Постанова № 33204730, 12.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року справа № 823/1369/13-а

13 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Чепурної С.А. (за довіреністю),

представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мареллі» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мареллі» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001652301 від 13 березня 2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2013р. №95/22-14/36262384 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за листопад 2012р., згідно з висновками якого позивачем включено до податкового кредиту податок на додану вартість за господарськими операціями з придбання товару (полубрусу), які фактично не здійснювались, внаслідок чого порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість на суму 99 876 грн.

Позивач вважає висновки перевірки безпідставними, оскільки господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_3 в листопаді 2012 року здійснювались на підставі укладеного договору купівлі-продажу, підтверджені податковими і видатковими накладними, а тому позивач правомірно включив податок на додану вартість при їх придбанні до складу податкового кредиту за листопад 2012р. Вважає, що висновки перевірки обґрунтовані порушеннями податкового законодавства, встановленими при проведенні перевірки контрагента позивача ОСОБА_3, однак з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися в залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, неправомірні дії контрагента позивача стосуються лише господарської діяльності вказаного контрагента і не доводять порушення податкового законодавства позивачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю. У поданих до суду письмових запереченнях зазначив, що надані позивачем до перевірки видаткові накладні складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначені всі необхідні реквізити, оплата товару не здійснена, документи на транспортування, сертифікацію та зберігання товару, довіреності та журнали видачі довіреностей відсутні. Також за висновком перевірки контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. згідно довідки від 21.02.2013р. № 126/17-317/НОМЕР_2 не підтверджено реальність господарських операцій через відсутність власних та орендованих транспортних засобів, подорожніх листів, документів на придбання та списання паливно-мастильних матеріалів, доручень на право користування транспортними засобами, найманих працівників, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

З врахуванням вказаних обставин відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001652301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 99 876 грн. та 49938 грн. за штрафними санкціями правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мареллі» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 19.11.2009р. (ідентифікаційний код юридичної особи 36262384). Згідно свідоцтва № 100255673 від 28.11.2009р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мареллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за листопад 2012р., за результатами якої складено акт від 27.02.2013р. №95/22-14/36262384.

Згідно з пунктом 3.1.2 вказаного акту при проведенні перевірки встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року задекларував у складі податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 99876 грн. за господарськими операціями з придбання товару у ФОП ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу технологічної сировини від 01.01.2012р. №5/1.

На підтвердження поставки товару (полу брусу) за вказаним договором позивачем та ФОП ОСОБА_3 були оформлені видаткові накладні: №29 від 01.11.2012р., №31 від 01.11.2012р., №48 від 02.11.2012р., №21 від 05.11.2012р., №48 від 05.11.2012р., №4 від 05.11.2012р., №3 від 07.11.2012р., №2 від 07.11.2012р., №31 від 07.11.2012р., №30 від 07.11.2012р., №6 від 07.11.2012р., №48 від 07.11.2012р., №4 від 08.11.2012р., №32 від 08.11.2012р., №25 від 08.11.2012р., №149 від 08.11.2012р., №1 від 08.11.2012р., №8 від 09.11.2012р., №293 від 09.11.2012р., №56 від 12.11.2012р., №11 від 12.11.2012р., №271 від 12.11.2012р., №55 від 12.11.2012р., №7 від. 12.11.2012р., №08 від 12.11.2012р., №8 від 13.11.2012р., №57 від 13.11.2012р., №12 від 13.11.2012р., №58 від 13.11.2012р., №13 від 14.11.2012р., №148 від 14.11.2012р., №11 від 15.11.2012р., №125 від 15.11.2012р., №2 від 15.11.2012р., №147 від 16.11.2012р., №14 від 15.11.2012р., №62 від 16.11.2012р, №15 від 16.11.2012р., №119 від 19.11.2012р., №18 від 19.11.2012р., №19 від 20.11.2012р., №26 від 19.11.2012р., №11 від 20.11.2012р., №83 від 20.11.2012р., №31 від 20.11.2012р. №11 від 21.11.2012р., №48 від 21.11.2012р., №84 від 21.11.2012р., №85 від 21.11.2012р., №20 від 21.11.2012р., №3 від 31.11.2012р., №12 від 22.11.2012р., №14 від 22.11.2012р., №21 від 22.11.2012р., №128 від 22.11.2012р., №89 від 23.11.2012р, №27 від 23.11.2012р, №22 від 23.11.2012р., №293 від 23.11.2012р., №25 від 26.11.2012р, №25 від 26.11.2012р., №26 від 27.11.2012р., №28 від 26.11.2012р., №92 від 27.11.2012р., №137 від 27.11.2012р., №91 від 27.11.2012р. №217 від 27.11.2012р., №4 від 27.11.2012р., №27 від 27.11.2012р., №27 від 28.11.2012р., №93 від 28.11.2012р., №29 від 28.11.2012р., №94 від 28.11.2012р., №96 від 29.11.2012р., №28 від 29.11.2012р., №11 від 29.11.2012р., №29 від 30.11.2012р., №28 від 30.11.2012р., №37 від 30.11.2012р., №5 від 30.11.2012р., №6 від 30.11.2012р., №7 від 30.11.2012р. на загальну суму 599236 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 99876 грн. 01 коп.

За фактом поставки ФОП ОСОБА_3 виписані податкові накладні № 22, 24-34 від 30.11.2012р. на загальну суму 599236 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ 99876 грн. 01 коп., на підставі яких позивач включив податок на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад 2012 року.

Перевіркою встановлено, що:

- надані позивачем до перевірки видаткові накладні складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок відсутності необхідних реквізитів, а саме: розшифровки прізвища осіб біля підпису в графі «Керівник», відсутність у графі «Відпустив» підпису, прізвища та посади особи, що відпустила товарно-матеріальні цінності від імені ФОП ОСОБА_3, відсутність у графі «Отримав» прізвища і посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені ТОВ «Мареллі», відсутність номера і дати довіреності та особи, через яку одержано товар;

- відсутня стовідсоткова попередня оплата, передбачена пунктом 1.1 договору купівлі-продажу технологічної сировини від 01.01.2012р. №5/1 та будь-яка оплата придбаного у листопаді 2012 року товару;

- до перевірки не надано документів, які підтверджують транспортування товару від ФОП ОСОБА_3, його сертифікацію та зберігання, довіреності та журнал обліку виданих довіреностей на отримання товарів від ФОП ОСОБА_3;

- перевіркою контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. згідно довідки від 21.02.2013р. № 126/17-317/НОМЕР_2) не підтверджено реальність господарських операцій через відсутність власних та орендованих транспортних засобів, подорожніх листів, документів на придбання та списання паливно-мастильних матеріалів, доручень на право користування транспортними засобами, найманих працівників, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення господарських операцій. Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не надає платнику податків право формувати податковий кредит.

За висновком перевірки встановлено порушення позивачем статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок відсутності у первинних документах бухгалтерського обліку всіх необхідних реквізитів, та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року на суму 99876 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001652301, яким визначив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 99876 грн. за основним платежем та 49938 грн. за штрафними санкціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Підпунктом 14.1.181 Кодексу передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 «а» ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 вказаної статті передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, право на податковий кредит виникає у платника податків лише за умови фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 вказаного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом вказаних приписів будь-які документи мають силу первинного документа лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Натомість за відсутності фактичного здійснення господарської операції первинні документи бухгалтерського обліку та податкові накладні юридичної сили не мають.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, для визначення права на формування податкового кредиту підлягають доказуванню обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Продавець) був укладений договори купівлі-продажу технологічної сировини від 01.01.2012р. № 5/1 (а. с. 33), за умовами якого продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти і оплатити для власних виробничих потреб технологічну сировину (деревину) (пункт 1.1 Договору). На підтвердження фактичного виконання вказаного договору та поставки товару (полубрусу) позивачем під час перевірки надано видаткові накладні, зазначені в акті перевірки та копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши у судовому засіданні надані позивачем копії видаткових накладних, суд встановив, що у правому нижньому куті накладних міститься підпис особи, яка одержала товар, штамп зі змістом «ТОВ «Мареллі», склад технологічної сировини».

Разом з цим, на накладній проставлено штамп зі змістом «Вантаж перевірено, різниці з перепусткою немає. Вантаж вивезено автомобілем (трактором). Державний номер. Державний охоронець. Дата. ТОВ «Мареллі». При цьому державний номер не проставлено, однак міститься дата та підпис охоронця.

Таким чином, вказані видаткові накладні містять суперечливу інформацію та не містять державного номеру транспортного засобу, яким доставлено товар, тому на думку суду не підтверджують передачу товару позивачу.

Умовами вказаного договору місце поставки товару не передбачене, однак пунктом 3.1 визначено, що відвантаження та поставка товару включає в себе комплекс завантажувальних робіт та транспортних робіт, які продавець (ФОП ОСОБА_3.) здійснює за власний рахунок.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту Правила) товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів; здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом; прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові; здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія; прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

На підтвердження факту транспортування товарів позивачем, під час судового розгляду справи, надані товарно-транспорті накладні (№ 016033 від 01.11.2012р., № 016034 від 02.11.2012р., № 016035 від 05.11.2012р., № 016036 від 07.11.2012р., № 016037 від 07.11.2012р., № 016038 від 07.11.2012р. № 016008 від 08.11.2012р., № 016009 від 08.11.2012р., № 016010 від 08.11.2012р., № 016012 від 08.11.2012р., № 016013 від 08.11.2012р., № 016011 від 08.11.2012р., № 016039 від 09.11.2012р., № 016041 від 12.11.2012р., № 016042 від 12.11.2012р., № 016040 від 12.11.2012р., № 016043 від 13.11.2012р., № 016044 від 13.11.2012р., № 016045 від 14.11.2012р., № 016014 від 15.11.2012р., № 016016 від 15.11.2120р., № 016017 від 15.11.2012р., № 016018 від 15.11.2012р., № 016015 від 15.11.2012р., № 016046 від 16.11.2012р., № 016047 від 19.11.2012р., № 620849 від 20.11.2012р., № 016048 від 20.11.2012р., № 016049 від 20.11.2012р., № 016019 від 21.11.2012р., № 017706 від 21.11.2012р., № 017707 від 21.11.2012р., № 017708 від 21.11.2012р., № 017709 від 21.11.2012р., № 017710 від 21.11.2012р., № 017711 від 22.11.2012р., № 017712 від 22.11.2012р., № 017713 від 23.11.2012р., № 017714 від 23.11.2012р., № 017715 від 26.11.2012р., № 017716 від 26.11.2012р., № 017717 від 27.11.2012р., № 017718 від 27.11.2012р., № 017719 від 27.11.2012р., № 017720 від 27.11.2012р., № 017721 від 27.11.2012р., № 017722 від 27.11.2012р., № 017723 від 28.11.2012р., № 017724 від 28.11.2012р., № 017725 від 29.11.2012р., № 016476 від 30.11.2012р., № 620830 від 30.11.2012р., № 620829 від 30.11.2012р., № 620828 від 30.11.2012р., № 620850 від 30.11.2012р., № 620826 від 30.11.2012р., № 620827 від 30.11.2012р., № 016478 від 30.11.2012р., № 016477 від 30.11.2012р.), які також містять штампи, аналогічні штампам у видаткових накладних, тобто є суперечливими.

Також всупереч вимогам типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, товарно-транспортних накладних не зазначені номер подорожнього листа; назва автопідприємства, що здійснює перевезення; повна адреса (№ вулиці, № будинку, тощо) пункту навантаження і розвантаження товару.

Крім того, в порушення Державного стандарту 4278:2004 від 02.20.2004р. «Знаки номерні транспортних засобів» у товарно-транспортних накладних вказані неповні номерні знаки автомобілів, що здійснювали перевезення, а саме: не зазначено літеросполуки, що означають адміністративно-територіальну або загальнодержавну належність, як то СА - Черкаська область, СВ - Чернігівська область, тощо (додаток Б Стандарту).

На думку суду вказані недоліки свідчать про відсутність фактичного транспортування товару за наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

Відтак, видаткові та податкові накладні на поставку товару (полубрусу) між позивачем та ФОП ОСОБА_3 за листопад 2012р. лише відображають господарські операції без їх реального здійснення, тому не мають юридичної сили та доказовості.

Доводи позивача, наведені у судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Суд відкидає доводи відповідача щодо відсутності оплати товарів, сертифікації наявності довіреностей і журналу довіреностей, оскільки фактична поставка товару може відбуватись і за їх відсутності.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про неможливість здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, оскільки надана на підтвердження цих обставин довідка від 21.02.2013р. № 126/17-317/НОМЕР_2 не є достатнім доказом на підтвердження цієї обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 3 ст. 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем доведені порушення позивачем вимог пунктів 198.3 та 198.6 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013р. №0001652301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість суму 99 876 грн. та 49938 грн. за штрафними санкціями, є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 19 серпня 2013 року.

Суддя А.В. Руденко