Рішення № 33203171, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/1984/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Київська область, м. Бориспіль

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія авіалінії України», Київська область, Бориспільський район, с. Гора

про стягнення 1483123,56 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Парикожка О.І. (довіреність №1.23-48 від 7 жовтня 2011 року);

від відповідача: Сипко В.О. (довідка АБ №475602 від 7 липня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія авіалінії України» (далі - відповідач) про стягнення 1483123,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору безпроцентної позики №7.1-382 від 26 травня 2005 року, а саме, відповідач не повернув грошові кошти, отримані згідно умов договору, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1260000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 165060,00 грн. та 2% річних в розмірі 58063,56 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 29 травня 2013 року та призначено справу до розгляду на 11 червня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечував, проте, письмового відзиву до суду не подав.

6 серпня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - позикодавець) та відповідачем (за договором - позичальник) 26 травня 2005 року укладено договір безпроцентної позики за №7.1-382.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю.

Згідно пункту 2.4 договору сума позики за договором становить 1260000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно пункту 4.1 договору строк надання позики позичальнику становить 60 календарних місяців.

Відповідно до пункту 4.2 договору остаточною датою повернення позики вважається 25 травня 2010 року.

У відповідності до пункту 6.2 договору при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує 2% річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Згідно пункту 7.1 договору договір набирає чинності з моменту надання позики позикодавцем суми позики позичальнику і діє до 25 травня 2010 року.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв безпроцентну позику у розмірі 1260000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2823 від 27 травня 2005 року та №2911 від 30 травня 2005 року.

В порушення умов договору, відповідач не повернув отримані грошові кошти, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1260000,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 1260000,00 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 2% річних у сумі 58063,56 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 165060,00 грн.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 3 квітня 1997 року №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач при подачі позову здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з 1 серпня 2010 року по 31 січня 2013 року та просить стягнути з відповідача 165060,00 грн. При цьому, позивачем при розрахунку інфляційних втрат не було взято в розрахунковий період: липень, серпень та жовтень 2011 року, та квітень - листопад 2012 року в який мала місце не інфляція, а дефляція.

Отже, суд звертає увагу, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат за період з 1 серпня 2010 року по 31 січня 2013 року (період визначений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви) суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 133560,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія авіалінії України» (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 01130584) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, Бориспільський район, аеропорт, код 19477064) - 1260000 (одтин мільйон двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 133560 (сто тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 58063 (п'ятдесят вісім тисяч шістдесят три) грн. 56 коп. 2% річних та 29032 (двадцять дев'ять тисяч тридцять дві) грн. 47 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 8 серпня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.