Рішення № 33200709, 21.08.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/4368/13-ц

Провадження № 2/116/2119/13

21.08.2013 рокум. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Сердюка О.С.,

при секретарі Стрельцовій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2013 року позивачка звернулася до суду із позовом до ПАТ «Імексбанк», в якому просить зобовязати відповідача видати їй належним чином оформлену трудову книжку, змінити дату звільнення на фактичний день видачі трудової книжки, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 3800 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 червня 2013 року вона була звільнена з ПАТ «Імексбанк» за п.1 ст.36 КУпАП за угодою сторін. В останній робочий день 10.06.2013 року відповідач не видав їй трудову книжку, також не видав копію наказу про звільнення . На час подання позову трудова книжка їй не видана.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що трудові книжки працівників відділення зберігаються у головному офісі банку у м. Одеса. Позивачка знаючи про цей факт ще при звільненні повідомила юристам про своє бажання подавати позов про затримку видачі трудової книжки. Трудова книжка прибула до Сімферополя 17.06.2013 року, однак з ОСОБА_1 не було звязку. 10.07.2013 року вона зявилась у відділення банку, де їй запропонували отримати трудову книжку, на що вона відповіла відмовою. Того ж дня поштою було направлено повідомлення на домашню адресу ОСОБА_1 про необхідність отримати трудову книжку. Трудову книжку позивачка отримала 26.07.2013 року. Таким чином, не вбачають вини ПАТ «Імексбанк» у затримці видачі трудової книжки, оскільки це було спровоковано позивачкою.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася 10.06.2013 року, коли їй не видали трудову книжку у день звільнення, із позовом звернулася до суду 19.07.2013 року, тобто в межах строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Судом встановлено, що з 06.11.2012 року ОСОБА_1 працювала у філії АТ «Імексбанк» в АР Крим на посалі відповідального працівника з питань фінансового моніторингу (а.с.24). Наказом філії АТ «Імексбанк» в АР Крим від 14.05.2013 року її було звільнено в порядку переведення до АТ «Імексбанк» (а.с.25).

З 15.05.2013 року позивачку було прийнято на роботу до ПАТ «Імексбанк» на посаду головного економіста відділення №392 у м. Сімферополі в порядку переведення з філії АТ «Імексбанк» в АР Крим (а.с.27).

Наказом ПАТ «Імексбанк» №1489-к від 10.06.2013 року ОСОБА_1 було звільнено з 10.06.2013 року за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.28).

У звязку з тим, що трудові книжки працівників ПАТ «Імексбанк» зберігаються у головному офісі банку у м. Одеса у день звільнення трудова книжка ОСОБА_1 видана не була.

10 липня 2013 року позивачка була у відділенні банку №392 у м. Сімферополі, де ОСОБА_4 у присутності комісії у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 їй було запропоновано отримати трудову книжку, однак позивачка відмовилась від її отримання. Згодом, того ж дня, ОСОБА_4 у присутності тих же членів комісії зателефонувала ОСОБА_1 та запропонувала привезти трудову книжку у зручний час та у зручне для неї місце, однак позивачка знову відмовилась від отримання трудової книжки, що підтверджується службовою запискою ОСОБА_4 (а.с.51) та актом №1 від 10.07.2013 року (а.с.68).

Зазначений факт у судовому засіданні був підтверджений ОСОБА_4, яка була допитана у якості свідка. Також остання підтвердила, що трудова книжка надійшла до відділення банку 17.06.2013 року.

Твердження позивачки про те, що їй пропонували отримати трудову книжку 14.07.2013 року, а не 10.07.2013 року не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та спростовується службовою запискою та поясненнями у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про неможливість видати трудову книжку ОСОБА_1 у період з 17.06.2013 року по 09.07.2013 року, оскільки остання перебувала в Росії та її телефон був вимкнутий, у звязку з тим, що представниками ПАТ «Імексбанк» не надано жодних доказів на підтвердження того, що вони дійсно намагалися видати трудову книжку позивачці (наприклад надіслали, як передбачено п.4.2. Інструкції, повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки). До показань свідка ОСОБА_4 в частині дзвінків на телефон ОСОБА_1 суд відноситься критично, оскільки вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні іншими доказами. Крім того, позивачка навіть перебуваючи вдома могла не користуватись мобільним телефоном (загубила, розряджений акумулятор, просто небажання спілкуватись з будь-ким).

26.07.2013 року позивачка ОСОБА_1 отримала трудову книжку, що визнано сторонами, а тому в силу ч.1 ст.61 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.48 КЗпП України порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої на виконання постанови КМУ №301 від 27.04.1993 року сумісним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу днем звільнення вважається день видачі трудової книжки.

Судом достовірно встановлено, що при звільненні 10.06.2013 року ОСОБА_1 не було видано трудову книжку. Не зважаючи на те, що фактично позивачка отримала її 26.07.2013 року, але ж 10.07.2013 року ПАТ «Імексбанк» було прийнято всі заходи щодо вручення їй трудової книжки, отже вини відповідача у затримці видачі трудової книжки після 10.07.2013 року немає.

Таким чином, вимоги позивачки в частині зміни дати звільнення слід задовольнити частково, а саме, вважати звільненою з 10.07.2013 року. Позовні вимоги про зобовязання ПАТ «Імексбанк» видати трудову книжку задоволенню не підлягають, оскільки 26.07.2013 року ОСОБА_1 її отримала.

Щодо тверджень відповідача про необхідність відмови у задоволенні позову з тих підстав, що затримка видачі трудової книжки була спровокована відповідачкою, то з ними суд погодитись не може, оскільки при звільненні ОСОБА_1 не була видана трудова книжка та до 10.07.2013 року ПАТ «Імексбанк» не приймались будь-які заходи щодо видачі трудової книжки позивачці.

Згідно ч.235 КЗпП України У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню частково, за період з 11.06.2013 року по 10.07.2013 року.

Суд розраховує середньодобову заробітну плату позивача на час звільнення відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до довідки про доходи (а.с.212) заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці, що передують звільненню становить 1283,33 грн. за травень 2013 року та 1891,22 грн. за червень 2013 року. Середньодобова заробітна плата позивачки на час звільнення становить (1283,33+1891,22):(17) (фактична кількість робочих днів відпрацьованих позивачкою у травні та червні 2013 року)= 186,74 грн. Стягненню підлягає середня заробітна плата за період з 11.06.2013 року по 10.07.2013 року. Врахуємо кількість робочих днів за зазначений період 12 (у червні 2013 року) +8 (у липні 2013 року) =20 днів. Таким чином сума компенсації за час вимушеного прогулу має складати 20х186,74= 3734,80 грн.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 р., оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку і інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

ОСОБА_1 не доведено факт нанесення їй моральної шкоди, яка полягала у суттєвих моральних стражданнях та втраті нормальних життєвих звязків, оскільки вона не мала змоги влаштуватися на нову роботу або стати на облік у центрі зайнятості, тому суд вважає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належною компенсацію за порушення відповідачем законодавства про працю.

Згідно із положеннями ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі ст.ст. 21, 24, 47, 48, 235, 237-1 КЗпП України, п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного економіста відділення №392 у м. Сімферополі з 10.06.2013 року на 10.07.2013 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (код ЄДПОУ 20971504, місцезнаходження: 65039, м. Одеса, Приморський район, проспект Гагаріна, 12-а) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу без відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та обовязкових платежів за період з 11.06.2013 року по 10.07.2013 року в сумі 3734,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на користь державі судові витрати у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми у судовому засіданні, у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: