Рішення № 332050, 25.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2006 р.

Справа № 5/57

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Змеула О.А.розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5/57

за позовом: акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якого виступає Олександрійська філія "Укрсоцбанку", м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: приватного підприємства "Співдружність", м. Олександрія Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: дочірнє підприємство "Кам'янський цукровий завод" товариства з обмеженою відповідальністю "Руна", м. Кам'янка Черкаської області

про звернення стягнення 196392,38 грн., звернення стягнення на заставлене майно,

спільно з первісним позовом розглядається зустрічний позов приватного підприємства "Співдружність" до відповідача: акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якого виступає Олександрійська філія "Укрсоцбанку",

про визнання договору застави неукладеним

Представники:

від позивача - головний юрисконсульт юридичного відділу Чоботар В.І., довіреність № 23 від 05.01.06;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, від імені якого діє Олександрійська філія “Укрсоцбанку”, звернувся у господарський суд Кіровоградської області з позовною заявою про звернення стягнення на заставлене майно боржника - приватного підприємства “Співдружність” - цукор-пісок в кількості 108 тонн.

Позивач подав заяву про зміну позовних вимог від 05.05.2006 року (а.с. 61) у якій зазначено позовні вимоги наступного змісту:

Стягнути з приватного підприємства “Співдружність” заборгованість за кредитом в розмірі 170180,01 грн.; заборгованість за процентами в розмірі 2647,24 грн.; заборгованість за комісіями в розмірі 207,36 грн.; пеню в розмірі 9148,24 грн.; штрафи в розмірі 6807,20 грн. Звернути стягнення на заставлене майно – цукор-пісок в кількості 108 тонн, який належить приватному підприємству “Співдружність” та зберігається на території дочірнього підприємства “Кам’янський цукровий завод” товариства з обмеженою відповідальністю “Руна” за адресою: Черкаська область, місто Кам'янка, вул. Перемоги, 2.

Первісний відповідач відзив на позов не подав, натомість подав зустрічний позов від 26.10.2006 року до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якої виступає Олександрійська філія "Укрсоцбанку", у якому зазначено позовні вимоги наступного змісту:

Визнати договір застави майна № 425/132-КЮ8 від 22 вересня 2005 року, підписаний між приватним підприємством "Співдружність" та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якого виступає Олександрійська філія АКБ "Укрсоцбанк", неукладеним. Відмовити в задоволенні позовних вимог акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якого виступає Олександрійська філія АКБ "Укрсоцбанк" в частині звернення стягнення на заставлене майно - (цукор-пісок у кількості 108 тонн, який належить приватному підприємству "Співдружність" та зберігається на території дочірнього підприємства "Кам'янський цукровий завод" товариства з обмеженою відповідальністю "Руна". Стягнути з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", від імені якого виступає Олександрійська філія АКБ "Укрсоцбанк" на користь приватного підприємства "Співдружність" витраті по сплаті державного мита в розмірі 85,00 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.

Позивач надав відзив на зустрічний позов від 25.12.06 р. (а.с. 125), яким заперечив зустрічні позовні вимоги первісного відповідача як безпідставні.

Господарський суд виходить з того, що первісний відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання 25.12.2006 р., але в судове засідання не прибув, клопотання не заявляв. Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступне.

Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (далі - Банк) та приватним підприємством “Співдружність” (далі - Позичальник) укладено договір кредиту № 425/070-КЮ1 від 22.09.2005 року. Згідно п. 1.1. предметом кредитного договору є надання Банком грошових коштів Позичальнику на умовах безпечності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 180'000,00 грн., зі сплатою 20 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів (Додаток 1 до вищезазначеного договору) з наступним графіком погашення суми основної заборгованості: листопад 2005 – 45 000,00 грн.; грудень 2005 – 45 000,00 грн.; січень 2006 – 45 000,00 грн.; лютого 2006 – 45 000,00 та кінцевим терміном повернення заборгованості до 28 лютого 2006 року.

Як вбачається із додаткової угоди № 2 від 29.12.2005 року до кредитного договору № 425/070-КЮ1 від 22.09.2005 року до п. 1.1. зазначеного договору внесено зміни в частині графіку погашення суми основної заборгованості і викладено в наступній редакції: "листопад 2005 – 45000,00 грн.; січень 2006 – 90000,00 грн.; лютий 2006 – 45 000,00 грн.".

Згідно п. 1.2. кредит надається з метою поповнення обігових коштів. Пунктом 2.4 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Сплачуються проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісячно не пізніше п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідачем не повністю виконано умови договору кредиту № 425/070-КЮ1 від 22.09.2005 року. Згідно обґрунтованого розрахунку Банку станом на 19.06.2006 р. заборгованість Позичальника по кредиту становить 170180,01 грн., заборгованість за відсотками становить 5767,21 грн., заборгованість за комісіями - 414,72 грн.

Окрім того, за прострочку повернення кредиту та сплати процентів за період до 18.06.2006 року Банк обгрунтовано нарахував Позичальнику пеню в сумі 13223,24 грн.

Відповідач не виконав своє грошове зобов’язання, тим самим порушив положення ст. 530 ЦК України та умови кредитного договору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг.

Суму нарахованих процентів по кредиту відповідач має сплатити на користь позивача згідно ст. 1048 ЦК України, а суму кредиту згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України зобов’язаний повернути у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року та пункту 4.2. договору кредиту у разі порушення Позичальником строків сплати процентів за кредит, а також строків повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 процента від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 170180,01 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5767,21 грн., заборгованості за комісіями в сумі 414,72 грн. та пені в сумі 13223,24 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення штрафів у розмірі 6807,20 грн. не підлягають задоволенню як необґрунтовані з огляду на наступне. Позивач нарахував Позичальнику штрафи з посиланням на п.4.3. договору кредиту в зв'язку з невиконанням умов п. 3.3.7 та п. 3.3.8. договору кредиту. Проте пункт 4.3. договору кредиту поділяється на кілька підпунктів. У цих підпунктах передбачено відповідальність за порушення умов, передбачених іншими підпунктами - 3.3.7, 3.3.8 договору кредиту. Тобто, умовами п. 4.3. договору не чітко визначено відповідальність Позичальника за певні порушення. У позовній заяві не зазначено за яке саме порушення умов договору відповідач має сплатити нараховані штрафи в сумі 6807,20 грн. Окрім того, у справі відсутні докази того, що Банк звертався до Позичальника з вимогою достроково повернути йому суму кредиту та сплатити проценти.

За умовою пункту 1.3. кредитного договору в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником договір застави № 425/132-КЮ8 від 22.09.2005 року.

За договором застави майна № 425/132-КЮ8 від 22 вересня 2005 року заставодавець (Позичальник) передає в заставу Банку в якості забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за договором кредиту цукор-пісок 2005 року виготовлення, в кількості 108 тонн заставною вартістю 414 720,00 грн., що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Кам’янка, вул. Перемоги, 2, склад готової продукції № 3 дочірнього підприємства “Кам’янський цукровий завод” товариства з обмеженою відповідальністю “Руна”.

Згідно п. 3.2.7. договору кредиту та п. 2.4.3. договору застави Банк вправі звернути стягнення на предмет застави в разі неповернення Позичальником кредиту чи його частини, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Між Банком та дочірнім підприємством “Кам’янський цукровий завод” товариства з обмеженою відповідальністю “Руна” (третя особа в справі) укладено договір схову № 70 від 22.09.2005 року. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Банк передає, а дочірнє підприємство "Кам’янський цукровий завод" товариства з обмеженою відповідальністю “Руна” приймає на відповідальне зберігання майно Позичальника, яке є предметом застави за договором № 425/132-КЮ8 від 22.09.2005 року, а саме цукор-пісок в кількості 108 тонн. Застава цукру - піску зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що засвідчено витягом від 27.09.2005 (а.с. 40).

Згідно ст. 20 Закону України "Про заставу"” № 2654-ХІІ від 02.10.1992 р. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-ІV від 18.11.2003 звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частин 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У даному випадку пунктом 2.4.3 договору застави майна № 425/132-КЮ8 від 22.09.2005 року обумовлено, що Банк має право задовольнити свої, забезпечені заставою, вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Частиною 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано в установлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно - цукор-пісок у кількості 108 тонн, передане в заставу відповідно договору застави майна № 425/132-КЮ8 від 22.09.2005 року в погашення заборгованості по кредиту в сумі 170180,01 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5767,21 грн., заборгованості за комісіями в сумі 414,72 грн. та пені в сумі 13223,24 грн.

За зустрічним позовом позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Спірний договір застави майна укладено у відповідності до вимог чинного законодавства. Предметом застави за даним договором є цукор-пісок. У договорі застави не обумовлено, що дане майно є товаром в обороті, чим спростовується посилання Позичальника на те, що дане майно є товаром в обороті.

Предмет застави не є товаром в обороті, про що свідчить факт укладання між Позичальником, Банком та ДП "Кам'янський цукровий завод" ТОВ "Руна" договору схову. Згідно положень договору схову заставодавець зобов'язувався не здійснювати продаж чи інше відчуження заставного майна, зберігаючи його на території ДП "Кам'янський цукровий завод" протягом всього часу дії договору застави. За таких умов заставне майно не могло знаходитися на реалізації, а відтак, - вважати його товаром в обороті не можна. За таких умов при укладанні договору застави було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, передбачених чинним законодавством.

Окрім цього, відповідно норм статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У даному випадку предмет позову про визнання договору застави майна таким, що не підлягає виконанню, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

Законодавством або договором між сторонами в справі не передбачено такого способу захисту прав, як визнання договору таким, що не підлягає виконанню, про відмову в задоволенні первісного позову в частині звернення стягнення на заставлене майно.

Таким чином, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за первісним позовом покладаються на первісного відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - на первісного відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Співдружність" заборгованості за кредитом в розмірі 170180,01 грн., заборгованості за процентами в сумі 5767,21 грн., заборгованості за комісіями в розмірі 414,72 грн., та пені в сумі 13223,24 грн. та про звернення стягнення на заставлене майно задовольнити повністю.

У задоволені позову про стягнення штрафів на суму 6807,20 грн. відмовити.

Стягнути з приватного підприємства "Співдружність" (вул. Червоного Козацтва, 37, кв. 23, м. Олександрія Кіровоградської області, ідентифікаційний код 09323294) на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 23227143) основну заборгованість за кредитом у сумі 170180,01 грн., заборгованість за процентами в сумі 5767,21 грн., заборгованість за комісіями в розмірі 414,72 грн., пеню в сумі 13223,24 грн. та витрати на державне мито в сумі 1895,85 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Звернути стягнення на заставлене майно - цукор-пісок у кількості 108 тонн, який належить приватному підприємству "Співдружність" та зберігається на території дочірнього підприємства "Кам'янський цукровий завод" товариства з обмеженою відповідальністю "Руна" за адресою: Черкаська область, місто Кам'янка, вул. Перемоги, 2.

Наказ видати.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку його оскарження, якщо скарги не було подано.

Суддя

О.А. Змеул