Постанова № 33203370, 27.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа№ 910/9957/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Тагінцев А.В.

від відповідача - Пономарьов А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"АХА Страхування"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю

"Гарантія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 19320,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 19320,25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року по справі № 910/9957/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" 19320,25 грн. - страхового відшкодування в порядку регрессу та 1720,50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення суду від 08.07.2013 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 16374,71 грн..

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 20.08.2013 року.

20 серпня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.082013 року.

В судове засідання 27.08.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду в повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

29 грудня 2011 року між позивачем та Поліщук Оксаною Олександрівною укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3591417/05АВ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси Поліщук О.О., пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Toyota Auris", реєстраційний номер АА 7297 ІР від страхових ризиків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 31.05.2012 року, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля та автомобіля "Volkswagen Т4", державний реєстраційний номер СВ 2090 АА, під керуванням Білоуса Юрія Олександровича, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.06.2012 року Білоуса Ю.О. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підставі страхових актів №2012/U/MOD02268/UIA5363 від 12.07.2012 року та №2012/U/MOD02268/UIA4628 від 13.06.2012 року та рахунків-фактури № СМУ00012873 від 15.06.2012 року та № СМУ00012097 від 06.06.2012 року, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 19830,25 грн.

Статтею 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Місцевим господарським судом встановлено, що автомобіль "Volkswagen Т4", державний реєстраційний номер СВ2090АА, страхувальником якого є Білоус Ю.О., застраховано відповідачем.

05 лютого 2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № РГ/2268/12/1 про виплату страхового відшкодування у порядку регресу на суму 19320,25 грн., яка залишилася без задоволення.

Твердження апелянта щодо недоведеності розміру матеріального збитку, сплаченого позивачем, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до полісу № АВ/1317249, страхувальником визначено Білоус Юрія Олександровича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза - в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 28.12.2011 року до 27.12.2012 року.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 31.05.2012 р.) в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З роз'яснення Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року вбачається, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Місцевим господарським судом встановлено, що розмір страхового відшкодування виплаченого позивачем, підтверджується звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.06.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення місцевим господарським судом з відповідача страхового відшкодування в розмірі 19320,25 грн. (за мінусом франшизи).

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 року по справі №910/9957/13 - без змін.

Матеріали справи №910/9957/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.08.2013 року