Постанова № 33206655, 19.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року справа № 823/1862/13-а

м. Черкаси

15 год. 29 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Голуба А.В. за посадою,

представника відповідача - Павленко М.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Тіса-Опт» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Тіса-Опт» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 17 травня 2013 року №0002742301 та №0002752301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Вікл Рента-Склад» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., про що складено акт від 26.04.2013р. №186/22-14/22811041. В ході проведення перевірки, відповідачем було зроблено висновок про неможливість ТОВ «Вікл Рента-Склад» надати позивачу послуги з перевезення вантажів, оскільки у останнього відсутні трудові ресурси, та інші матеріальні ресурси необхідні для надання послуг з перевезення. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013р. №0002742301 та №0002752301, відповідно до яких позивачу збільшено грошове зобов'язання та нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 17.05.2013р. №0002742301 та №0002752301.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що згідно з документами наданими для перевірки між позивачем та ТОВ «Вікл Рента-Склад» 01.07.2012р. укладено договір транспортного обслуговування. Проте, відповідно до висновків акта перевірки від 26.04.2013р. №186/22-14/22811041 встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Вікл Рента-Склад» господарських операцій з перевезення вантажів, через відсутність у останнього трудових ресурсів, працівників які б здійснювали фінансову-господарську діяльність та інших матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення даного виду господарської діяльності. Крім того, документи, що надані позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій мають недоліки в оформленні.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Тіса-Опт», ідентифікаційний код 22811041, зареєстроване14.12.1995р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради, як юридична особа.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Тіса-Опт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Вікл Рента-Склад» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., про що складено акт від 26.04.2013р. №186/22-14/22811041.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого знижено податок на прибуток за ІІІ-й квартал 2012 року на загальну суму 27574грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р.у сумі 26261грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013р. №0002752301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 27574грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6894грн. та №0002742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26261грн. за основним платежем, та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6565грн.

Судом встановлено, що 01.07.2012р. між ТОВ «ТК «Тіса-Опт» (Замовник) та ТОВ «Вікл Рента-Склад» (Перевізник) укладено договір транспортного обслуговування, згідно якого Перевізник приймає на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів Замовника, або для Замовника автомобільним транспортом.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, а саме: №58 від 25.07.2012р., №65 від 26.07.2012р., №75 від 27.07.2012р. та акти здачі-прийомки виконаних робіт від 25.07.2012р. №РЕ-1559, від 26.07.2012р. №РЕ-1571 та від 27.07.2012р. №РЕ-1583.

Крім того, на підтвердження факту переміщення товарно-матеріальних цінностей автомобільним транспортом надано товарно-транспортні накладні: №71 від 25.07.2012р., №84 від 26.07.2012р та №100 від 27.07.2012р.

Так, судом встановлено, що висновки щодо непідтвердження валових витрат та податкового кредиту, відображені в акті перевірки ДПІ у м. Черкасах від 26.04.2013р. №186/22-14/22811041, ґрунтуються на наступних обставинах.

По-перше, відповідно листа отриманого від ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.06.2012р. звітність по формі №1-ДФ до контролюючих органів ТОВ «Вікл Рента-Склад» не подавало з моменту реєстрації, що на думку відповідача означає відсутність трудових ресурсів, необхідних для здійснення перевезення вантажів Замовника. Крім того, не можливо встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Вікл Рента-Склад».

По-друге, у всіх товарно-транспортних накладних, які були надані до перевірки відсутні необхідні реквізити, а саме: відсутня серія та номер подорожнього листа, в графах пункту навантаження та пункт розвантаження, відсутня повна фактична адреса (вулиця, номер будинку, тощо), вказано лише місто, відсутні прізвища водіїв в графі прийняв, зазначено тільки підпис, не зазначено посади осіб в графах відпуск дозволив, здав/одержав вантаж, тобто ТТН не містить всієї інформації необхідної для ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції. В наданих на перевірку товарно-транспортних накладних зазначено, що вантажовідправником та вантажоодержувачем продукції являється одне і те саме підприємство - ТОВ «ТК «Тіса-Опт». Проте, до перевірки не було надано документів, (договорів оренди складських приміщень, посвідчень на відрядження посадових осіб від ТОВ «ТК «Тіса-Опт», які б отримували вказаний товар), тобто документи що підтверджують наявність у позивача складського приміщення в пункті розвантаження продукції (Одеська область, м. Іллічівськ).

По-третє, відповідно відомостей отриманих від Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Управління ДАІ УМВС України в Житомирській області та Управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області, автомобілі які зазначені в товарно-транспортних накладних, що здійснювали перевезення вантажів, не зареєстровані за ТОВ «Вікл Рента-Склад».

По-четверте, відповідач вказує на економічну необґрунтованість витрат, які було здійснено позивачем для перевезення м'яса та м'ясопродуктів, а саме вартість отриманих послуг становить 157563грн., в тому числі ПДВ 26260,50грн., що свідчить про необґрунтоване завищення наданих послуг.

Так, крім іншого, судом встановлено, що між позивачем та ДП «Іллічівський морський торговельний порт» укладено договір поставки м'яса свіжого та замороженого від 01.07.2012р. №658-ОТ відповідно якого, ТОВ «ТК «Тіса-Опт» зобов'язується поставити замовнику м'ясо та м'ясопродукти.

На підтвердження здійснення господарських операцій з поставки ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м'ясо та м'ясопродуктів, позивачем також до матеріалів справи надано: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок-фактура, банківська виписка, договір купівлі-продажу від 21.03.2012р. №50, договір від 07.07.2012р. №1711, що підтверджують факт придбання м'яса та м'ясопродуктів для подальшої реалізації та поставки ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вказаних приписів правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкова накладна юридичної сили не мають.

Відтак, включення до податкової звітності даних згідно первинних документів бухгалтерського обліку чи податкових накладних, які не мають юридичної сили, є порушенням порядку ведення податкового обліку.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у липні 2012 року мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання ТОВ «Вікл Рента-Склад», метою яких було отримання транспортних послуг, для поставки м'яса та м'ясопродуктів ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач поставив ДП «Іллічівський морський торговельний порт» м'ясо та м'ясопродукти.

При встановленні реальності здійснених господарських операцій між позивачем та вищезазначеним контрагентом суд дослідив наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, що підтверджують перерахування коштів за м'ясо та м'ясопродукти, акти здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури та прийшов до висновку, що вказані первинні документи бухгалтерського обліку за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу, що однією з підстав для висновку податкового органу про неможливість фактичного здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом є недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт отримання транспортних послуг.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Щодо тверджень відповідача, стосовно відсутності у ТОВ «Вікл Рента-Склад» наявності трудових ресурсів необхідних для здійснення перевезення вантажів позивача та стосовно неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Вікл Рента-Склад», на яких наголошує відповідач в акті перевірки від 26.04.2013р., суд зазначає, наступне.

Відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Варто зазначити, що позивач та його контрагент - ТОВ «Вікл Рента-Склад» є належними суб'єктами господарювання України, які набули правоздатності та на момент здійснення господарських операцій були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

При цьому, слід зазначити, що невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Більш того, доводи відповідача стосовно відсутності у ТОВ «Вікл Рента-Склад» наявності трудових ресурсів необхідних для здійснення перевезення вантажів позивача та не можливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Вікл Рента-Склад» спростовуються постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2013р. №2а-17222/12/2670, що набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 25.04.2013р., якою адміністративний позов контрагента позивача ТОВ «Вікл Рента-Склад» задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вікл Рента-Склад», за результатами якої складено акт перевірки від 25.10.2012р. №4512/22-4/37956563 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вікл Рента-Склад» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Горизонт «Плюс» та ТОВ «Юридична компанія 35» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо економічної необґрунтованості витрат, які було здійснено позивачем при перевезенні м'яса та м'ясопродуктів. Оскільки, для встановлення факту здійснення господарської операції необхідно встановити зв'язок між фактом придбання товару та господарською діяльністю позивача, а саме наявність ділової мети у позивача.

Відповідно до п.п. 14.1.231. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідачем не наведено жодного факту про відсутність ділової мети у діях платника податку, тобто позивача.

Отже, наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з контрагентом мали товарний (реальний) характер, придбання таких послуг оформлено документально, що дає право позивачу на формування податкового кредиту та валових витрат.

Тому суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013р. №0002742301 та №0002752301, підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на наявність в матеріалах справи копій первинних бухгалтерських документів відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність операцій позивача з придбання послуг щодо перевезення м'яса та м'ясопродуктів.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ТОВ «ТК «Тіса-Опт».

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 14, 160-163, 167, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 17.05.2013р. №0002742301 та №0002752301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Тіса-Опт» (ідентифікаційний код - 22811041) судовий збір у розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 95 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод

повний текст постанови виготовлено 23.08.2013р.