - Свідзінська І.В., директор Товарної біржи "Єлісаветградська Універсальна біржа";

від відповідача - участі не приймали;

Подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 16.02.2006 р. №0000341730\0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач заперечує висновок податкового органу про порушення біржею підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 та пункту 12.3 статті 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки біржею при засвідчені угод по реалізації рухомого майна фізичних осіб контролюється сплата податку з доходів фізичних осіб, виходячи з вартості такого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу. Податок з доходів фізичних осіб, зазначає позивач, сплачується продавцем самостійно до чи під час реалізації біржових угод, а копія документів підтверджуючих сплату податку залишається у справах біржі.

Позивач стверджує, що органом державної податкової служби без посилання на нормативну базу невірно зазначено, що товарна біржа повинна контролювати сплату податок з доходів фізичних осіб з оціночної вартості рухомого майна та наполягає на правомірності нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб не з оціночної вартості автомобілів, а з договірної суми їх продажу.

Позивач вважає, що товарна біржа в Законі „Про податок з доходів фізичних осіб” по ознакам, які наведені в Законі „Про товарну біржу” податковим агентом не визначена, оскільки посередницьку діяльність в договорах укладених на біржі не здійснює.

Позивач зазначає про безпідставність застосування податковою службою Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів та самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженого Постановою КМУ України від 07.09.1998 р. за №1388 та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожньо-транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мін'юст України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142\5\2092, оскільки товарна біржа на підставі статті 278,279 ГК України надає послуги в укладанні біржових угод, а не реєстрації транспортних засобів.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що відповідно до пункту 12.3 статі 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” при укладанні на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю-фізичний особі, податковим агентом такого платника-фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу-є товарна біржа. Податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно до або під час реєстрації біржової угоди, а біржа під час реєстрації угоди повинна проконтролювати правильність сплати належної суми податку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградської ОДПІ проведена комплексна позапланова документальна перевірка Товарної біржі „Єлісаветградська Універсальна біржа” з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2005 р. по 30.11.2005 р.

За результатами перевірки складено акт №33\17-30\33316311 від 03.02.2006 р., який став підставою для винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000341730\0 від 16.02.2006 р. про нарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 22 020,56 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 44 041,12 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку, але скарга платника податку залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку про правомірність донарахування податкового зобов’язання та відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Закону, якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Визначення терміну „податковий агент” надано в пункті 1.15 статті 1 Закону, відповідно до якого податковим агентом слід вважати юридичну особу (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи нерезидента або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону, податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів із джерелом їх походження в Україні.

Згідно частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, визначає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торгівельним операціям, тобто, надає посередницькі послуги юридичним та фізичним особам, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, у тому числі при здійсненні операцій з продажу рухомого майна.

Частина 8 статті 279 цього Кодексу визначає, що товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін.

При цьому частина 2 статті 280 Кодексу встановлює, що товарна біржа зобов’язана регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі.

Отже, господарський суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що біржа не може втручатися у формування продавцем ціни товару, а тому біржею утриманий податок від фактичного отриманого платником доходу від продажу.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (автомобіля ВАЗ-2105, 1982 року випуску) №002\2005 від 16.08.2005 р. між фізичними особами Гречкосій Л.В. та Дзюра Є.І. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 7 115,88 грн., при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (автомобіля ВАЗ-2108, 1996 року випуску) №003\2005 від 22.08.2005 р. між фізичною особою Симидінтовим І.М. та Сучковим В.А. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 19 226,61 грн., при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (Nissan Primera, 2003 року випуску) №0004\2005 від 22.08.2005 р. між фізичними особами Черняхівським М.О. та Черкас Ю.В. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 63 766,84 грн., при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (Daewoo Lanos, 2001 року випуску) №0005\2005 від 26.08.2005 р. між фізичними особами Баландюком І.І. та Колісником Л.І. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 23 323,21 грн., при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (ВАЗ 2107, 1992 року випуску) №0006\2005 від 02.09.2005 р. між фізичними особами Симидітновим І.М. та Тертичною О.Ю. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 11 053,44 грн., при укладенні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (Mersedes-Benz 124, 1992 року випуску) №010\2005 від 20.09.2005 р. між фізичними особами Гордієнко В.В. та Міщенко В.В. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 1 000,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 30 828,74 грн., при укладанні біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу (Daewoo Lanos, 2005 року випуску) №013\2005 від 31.10.2005 р. між фізичними особами Баландюком І.І. та Навроцьким Ю.М. податок з доходу фізичних осіб був отриманий з договірний ціни суми продажу в 800,00 грн., тоді як оціночна вартість автомобіля склала 20 874,14 грн.

З наведеного вбачається. що встановлення сторонами біржового договору ціни продажу транспортного засобу меншою ніж дійсна його вартість призводить до заниження об’єкта оподаткування і зменшення розміру податку з доходів, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд вважає, що нарахування та утримання податку із суми договору в 1000,00 грн., а не із оціночної вартості транспортного засобу фактично звільняє продавця від сплати податку в повному обсязі, що суперечить вимогам пункту 12.2 статті 12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до якого, як виняток із пункту 12.1 цієї статті, при продажу об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна продавець звільняється від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до державного бюджету до або під час такого продажу.

Разом з тим, згідно підпункту „г” пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, державне мито за посвідчення договору відчуження транспортних засобів дітям, одному з подружжя, батькам справляється із суми не нижчої дійсної вартості транспортного засобу.

Таким чином, суд вважає правомірним визначення податку з доходів фізичних осіб із оціночної вартості транспортного засобу.

За нормою пункту 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” на податкового агента покладений обов’язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно пункту 20.2 статті 20 цього Закону фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи. В даному випадку це Товарна біржа „Єлісаветградська Універсальна біржа”.

З урахуванням невиконання біржею встановленого законом обов’язку з регулювання цін на товари, допущені до обігу на біржі, і відповідного невиконання ним обов’язку, встановленого підпунктом „а” пункту 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо повного нарахування податку, а також положень пункту 20.2 статті 20 Закону щодо відповідальності податкових агентів при порушенні правил нарахування, утримання та сплати податку, господарський суд вважає правомірним донарахування позивачу податкового зобов’язання виходячи із оціночної вартості транспортного засобу із застосуванням фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Аналогічна позиція викладена в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р. по справі №17\41, ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2005 р. по справі №23\141.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій