Постанова № 33200190, 11.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року 810/3151/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В.,

при секретарі судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Зусик Т.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориспільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Бориспільський міськрайонний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив, що на момент реєстрації в центрі зайнятості як безробітний відповідач вже перебував у трудових правовідносинах та про це позивача не повідомив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні на адміністративний позов. Пояснив, що укладені трудові угоди не носять характеру трудового договору і на них не розповсюджуються норми діючого в Україні трудового законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

23.02.2012 Бориспільський міськрайонний центр зайнятості зареєстрував ОСОБА_2 як особу, що шукає роботу (а.с. 6).

ОСОБА_2 за його особистою заявою від 01.03.2012 було надано статус безробітного та на підставі поданих ним документів і відомостей призначено допомогу по безробіттю (а.с.7, 18-19).

За заявою ОСОБА_2 від 24.10.2012 та за рекомендацією спеціаліста центру зайнятості з профорієнтації на основі договору міськрайонного центру зайнятості з громадянином щодо його професійного навчання від 24.10.2012 №105412102400010 відповідача направлено на підвищення кваліфікації в Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова за навчальною програмою "Іноземна мова (англійська)" строком на 3 місяці з метою сприяння подальшому працевлаштуванню (а.с. 8, 9-10).

Відповідно до наказу від 25.10.2012 №626 ОСОБА_2 було зараховано до Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова для проходження курсового навчання в групу МПЦ-21.12 (а.с. 15-16).

На підставі наказу №31 від 22.01.2013 ОСОБА_2 було відраховано з Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова у зв'язку із закінченням терміну навчання та видано свідоцтво про підвищення кваліфікації (а.с. 17).

Наказом №250 від 03.12.2012 Бориспільським міськрайонним центром зайнятості на підставі даних отриманих з Державної податкової адміністрації, було проведено звірку (перевірку) з ТВЗК Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. За результатами даної звірки було складено акт за №24 від 27.03.2013 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Зазначеним актом встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку як безробітний також перебував у трудових відносинах та отримав дохід у ТВЗК Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Такий висновок зроблений на підставі трудових угод від 12.01.2012 і від 07.09.2012, довідки про доходи від 20.03.2013 №026 та витягів з актів виконаних робіт за лютий 2012, за березень 2012, за квітень 2012, за травень 2012, за червень 2012, за вересень 2012, за жовтень 2012, за листопад 2012, за грудень 2012 (20-21, 23, 24, 25, 26-34).

Наказом №141 від 07.05.2013 Бориспільського міськрайонного центру зайнятості призначено стягнути з ОСОБА_2 отриману допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу у період професійного навчання, витрати на професійне навчання та проїзд в сумі 24596,95 грн.(а.с.36).

07.07.2013 Бориспільський міськрайонний центр зайнятості направив ОСОБА_2 претензію за №415106 з вимогою сплати кошти в сумі 24596,95 грн. протягом п'ятнадцяти календарних дні від дня отримання вимоги (а.с. 37).

Вказана вище претензія отримана особисто ОСОБА_2 08.05.2013 та залишена без відповіді та задоволення (а.с. 37).

У зв'язку із несплатою коштів Бориспільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення отриманої допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на професійне навчання та проїзд.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини у сфері соціального захисту громадян на випадок безробіття регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI зазначає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначено, що безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пункт 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI зазначає, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Частина друга статті 43 цього ж Закону вказує на те, що статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 20 березня 2013 року №198 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у територіальному органі на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Положення частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначає, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості право кожного на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Положення пункту 2 частини першої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI зазначає, що зареєстрований безробітний має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III.

Згідно із статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до частини третьої статті 36 Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 8 частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III наголошує на тому, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно по пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, що затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.02.2009 №7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі по тексту - Порядок), визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так згідно пункту 2 зазначеного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Пункт 3 Порядку зазначає, що перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.

У свою чергу пункт 4 Порядку звертає увагу на те, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи закордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості (пункт 5 Порядку).

В пункті 6 Порядку зазначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно із пунктом 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом з повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункт 9 Порядку).

Як встановлено судом на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" від 27.03.2013 №24, трудових угод від 12.01.2012 і від 07.09.2012, довідки про доходи від 20.03.2013 №026 та витягів з актів виконаних робіт за лютий 2012, березень 2012, квітень 2012, травень 2012, червень 2012, вересень 2012, жовтень 2012, листопад 2012 та грудень 2012 відповідач у період перебування на обліку у Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості та на момент реєстрації його як безробітного мав трудові відносини з ТВЗК Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Беручи до уваги те, що допомога по безробіттю в сумі 15463,34 грн., матеріальна допомога у період навчання в сумі 4329,75 грн., витрати на навчання в сумі 3935,86 грн. і витрати на проїзд 868,00 грн. були виплачені ОСОБА_2 та те, що подавши заяву про надання статусу безробітного та виплату державної допомоги по безробіттю, відповідач не повідомив позивача про укладення трудових угод, що виключає можливість отримання статусу безробітного і відповідних виплат, відповідач порушив вимоги статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. А також беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано суду докази, що підтверджують здійснення виплати відповідачу допомоги по безробіттю в сумі 15463,34 грн., матеріальної допомоги у період навчання в сумі 4329,75 грн., витрат на навчання в сумі 3935,86 грн. та витрат на проїзд в сумі 868,00 грн., їх копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували доводи позивача про безпідставне отримання допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період навчання, витрат на навчання та витрати на проїзд.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними, а позов про стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 24596.95 грн. таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 08325, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Бориспільського міськрайонного центру зайнятості (розрахунковий рахунок №37174001001798 в УДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 19422652) отриману допомогу по безробіттю в сумі 15463,34 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні 34 коп.), матеріальну допомогу у період навчання в сумі 4329,75 грн. (чотири тисячі триста двадцять дев'ять гривень 75 коп.), витрати на навчання в сумі 3935,86 грн. (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 86 коп.) та витрати на проїзд в сумі 868,00 грн. (вісімсот шістдесят вісім гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 липня 2013 р.