Рішення № 33208613, 21.08.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1046/13

Єдиний унікальний № 742/3881/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 про визнання незаконними та скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом вказуючи на те, що понад 30 років сумлінно працювала на підприємстві відповідача, але в поточному році була незаконно і безпідставно притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу №51 від 24 травня 2013 року, після чого звільненена з посади старшого диспетчера автостанцій Прилуки, Ладан, Варва, Срібне Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 по ст.40 п.3 КЗпП України. Просить суд визнати незаконними та скасувати вищеназвані накази, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що обидва вищеназвані накази відповідачем винесені незаконно із упередженим ставленням щодо неї та без належної перевірки, унаслідок чого відповідач передчасно і безпідставно зробив висновки про ніби-то допущенні нею порушення посадової інструкції в частині нездійснення перевірки наявності квитків у пасажирів, в т.ч. пільгових та не відправлення автобусів в рейс, що сприяло провозу безбілетних пасажирів.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник представник ОСОБА_2 у повному обємі підтримали позовні вимоги, із наведених вище підстав, про що дали відповідні пояснення.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю заперечили проти позову, в своїх поясненнях вказували про законність дій Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 (далі-ПАТ ЧОПАС 17499) при накладенні дисциплінарного стягнення у виді догани та наступного звільнення позивачки.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши відповідні докази у матеріалах справи в їх сукупності приходить до висновку частково задовольнити вимоги позивачки ОСОБА_1, з наступних підстав.

Судом установлено, що при притягненні позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани наказом №51 від 24.05.2013року відповідач допустив порушення вимог ст.148 КЗпП України яка передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Так, у описовій частині оскаржуваного наказу №51 від 24.05.2013 року зазначено дві підстави щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, які були виявлені проведеною перевіркою роботи автостанції Прилуки за 22 і 26 квітня 2013 року (а.с.15).

Отже, із дня виявлення проступку 22 квітня 2013року минуло більше 1-го місяця до часу накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 (25.04.2013р.), а тому, суд вважає незаконним і підлягає скасуванню наказ відповідача від 25.05.2013 року №51 як такий, що винесений з порушенням ст.148 КЗпП України.

За таких обставин, коли відповідачем було незаконно притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани за вищеназваним наказом, то відповідно не було правових підстав у відповідача її звільняти по ст.40 п.3 КЗпП України, оскільки відсутня систематичність невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором. Тому, суд приходить до висновку про незаконність і скасування наказу відповідача від 05.07.2013 року №88-к, який прийнятий без достатніх правових підстав щодо звільнення позивачки за правилами п.3ст.40 КЗпП України.

Крім того, як вбачається з пояснень сторін та досліджених судом матеріалів справи, підставою для притягнення позивачки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та її звільнення згідно оскаржуваних наказів №51 від 24.05.2013р. та №88-к від 05.07.2013р. послужили доповідна та довідки, складені 22 та 26 квітня 2013 року, а також 21 червня 2013 року інженером відділу експлуатації ПАТ ЧОПАС 17499 ОСОБА_5 та начальником куща АС Ніжин ОСОБА_6 (а.с.62,63,70). Суд вважає, що вищеназвані доповідна і довідки є неналежними і недостатніми доказами винності старшого диспетчера ОСОБА_1 для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та наступного звільнення, оскільки, відсутні будь-які належні докази щодо фактичного проведення таких перевірок, тобто, відсутні належні у таких випадках комісійні акти за участю та підписами водіїв, диспетчерів провіряючих осіб, а також невірно зазначені в довідках транспортні засоби (марки автобусів).

Вищевикладені обставини, окрім письмових пояснень позивачки (а.с.96-97), тверджуються і допитаними в судовому засіданні свідками зі сторони позивача (11 осіб), та не спростовані стороною відповідача і 3-ма свідками з їх сторони.

Суд також не вважає заслуговаючими на увагу доводи сторони відповідача про те, що представники керівного складу ПАТ ЧОПАС 17499 були вимушені таємно від водіїв та працівників автостанції Прилуки проводити перевірки 22 та 26 травня і 21 червня 2013 року, оскільки, навпаки, п.п.2.1.10; 4.1; 4.3 Договору про надання послуг автостанціями ПАТ ЧОПАС 17499 (а.с.50-52;100-103) передбачають відкритий та обєктивний спосіб контролю роботи працівників підприємства та перевізника, в т.ч. робити відмітки в шляховій документації з викладенням змісту порушення.

Однако, як засвідчують матеріали даної справи, таких перевірок відповідач не проводив, про що свідчить відсутність відповідних записів у Журналі реєстрації перевірок (а.с.24-25), натомість, дорожня документація містить відповідні відмітки (штампи АС Прилуки) у шляховій документації (а.с.20-23), що свідчить про належне виконання посадових обовязків старшого диспетчера ОСОБА_1.

Також суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 за час роботи з 1981 року на підприємстві відповідача ОСОБА_7 17499 не мала жодних зауважень і дисциплінарних стягнень, навпаки, багаторазово заохочувалася подяками, грамотами та преміями (а.с.9-14; 27-29), що також повинно було враховуватись роботодавцем (відповідачем) при застосуванні дисциплінарних стягнень у вигляді догана і звільнення працівника (позивачки).

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона, яка бере участь у справі, зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому, проаналізувавши всі вищенаведені докази та установлені судом фактичні обставини даної справи, суд приходить до висновку про доведеність позивачкою незаконності винесених відповідачем обох оскаржуваних наказів : - №51 від 24 травня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», - №88-к від 05 липня 2013 року № 88-к «Про звільнення ОСОБА_1Д.».

Вирішуючи питання про виплату позивачці середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положеннями ч.2ст.235 КЗпП України про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки ОСОБА_7 17499, розмір середньоденної заробітної плати старшого диспетчера ОСОБА_1 складає 121,09грн. (а.с.99) і приймаючи до уваги, що тривалість вимушеного прогулу позивачки становить 48 днів (графік її роботи - через день), то з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за 24 дні в розмірі 2906,16 грн..

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці її незаконним звільненням та необхідністю змінювати звичні умови життя, докладати зусилля для поновлення порушеного права, а також виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, суд керується вимогами ст.237-1 КЗпП України та відповідними розясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди і приходить до висновку про необхідність задовольнити на суму 500 грн., що буде відповідати характеру і обсягу втрат немайнового характеру, заподіяних позивачу, враховуючи всі конкретні обставини у даній справі, зокрема, незначний термін із часу видання відповідачем наказів про дисциплінарні стягнення позивача, що її законні права своєчасно поновлені судом із відшкодуванням втраченого заробітку за цей період, що суттєво зменшує розмір морального відшкодування, а тому заявлену позивачкоюдо стягнення з відповідача суму 5000 грн. морального відшкодування, суд вважає надмірною і підлягає до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 114,70грн. в прибуток держави, 500,00грн. на відшкодування позивачці витрат на правову допомогу підтверджених квитанцією (а.с.31а) згідно Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року.

Відповідно до ст.367п.4 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення про поновлення на роботі позивачки ОСОБА_1.

На підставі наведеного та вимог ст.ст. 40п.3, 147, 149, 235ч.2, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215, 367п.4 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати : - наказ Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 від 24 травня 2013 року № 51 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», - наказ Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 від 05 липня 2013 року № 88-к «Про звільнення ОСОБА_1Д.».

ОСОБА_1 поновити на попередньому місці роботи на посаді старшого диспетчера автостанцій Прилуки, Ладан, Варва, Срібне Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499, та звернути до негайного виконання рішення суду в цій частині.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2906 грн. 16 коп., моральну шкоду в розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., а всього 3906 (три тисячі девятьсот шість) грн. 16 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Білокур В.І.