Постанова № 33202653, 27.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р. Справа № 805/10854/13-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

суддів: Давиденко Т.В., Толстолуцької М.М.,

при секретарі судового засідання Куркіні В.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - згідно довіреності;

відповідача 2 - Савчука В.В. - згідно довіреності;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до: 1 - Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі відділу державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку; 2 - Державної реєстраційної служби України; 3 - державного реєстратора прав на рухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича; 4 - державного реєстратора прав на рухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила суд визнати протиправними дії Державної реєстраційної служби України в особах державних реєстраторів прав на нерухоме майно Гуляєва Олексія Олександровича та Дурицької Марії Євгеніївни, що виражені у прийнятті рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №№ 3095367, 3079644 від 12.06.2013 щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватні будівлі магазинів, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3, скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.06.2013 року № 3095367 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Гуляєва Олексія Олександровича щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватну будівлю магазину, що розташована за адресою АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_3, скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.06.2013 року № 3079644 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дурицької Марії Євгенівни щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватну будівлю магазину, що розташована за адресою АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3, зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - приватну будівлю магазину загальною площею 312.9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_3, зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - приватну будівлю магазину загальною площею 42,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3.

Судом встановлено наступне.

24.05.2013 року позивачем до відповідача 1 було направлено дві заяви та відповідний пакет документів для державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - приватні будівлі магазинів загальною площею 312,9 кв.м. та 42,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3.

Згідно карток прийому заяви №№ 2559185, 2555885 (а.с. 78-79), вказаний пакет містив наступні документи: рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2012 року у справі № 5006/32/39пн/2012, ухвала господарського суду Донецької області від 19.06.2012 року у справі № 5006/32/39пн/2012, рішення виконавчого комітету Київської районної ради у м. Донецьку від 12.12.2012 року № 360/4, договори оренди від 03.07.209 року № 1010 та від 19.12.2012 року, технічний паспорт серія та номер: б/н, виданий 13.03.2013 року КП «БТІ м. Донецька» та декларація про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер: дц143131270268 видана 07.05.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

У червні 2013 року позивач отримав рішення №№ 3095367, 3079644 від 12.06.2013 року державного реєстратора прав на рухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича та державного реєстратора прав на рухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни про відмову у задоволенні його заяв щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - приватні будівлі магазинів загальною площею 312,9 кв.м. та 42,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за ОСОБА_3 (а.с. 81, 83).

Позивач не погоджується з діями відповідачей та вважає, що вищезазначені рішення були винесені всупереч чинного законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проти чого заперечував представник відповідача 2.

Інші сторони до суду не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України, від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон 1952), державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Закону 1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до п. 10 ст. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2012 року у справі № 5006/32/39пн/2012 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Донецької міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна було задоволено, за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 визнано право власності на нерухоме майно, будівлю магазину загальною площею 312,9 кв.м. та будівлю магазину загальною площею 42,5 кв.м., які розташовані на перехресті вулиці Челюскінців та вулиці Коцюбинського в Київському районі м. Донецька. Вказана постанова набрала законної сили (а.с. 11-14).

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Державної реєстраційної служби України в особах державних реєстраторів прав на нерухоме майно Гуляєва О.О. та Дурицької М.Є. відносно відмови у державній реєстрації права власності на приватні будівлі магазинів, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» визначено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації, а, отже, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач 3 та відповідач 4 діяли згідно Закону та в межах своєї компетенції, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - приватну будівлю магазину загальною площею 312.9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та приватну будівлю магазину загальною площею 42,5 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за суб'єктом ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець; на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; на цілісні майнові комплекси підприємств; на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га; на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі із зміною цільового призначення); на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності; на гідротехнічні споруди водних об'єктів загальнодержавного значення та на земельні ділянки під такими спорудами; на підставі договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів; на земельні ділянки, сформовані у порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної форми власності у разі підготовки лотів до проведення земельних торгів; на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3- задовольнити частково.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.06.2013 року № 3095367 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Гуляєва Олексія Олександровича щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватну будівлю магазину, що розташована за адресою АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_3.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.06.2013 року № 3079644 державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дурицької Марії Євгенівни щодо відмови у державній реєстрації права власності на приватну будівлю магазину, що розташована за адресою АДРЕСА_2 за суб'єктом ОСОБА_3.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 6,88 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 27 серпня 2013 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений протягом п'яти днів згідно ч. 3 ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Скріпнік А.І.

Судді Т.В. Давиденко

М.М. Толстолуцька