Ухвала суду № 33206436, 29.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р.Справа № 818/2036/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 818/2036/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Суми, про скасування податкових повідомлень-рішень: від 22.01.2013 № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн.; від 22.01.2013 № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі №818/2036/13-а вимоги позивача були задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми: від 22.01.2013 № 0000052230/3633 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 235 092 грн., у тому числі за основним платежем - 228 908 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 183 грн; від 22.01.2013 № 0000042230/3632 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 445 799 грн., у тому числі за основним платежем - 402 393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 43 406 грн.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі №818/2036/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі №818/2036/13-а о постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 від 09.01.2013 № 38/2230/14005202/3, в якому зроблені висновки про порушення ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1.2. ст.. 228 ЦК України, п. 3ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПКУ у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 228 908, 00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6183,0 грн., також встановлено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137, п. 172.3 ст. 172, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 у зв'язку з чим збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на 402393,0 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 43406,00 грн. (а.с. 20-123, т. 1).

Зазначені порушення, на думку відповідача, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

03.01.2011 між позивачем та ТОВ "Лобос-Трейд" укладено договір № 26, згідно якого позивач придбає у ТОВ "Лобос-Трейд" нафтопродукти (бензин марки А76).

Придбання позивачем нафтопродуктів згідно договору від 03.01.2011 підтверджується видатковими накладними від 07.02.2011 № РН-0000047, від 16.03.2011 № РН-0000143, від 02.06.2011 № РН-0000371, від 21.06.2011 № РН-0000440, від 08.07.2011 № РН-0000490 (а.с. 126, 134, 141, 146, 153, т. 1); податковими накладними від 07.02.2011 № 3, від 16.03.2011 № 38, від 01.06.2011 № 3, від 21.06.2011 № 79, від 07.07.2011 № 13 (а.с. 127, 135, 142, 147,154 т. 1).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.02.2011 № РН-0000047, від 16.03.2011, від 02.06.2011 № РН-0000371, від 21.06.2011 № РН-0000440, від 08.07.2011 РН-0000490 (а.с. 128, 136, 143, 148, 155, т. 1); подорожніми листами №№ 9041, 9468, 10190, 10334, 001591.

Оплата товару здійснювалась згідно платіжних доручень від 07.02.2011 № 2609, від 16.03.2011 № 55, № 234, від 01.06.2011 № 133, від 21.06.2011 № 31126, від 07.07.2011 № 3199 (а.с. 125, 132, 133, 140, 145, 152, т.1).

Придбаний у ТОВ "Лобос-Трейд" товар позивач використав у власних виробничо-господарських потребах, а саме: для заправки власного автомобільного транспорту, про що свідчать подорожні листи (а.с. 179-250 т.1, а.с. 1-27, 50-145, 164-215, 238-250 т.2, а.с. 1-77 т.3), кратки руху ПММ (а.с. 28-49, 146-163, 216-237 т.2, а.с. 78-99 т.3), картки (а.с. 158-162) та оборотно сальдові відомості бухгалтерського рахунку 203 (а.с. 131, 139, 151, 157).

Отже твердження податкового органу щодо безтоварності вищенаведених операцій не можуть вважатись обгрунтованими.

16.03.2012 між позивачем та ПП "Росток+" укладено Договір купівлі-продажу цементу № 16/03-12 (а.с. 100-105 т. 3), згідно якого ПП "Росток+" продає, а позивач купує цементну продукцію. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказується в додатках (специфікаціях) до договору.

В пункті 3.1. договору вказано, що постачання товару здійснюється залізничним транспортом, станція відвантаження - ст. Шебелинка Харківської області або ст. Краматорськ Донецької області, місце призначення вказується у заявці Покупця. Додатком № 1 до договору купівлі-продажу є форма заявки на відвантаження .

Відповідно до п. 5.4. Договору купівлі-продажу покупець має право розрахуватись за поставлений товар у вексельній формі.

Специфікацією № 3 від 01.06.2012 позивачем та ПП "Росток+" було погоджено обсяг поставки на червень 2012. Відповідно, в червні 2012 було здійснено наступні поставки товару ПП "Росток+" позивачу:

- 05.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 286560,00 грн, в т.ч. ПДВ 47760,00 грн., згідно видаткової накладної № 616 (а.с. 107, т.3), податкової накладної № 21 від 05.06.2012 (а.с. 108, т.3);

- 07.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 286560,00 грн, в т.ч. ПДВ 47760,00 грн., згідно видаткової накладної № 646 (а.с. 109, т.3), податкової накладної № 50 від 07.06.2012 (а.с. 110, т.3);

- 11.06.2012, у кількості 288 тон, на суму 249120,00 грн, в т.ч. ПДВ 41520,00 грн., згідно видаткової накладної № 669 (а.с. 11, т.3), податкової накладної № 64 від 11.06.2012 (а.с. 112, т. 3).

Товар було доставлений Південною залізницею, станція відправлення - Шебелинка, станція прибуття Баси у 12 вагонах по 72 тони кожний, згідно залізничних накладних (а.с. 118-129, т. 3).

Розрахунки за товар було здійснено у вексельній формі простими векселями: № АА 0902298 від 18.06.2012 на суму 259521,00 грн.; № АА 0902299 від 18.06.2012 на суму 281359,50 грн; № АА 0902300 від 18.06.2012 на суму 281359,50 грн. (а.с.114-116, т. 3), які були передані ПП "Росток+" за актом приймання-передачі від 18.06.2012 (а.с. 113, т. 3).

При цьому договором № БЦ 4/12 від 17.01.2012 на поставку цементу, укладеного між ПАТ "Євроцемент - Україна" (Продавець) та ПП "Росток+" (Покупець), продавець зобов'язався постачати товар не безпосередньо покупцеві, а вантажоотримувачам, яких вкаже Покупець (п. 2.1.1. договору) (а.с. 130-135, т. 3). Факт відвантаження цементу в адресу позивача залізничним транспортом підтверджено також листом ПАТ "Евроцемент - Україна" № 13/КЦ3-721/12 від 19.11.2012 (а.с. 138, т. 3) з доданим реєстром відвантаження продукції (а.с. 139, т.3), а факт поставки цементу від ПАТ "Евроцемент - Україна" ПП "Росток+" підтверджено відповідними видатковими накладними (а.с. 140-143, 145-148, 150-153, т. 3) та податковими накладними (а.с. 144, 149, 154, т. 3).

Отриманий в червні 2012 від ПП "Росток+" цемент було оприбутковано на головний склад позивача, згідно прибуткових накладних: від 05.05.2012 № 1303, від 07.06.2012 № 1333, від 11.06.2012 № 1334.

З головного складу цемент було виписано під звіт матеріально відповідальній особі - начальнику формувального цеху заводу залізобетонних виробів (структурний підрозділ позивача) ОСОБА_1, згідно накладних на переміщення: від 05.06.2012 № 2319, від 07.06.2012 № 2437, від 11.06.2.012 № 2450.

З вказаного цементу було виготовлено бетон і начальником формувального цеху заводу ЗБВ було складено матеріальний звіт, згідно якого цемент списано у виробництво, а також складено виробничий звіт на виготовлення бетону, за яким, згідно вимоги, начальником формувального цеху частину бетону передано для виробництва готових залізобетонних виробів під звіт майстру формувального цеху ОСОБА_2 (а.с. 77-85, т. 4).

Готові ЗБВ та бетон, згідно накладних на переміщення, передані майстром формувального цеху заводу ЗБВ під звіт виконавцям робіт ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 86-175, т. 4).

Частину виготовленого бетону та готових ЗБВ було реалізовано контрагентам, згідно видаткових накладних на товар: ТОВ "Будівельна компанія "Техекс", ТОВ "Валерія-СП", ПП "Компанія "Надежда", ПП "Суми-капітал", ПАТ "Астарта Млинелеваторбуд", НВПП "Беркут-СВ", ПАТ "Сумиінвест", ТОВ "СБМК", ППФ "Агрохімпромцентр", УКБ ВАТ "Сумбуд", ТОВ "ВКП Нотехс", ТОВ "Сумифітофармація", ФОП ОСОБА_10, фізичним особам: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а.с. 176, 181, 182, 183, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 195, 196, 197, 198, 201, 202, 205, 208, 211, 212, 213, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232-240, т. 4)

Таким чином господарські операції з придбання цементу у ПП "Росток+" в червні 2012 року мали реальний характер, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, достовірність яких відповідачем не спростовується. Посилання відповідача на акт перевірки Основ'янської МДПІ м. Харкова, в якому зроблено висновок щодо фіктивності та відсутності реальної господарської діяльності ПП "Росток+" не може бути прийнятий до уваги оскільки така перевірка проведена лише 14.09.2012 року, а господарські операції відбувались в червні 2012 року.

16.02.2011 між позивачем та ТОВ "Будгерметик" укладено договір поставки № ХАБГ-048-02-2011 (а.с. 166-167, т. 3). Згідно даного договору позивачем були придбані у ТОВ "Будгерметик" будівельні матеріали за червень 2011 року на суму 5260,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1052,00 грн. та за серпень 2011року на суму 4635,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 927,00 грн.

Факт придбання товару за вищевказаним договором підтверджується видатковими накладними від 21.06.2011 № 610/2 (а.с. 169, т. 3) та від 22.08.2011 № 868/2 (а.с. 174, т.3); податковими накладними від 21.06.2011 № 6029/002 (а.с. 170, т. 3) та від 22.08.2011 № 870/002 (а.с. 175, т. 3).

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалося автомобілем НОМЕР_1, згідно товарно-транспортних накладних від 21.06.2011 № 290 (а.с. 171, т. 3) та від 22.08.2011 № 409 (а.с. 176, т. 3).

Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку згідно платіжних доручень від 08.07.2011 № 574 на суму 6312,00 грн. (а.с. 168, т. 3) та від 19.09.2011 № 3855 на суму 5562, 00 грн. (а.с. 173, т.3).

Придбаний позивачем у ТОВ "Будгерметик" на підставі договору поставки № ХАБГ-048-02-2011 від 16.02.2011 товар (силікон) було оприбутковано позивачем на головний склад згідно прибуткових накладних від 21.03.2011 № 1522 та від 22.08.2011 № 2215.

З головного складу силікон було передано під звіт матеріально відповідальній особі начальнику столярного цеху позивача ОСОБА_17, - згідно накладних на переміщення від 21.06.2011 № 2439 та від 22.08.2011 № 3602.

Силікон було використано столярним цехом для виготовлення склопакетів для пластикових вікон, про що начальником цеху було складено матеріальний звіт.

Також, позивач включив до податкового кредиту за перевіряємий період суми податку, сплаченого у вартості товарів, які були придбані позивачем у ТОВ "ЛюАл":

- згідно видаткових накладних № РН-0000031 від 19.08.2011 (масло компресорне КС-19) на суму 4220,00 в т.ч. ПДВ 703,33 грн. (а.с. 179, т.3), № РН-0000032 від 19.08.2011 (масло трансформаторне Т-1500) на суму 4488,00 в т.ч. ПДВ 748,00 грн. (а.с. 180, т.3), № РН-0000033 від 19.08.2011р. (вібробулава d 76) на суму 744,00 в т.ч. ПДВ 124,00 грн. (а.с. 181, т.3), податкова накладна № 1 від 09.08.2011 (а.с. 182, т.3), оплачено передоплатою, згідно платіжного доручення № 3298 від 09.08.2011 у сумі 9452, 00 грн. (а.с. 178, т.3);

- згідно видаткової накладної № РН-0000034 від 19.08.2011 (командоконтроллер ККТ-61 У2) на суму 2310, 00 в т.ч. ПДВ 385, 00 грн. (а.с. 184, т. 3), податкова накладна № 3 від 15.08.2011 (а.с. 185, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3822 від 15.08.2011 на суму 2310, 00 грн. (а.с. 183, т. 3).

- згідно видаткової накладної № РН-0000036 від 16.09.2011 (емальпровод ПЄТ-155) на суму 1987,20 в т.ч. ПДВ 331,20 грн. (а.с. 198, т. 3), податкова накладна № 5 від 25.08.2011 (а.с. 199, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 259 від 25.08.2011р. на суму 1987,20 грн. (а.с. 197, т. 3).

- згідно видаткових накладних № РН-0000054 від 10.11.2011 (масло трансформаторне Т-1500) на суму 4512,00 в т.ч. ПДВ 752,00 грн. (а.с. 188, т. 3), № РН-0000055 від 10.11.2011р. (емальпровод ПЄТ-155) на суму 2484,00 в т.ч. ПДВ 414,00 грн. (а.с. 189, т.3), податкова накладна № 1 від 03.11.2011 (а.с. 190, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3544 від 03.11.2011 на суму 6996,00 грн. (а.с. 187, т. 3).

- згідно видаткових накладних № РН-0000064 від 30.12.2011 (електрокартон ЄВ # 0,4) на суму 291,00 в т.ч. ПДВ 48,50 грн. (а.с. 193, т.3), № РН-0000065 від 30.12.2011 (масло компресорне КС-19) на суму 4244,00 в т.ч. ПДВ 707,33 грн. (а.с. 194, т.3), податкова накладна № 2 від 15.11.2011 (а.с. 195, т.3), оплачено згідно платіжного доручення № 3608 від 15.11.2011 на суму 4535, 00 грн. (а.с. 192, т.3).

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "ЛюАл" було оприбутковано позивачем на головний склад та передано під звіт енергетику заводу ЗБВ ОСОБА_18, згідно накладних на переміщення: від 19.08.2011 № 3603 (а.с. 242, т. 4), № 3604 (а.с. 245, т. 4), № 3605 (а.с. 247, т. 4); від 16.09.2011 № 4133 (а.с. 249, т. 4); від 10.11.2011 № 5236 (а.с. 1, т. 5), від 30.12.2011 № 6251 (а.с. 5, т. 5), та списано енергетиком заводу ЗБВ як використані для ремонту обладнання, згідно актів на списання від 31.08.2011 № 1/8 (а.с. 248, т. 4), № 2/8 (а.с. 246, т. 4), № 3/8 (а.с. 244, т. 4); від 30.09.2011 № 11/9 (а.с. 250, т. 4); від 30.11.2011 №№ 1/11, 11/11 (а.с. 2,3, т. 5); від 31.01.2012 №№ 7/1, 8/1 (а.с. 7, 9, т. 5); від 30.12.2012 № 10/12 (а.с. 6, т. 5).

Відповідач вважає, що позивач незаконно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями з тих причин, що свідоцтво про реєстрацію юридичної особи - ТОВ "Люал" було анульоване 17.08.2012.

Але при цьому відповідачем не враховано, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Люал", які вплинули на формування податкового кредиту у перевіряємому періоді, відбувалися у 2011 році.

І позивач, і його партнери по угодам на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи, а саме наданими належним чином оформленими первинними документами, повністю підтверджується реальність господарських операцій, спрямованих на виконання договорів з контрагентами ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик", ТОВ "ЛюАл", відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з контрагентами ТОВ "Лобос-Трейд", ПП "Росток+", ТОВ "Будгерметик", ТОВ "ЛюАл".

Слід зазначити, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань за травень 2011 року внаслідок реалізації об'єкта нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 за договірною ціною 400 000 грн.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно включив до валових доходів та до податкового зобов'язання з ПДВ суми, виходячи з договірної вартості проданого майна, чим занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток на 189788,18 грн. на прибуток і ПДВ суму 165033,00 грн.

Даний висновок зроблено відповідачем враховуючи звіт "Про оцінку майна" оціночної фірми "Юніт" від 18.12.2012, де визначено вартість вищезазначеної будівлі у розмірі 1 390 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 231,700 грн. (а.с. 215, т. 3).

Такий висновок відповідача не може бути визнаний обґрунтованим виходячи з наступного.

19.05.2011 позивач згідно договору купівлі-продажу (а.с. 202-203, т. 3) та акту прийому-передачі нежитлової будівлі від 19.05.2011 (а.с. 201, т. 3) реалізував об'єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_19 за договірною ціною 400 000 грн.

За придбане майно ОСОБА_19 розрахувався в повній мірі грошовими коштами передоплатою шляхом безготівкового розрахунку, згідно платіжних доручень № 2 від 24.02.2010, № 3 від 24.03.2010, № 4 від 28.04.2010, № 5 від 28.05.2010, № 7 від 24.06.2010, № 11 від 27.07.20101, № 14 від 26.08.2010, № 21 від 10.09.2010 (а.с. 207-214, т. 3).

На замовлення позивача було виготовлено ще один оціночний акт спірного майна - приміщення цеху № 3 на АДРЕСА_1 - висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 338 від 11.03.2013 Сумського відділення при Харківському НДНІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого вартість вказаного нерухомого майна визначена у сумі 616400,00 грн. (а.с. 216-231, т. 3).

Згідно положень п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України ст. 39 Податкового кодексу України набрала чинності з 01.01.2013 року, а до цього часу застосовувались правила, встановлені в п. 1.20. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З цієї ж норми вбачається, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Пунктом 1.20.2 ст. 1 вказаного Закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Пунктом 1.20.6 ст. 1 даного Закону визначено, що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Пунктами 1.20.8 та 1.20.10 ст. 1 цього Закону вказано, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Пунктом 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998 року № 817/98 визначено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Там же визначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Таким чином будь-яке застосування податковим органом "звичайних цін" є можливим виключно у випадках продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявності незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом належним чином та за умови відсутності належного обґрунтування фактичної ціни продажу або придбання, яка при цьому повинна не відповідати статистичній оцінці рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України та при цьому податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. При цьому податковий орган має довести, що в нього є належна інформація про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, що дозволило б йому висунути обґрунтовані претензії до фактичної ціни договору.

Отже обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що звичайні ціни визначені податковим органом всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством, без належного обґрунтування заниження рівня звичайних цін, без представлення статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, а тому суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 818/2036/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.