Постанова № 33204887, 28.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2013 року № 826/10101/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-технічний комплекс "Електронприлад" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612240 від 17.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0000612240.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 31.05.2013 №1646/22-40/14312134 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012» про порушення норм п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України є безпідставним.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Евоком України», ТОВ «Дак-Мастер», операції з якими мали реальних характер, що підтверджується належними документами, наданими податковому органу під час перевірки, відтак у податкового органу були відсутні підстави для нарахування позивачеві податку на прибуток.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

22.08.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 31.05.2013 №1646/22-40/14312134 (далі - акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 92 066,0 грн. за грудень 2012 року; пп. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 307 655,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 № 0000612240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1 307 655,0 грн.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки перевіркою відображених у рядку 06.6ації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду» показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 у загальній сумі 5 490 745 грн. встановлено, що по вказаному коду рядка відображено збиток, який утворився за результатами діяльності 2010 року та був перенесений на 1 квартал 2011 року, на 2 квартал 2011 року, на 2-3 квартал 2011 року, на 2-4 квартал 2011 року.

згідно з пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, розділ ІІІ Податкового кодексу України - "Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Пункт 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

До набрання чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України, питання оподаткування податком на прибуток регулювалось Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, під час розрахунків з бюджетом щодо доходів і витрат, отриманих і проведених до 01 квітня 2011 року, в тому числі за І квартал 2011 року (з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року) мають застосовуватись відповідні норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а такі розрахунки відображаються в декларації з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.

Крім того, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З аналізу вищезазначених норм Законів, можна зробити висновок, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат І кварталу 2011 року без обмежень; враховуючи, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникає фактично у разі перевищенні валових витрат над валовими доходами, випливає, що від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року без урахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік утворитись не могло; суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включались до фінансового результату І кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за І квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковим кодексом України.

Слід звернути увагу, що порушень при формуванні позивачем валових витрат за І квартал 2011 року відповідачем не встановлено.

З вище викладено вбачається, що Позивач, включаючи до складу валових витрат І кварталу 2011 року суму валових витрат у вигляді від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 року, діяло у відповідності до вимог пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з набранням чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України правомірно врахував суму від'ємного значення, яке утворилось в І кварталі 2011 року, при заповненні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що дії Позивача узгоджуються не тільки з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, а й з принципами бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідач не може на власний розсуд виключати з декларації ті чи інші показники або періоди обліку фінансових результатів, які позивач повинен відобразити, оскільки це матиме наслідком перекручення та спотворення даних бухгалтерського та податкового обліку.

При вирішенні даного спору суд виходить з принципу презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, що закріплений в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Також відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про порушення позивачем вимог . 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України необґрунтованим.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та завищення валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування на суму 144 886,5 грн. за 2 квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Евоком-Україна» та завищення валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування на суму 49 825,3 грн. за 4 квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Дак-Мастер» суд зазнає наступне.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28.09.2011 №10255/2307 за результатом документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Евоком Україна» встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту задекларованого ТОВ «Евоком Україна» та сумою податкового зобов'язання задекларованого постачальником ТОВ «Сучасна техніка».

Також, актом ДПІ У Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 14.02.2012 №649/23-7/37240807 встанволено, що ТОВ «Дак-Мастер» має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» та вказано про безтоварність операцій ТОВ «ДАК-Мастер» з ТОВ «Будівельне управління 26» .

На підставі викладено відповідач дійшов висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Евоком Україна» та ТОВ «Дак-Мастер».

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Евоком Україна» з ТОВ «Сучасна техніка» та ТОВ «Дак-Мастер» з ТОВ «Будівельне управління 26» не є належними доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами між позивачем та ТОВ «Евоком Україна» укладено договір поставки від 01.04.2010 №18-Е10, відповідно до якого найменування (асортимент) продукції, ціна за одиницю продукції на момент підписання договору вказані до в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору). На кожну партію продукції постачальник направляє покупцю рахунок-фактуру (п. 1.4 Договору). Покупець проводить 100% передоплату вартості замовленої продукції на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківський днів з дня отримання рахунку-фактури (п. 5.1 Договору). Разом з продукцією постачальник надає покупцю накладну встановленої форми та оригінал рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи в ході виконання умов вказаного вище договору позивачем отримано; рахунки від 26.04.2011 №13458, від 26.04.2011 №13456, від 17.05.2011 №14082, від29.06.2011 №14608, від 27.04.2011 №13480, від 27.04.2011 №13482, від 29.04.2011 №13524, від 09.06.2011 №13909, від 20.06.2011 №14008; накладні від 17.05.2011 №14082, від 29.06.2011 №14608, від 29.06.2011 №14609, від 17.05.2011 №14083, від 29.06.2011 №14607, від 29.06.2011 №14606, від 21.07.2011 №14947, від 29.06.2011 №14621 копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата отриманої продукції підтверджується банківськими виписками, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дак-Мастер» укладено контракт від 06.09.2011 №3193/11 на виконання вогнезахисних робіт, а саме вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій в обсязі 1980,0 кв.м. на об'єкті «Дерев'яна будівля корпусу №3 по вул. Маршала Рибалко, 10/8 в Шевченківському районі м. Києва».

В ході виконання умов вказаного вище договору укладено договірну ціну, локальний кошторис розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису, підсумкову відомість ресурсів довідку про вартість виконаних робіт, акт прийняття в експлуатацію виконаних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, сертифікатом відповідності виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оплата виконаних робіт підтверджується банківськими виписками, які долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Дак-Мастер» має ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України на проведення робіт з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та системи опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів необмеженого строку дії.

Крім того судом встановлено, що вказані вище роботи було виконано відповідно до припису на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 05.02.2011.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Евоком Україна» та ТОВ «Дак-Мастер» не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

На думку суду, позивач, як Замовник послуг (товарів), не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 307 655,0 грн., відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0000612240 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третю статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0000612240 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда