Ухвала суду № 33206081, 27.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року справа №2а-12400/09/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2а-12400/09/0570 за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" , в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" суму грошових коштів, отриману, як орендну плату, за нікчемними правочинами у розмірі 15091,63 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" на користь держави суму грошових коштів орендної плати за нікчемними правочинами у розмірі 15091,63 грн. (т. 1 а.с. 2-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року задоволені у повному обсязі позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Державного підприємства "Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів", ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами (т.1, а.с. 80-81).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року (т. 1, а.с. 138-139).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року замінено відповідача Державне підприємство "Підприємство по виробництву вибухозахисних та в'яжучих матеріалів" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" (т. 1 а.с. 220).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Докучаевську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз промислових підприємств» та фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами, відмовлено (т. 2, а.с. 39-42).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі № 2а-12400/09/0570 прийнято нову постанову суду, якою відмолено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств" про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 за нововиявленими обставинами (т. 2, а.с. 74-75).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року у справі № 2а-12400/09/0570 та справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Скасовуючи судові рішення, Вищий адміністративний суд України в ухвалі зазначив, що оскільки, зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України, тому санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України. Зазначене не було враховано як судом першої так і апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 108-110).

05 квітня 2013 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств", ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

08 квітня 2013 року справу № 2а/0570/14350/2012 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б. для розгляду по суті.

Ухвалою судді Христофорова А.Б. від 08 квітня 2013 року прийнято до провадження справу № 2а-12400/09/057 за позовом Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств", ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року замінено позивача Державну податкову інспекцію у м. Докучаєвську на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби (т. 2 а.с. 152 ).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз промислових підприємств", ОСОБА_4 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами відмовлено повністю (а.с. 154-156 т.2).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 160-163).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вказані договори укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не засвідчення нотаріусом договорів призвело до того, що до бюджету не надійшла сума державного мита, яка справляється нотаріусом за вчинення нотаріальних дій, а саме: за нотаріальне посвідчення правочинів. Дії відповідачів були спрямовані на ухилення від сплати обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством України.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ДП "ПВВВМ", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року, встановлені порушення та складено акт № 130/2300/00168478 від 21 квітня 2009 року (Далі за текстом- акт перевірки) (т. 1, а.с. 11-29).

Згідно висновків акту перевірки з боку ДП "ПВВВМ" зокрема встановлені порушення абз.4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 3773 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2006 року у сумі 1911 гривень, за 3 квартал 2006 року в сумі 1114 гривень, з а 4 квартал 748 гривень (т. 1 а.с.29).

В обгрунтування висновків акту перевірки у цій частині податковим органом покладено обставини завищення задекларованих валових витрат у сумі 15092 гривень, у тому числі за 2 квартал 2006 року в сумі 7645 гривень, за 3 квартал 2006 року в сумі 4457 гривень, за 4 квартал 2006 року в сумі 2990 гривень.

Обставини неправомірністю віднесення до валових витрат, податковий орган пов'язує з витратами, які понесено згідно договорів оренди автотранспортного засобу у фізичної особи ОСОБА_4 № 1/07 від 01 липня 2005 року (строк дії з 01 липня 2005 року по 30 квітня 2006 року), № 1/05 від 03 травня 2006 року (строк дії з 03 травня 2006 року по 31 липня 2006) та № 1/05 від 03 травня 2006 року (строк дії з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року), які позивач вважає нікчемними у зв'язку із тим, що їх не було нотаріально посвідчено.

Як видно з матеріалів справи, між фізичною особою ОСОБА_4 (далі - "Орендодавцем") та ДП "ПВВВМ" (далі - "Орендарем") укладено договори оренди автомобіля НОМЕР_1 2005 року з метою перевезення пасажирів, експлуатації у виробництві :

- № 1/07 від 01 липня 2005 року (строк дії з 01 липня 2005 року по 30 квітня 2006 року) (т. 1 а.с.30-31);

- № 1/05 від 03 липня 2006 року (строк дії з 03 травня 2006 року по 31 липня 2006 року) (т. 1 а.с. 32-33);

- № 1/05 від 03 травня 2006 року (строк дії з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року) (т. 1 а.с.34-35) (далі- спірні договори).

На виконання вказаних договорів сторонами підписано акти прийому-передачі транспортного засобу (т. 1 а.с.36-37).

Згідно бухгалтерської довідки ОСОБА_4 за період з квітня 2006 року по листопад 2006 року на виконання договорів оренди нараховано 15091,63 гривень.

Згідно рішення Докучаєвського міського суду від 17 червня 2011 року у справі № 2-234/11 задоволені у повному обсязі позовні вимоги ДП "ПВВВМ" до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним, внаслідок чого:

- визнано дійсною згоду ОСОБА_6 на укладення між ДП "ПВВВМ" та ОСОБА_4 договорів оренди від 03 травня 2006 року автомобіля НОМЕР_1;

- визнано дійсним укладений між ДП "ПВВВМ" та ОСОБА_4 договір оренди автомобіля НОМЕР_1 від 03 травня 2006 року (строк дії з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року);

- визнано дійсним укладений між ДП "ПВВВМ" та ОСОБА_4 договір оренди автомобіля НОМЕР_1 від 03 травня 2006 року (строк дії з 03 травня 2006 року по 31 липня 2006 року) (а.с. 154-156 т.1).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст.227 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в стягненні коштів, отриманих за нікчемними правочинами з урахуванням наступного.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 березня 2013 року (т. 2, а.с. 108-110) вказав, що у даному спірному випадку, заявлені позовні вимоги, є конфіскаційними і належать до адміністративно-господарських, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 ст. 238 ГК України, тому можуть бути застосованими лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Як встановлено з матеріалів справи строки дії спірних догорів : № 1/07 від 01 липня 2005 року (з 01 липня 2005 року по 30 квітня 2006 року), № 1/05 від 03 травня 2006 року (з 03 травня 2006 року по 31 липня 2006) (а.с. 32-33), № 1/05 від 03 травня 2006 року (з 04 серпня 2006 року по 31 грудня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Приймаючи до уваги, що виявлення порушення відбулося в квітні 2009 року, а договори найму транспортного засобу були укладені протягом 2005- 2006 років, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сплинув строк накладення адміністративно-господарських санкцій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 17 червня 2011 року у справі 2-234/11 (а.с. 154-156 т.1), відповідно до якого визнано дійсним укладений між ДП «ПВВВМ» таНікіфоровим А.А. договір оренди від 03 травня 2006 року (строк дії з 03.05.2006 року по 31.07.2006 року), договір оренди від 03.05.2006 року (строк дії з 04.08.2006 року по 31.12.2006 року).

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2а-12400/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2а-12400/09/0570 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв