Рішення № 33203219, 21.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2013 Справа № 905/4888/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 12 900,02грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Тарасова М.О. - представник по довіреності №226-4016 від 31.07.12

від відповідача - Чайкіна К.О. - представник по довіреності №09-18/2861 від 24.12.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області суми пені у розмірі 10 750,02грн. та 3% річних у розмірі 2 155,90грн. (Усього 12 905,92грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №111037/1108255 від 23.12.2011р. в частині строків оплати одержаного товару.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікацій №3 від 01.10.2012р., №4 від 01.10.2012р., №5 від 08.10.2012р., копії рахунків №183965 від 23.10.2012р., №183994 від 24.10.2012р., копії банківських виписок, копію претензії вих.№12524-4016 від 07.12.2012р., копії залізничних накладних.

18.07.2013 через канцелярію суду від позивача до матеріалів справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№7416-4016 від 15.07.13 на підставі ст.22 ГПК України, оскільки при здійсненні розрахунку 3% річних ним була допущена арифметична помилка. Тому, просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» суму пені у розмірі 10 750,02грн. та 3% річних у розмірі 2 150грн. (Усього 12 900,02грн.). Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Позивач у поясненнях вих.№8713-4016 від 19.08.2013р. підтримав позицію викладену у позовній заяві та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№09-10/37 від 20.07.2013р. пояснив, що прострочення оплати поставленої продукції на 2 та 1 день відповідно була викликана важким матеріальним положенням комбінату. Діяльність підприємства ПАТ «МК»АЗОВСТАЛЬ» на момент прострочки платежу та на даний час є збитковою, оскільки різко скоротився зовнішній та внутрішній попит на продукцію, яка випускається комбінатом, що підтверджується оприлюдненою інформацією по звіту про фінансові результати за 2012р. та півріччя 2013р., розміщеної на сайті загальнодоступної інформації бази даних НКЦБФР. Крім того, звертає увагу на те, що прострочка платежу допущена відповідачем є незначною 1 і 2 дня, при цьому нараховані штрафні санкції є надмірно високими порівняно з можливими збитками позивача. На підставі вищевикладеного, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

23 грудня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту-Покупець), був укладений договір поставки №111037/1108255, згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити та передати у власність покупця, а останній зобов»язався прийняти та оплатити згідно п.3.4 даного договору феросплави протягом строку з 01.09.2012р. по 31.10.2012р., на умовах, в кількості та строки, вказані в специфікаціях до даного договору, які є його невід»ємною частиною.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №111037/1108255 від 23.12.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №3 від 01.10.2012р., №4 від 01.10.2012р., №5 від 08.10.2012р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку товару із зазначенням його найменування, кількісних та якісних показників, ціни, умов поставки. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.2.3 договору, датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізнічній накладній станції Вантажовідправника (ст.Нікополь).

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 15-ти. календарних днів з дати поставки товару (п.3.4 договору).

Пунктом 8.6 договору встановлений строк його дії з 01.09.2012р. і діє до 01.12.2012р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов»язань по договору.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності до вищевказаних специфікацій, на виконання умов Договору, 23.10.2012р. за залізничними накладними №46167177, №46167318, №46167037, №46167300, №46167110, №46167219, №46167102, №46167045, №46167276, №46167052, №46167227, №46167250 у вагонах №56118268, №55468060, №56118060, №56118003, №56118714, №55467831, №55088900, №55467500, №55467567, №55088652, №55468292 позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар, а саме: феросилікомарганець Мн С17 на загальну суму 10 139 735,04грн.

Отже, покупець відповідно до 3.4 договору, повинен був оплати одержаний товар до 08.11.2012р. Однак, в порушення строків виконання своїх зобов»язань, оплату поставленого товару за залізничними накладними здійснив, відповідно до платіжного доручення №3000461557 лише 09.11.2012р. Таким чином, покупець прострочив виконання оплати за відвантажений товар на 2 дні.

Разом з цим, на виконання умов Договору, 24.10.2012р. за залізничними накладними №46227922, №46227989, №46227948, №46227898, №46227930, №46227963, №46227872 у вагонах №56118862, №55468110, №56118482, №55468722, №55468664, №56113632, №56121460 позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар, а саме феросилікомарганець Мн С17 на загальну суму 5 950 583,75грн.

У даному випадку, покупець повинен був оплати одержаний товар до 09.11.2012р. Однак, в порушення строків виконання своїх зобов»язань, оплату поставленого товару за залізничними накладними здійснив, відповідно до платіжного доручення №3000461561, тільки 09.11.2012р. Відтак, покупець прострочив виконання оплати за відвантажений товар на 1 день.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 10 750,02грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 7.6 договору та 3% річних у розмірі 2 150грн.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідносини у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 174 ГК України.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за періоди з 08.11.2012р.-09.11.2012р. (2 дні) та з 09.11.2012р.-09.11.2012р. (1 день) згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 10 750,02грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за вищевказаний період проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п.3.4 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних за вищевказаний період, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 2 150грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи і інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконаний зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру нені наслідкам порушення, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів щодо виконання зобов'язання, негайною добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не звертався до позивача з попередженнями про ускладнення виконання договірних зобов'язань.

Щодо співрозмірності штрафних санкцій, слід зазначити, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено саме такий розмір пені за порушення строків виконання зобов'язання, який встановлено сторонами в договорі поставки №111037/1108255 від 23.12.2011р.

Таким чином, розмір пені не є завищеним та неспіврозмірним з наслідками порушення зобов'язання, оскільки він відповідає розміру пені передбаченого законодавцем за таке порушення.

Слід зазначити, що погіршення показників прибутковості відповідача, не є підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це діяльність на власний ризик.

Разом з цим, суд зазначає, що ст.83 ГПК України надає право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), проте заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3% річних не є неустойкою.

Враховуючи вищевикладене, застосування ст.83 ГПК України потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст.32-34 ГПК України. Відповідачем не доведено, що його випадок є винятковим, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов'язання, негайною добровільного усунення ним порушення та його наслідків та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 546, 549, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 12 900,02грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області суму пені у розмірі 10 750,02грн., 3% річних у розмірі 2 150грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 21.08.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.08.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна