Вирок № 33199065, 29.08.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6279/13-к

Провадж. №1-КП/639/254/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря - Гриценко М.В.,

прокурора - Ачкасової С.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12013220500001142 від 12.04.2013 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 23.08.2011 р. Кам'янець-Подільським міським судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13 жовтня 2012 року, на вул. Джутовый у м. Харкові ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 Метою зустрічі була купівля-продаж автомобіля ВАЗ-21013, тип ТЦ легковий седан д.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого ВРЕР №1 ГУМВС України в м. Харків 16.04.2010 р. ОСОБА_1 виступав в якості покупця, а ОСОБА_2 в якості продавця. В ході їх розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися про те, що ОСОБА_2 передає автомобіль ВАЗ, а ОСОБА_1 зобов'язується кожен місяць з 15.10.2012 року по 15.10.2013 року сплачувати по 800 гривень, в якості плати за автомобіль. Після того, як сторони домовилися про всі обставини продажу автомобіля, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 документи на автомобіль, ключі від автомобілю та сам автомобіль ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1.

Користуючись автомобілем ВАЗ-21013, якій належить на праві власності ОСОБА_2, у ОСОБА_1 з'явився корисний мотив збагачення та намір ошукати ОСОБА_2 і не віддавати йому гроші, тому для реалізації своєї мети ОСОБА_1 вирішив незаконно продати автомобіль. Для виконання свого злочинного умислу ОСОБА_1, скориставшись допомогою свого знайомого ОСОБА_3 знайшов покупця на автомобіль ВАЗ-21013 - ОСОБА_5 За продаж автомобіля ВАЗ-21013 ОСОБА_1 встановив ціну у 1200 доларів США. На дану ціну ОСОБА_5 погодився, та попрохав оформити на нього генеральну довіреність на право користування, володіння та розпорядження автомобілем ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1. При цьому ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_5, що він винен ОСОБА_2 гроші за автомобіль ВАЗ.

09 листопада 2012 року, ОСОБА_1 бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця та збагатитися на свою користь, звернувся до ОСОБА_2 з проханням, щоб останній видав генеральну довіреність на право користування, володіння та розпорядження автомобілем ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_5, при цьому, зловживаючи довірою останнього, ОСОБА_1 повідомив, що довіреність на автомобіль потрібна для того, щоб ОСОБА_5, який, начебто, є товаришем ОСОБА_1, міг виїжджати на територію Російської Федерації, де, начебто, вони планують проводити підприємницьку діяльність, а також ОСОБА_1 завірив ОСОБА_2, що чим швидше в нього з ОСОБА_5 з'явиться можливість виїжджати на територію Російської Федерації, тим швидше він зможе виплатити ОСОБА_2 борг за автомобіль ВАЗ-21013 у сумі 1200 доларів США, але насправді ніяких спільних планів, щодо ведення підприємницької діяльності у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не було. ОСОБА_2, не розуміючи, що ОСОБА_1 його ошукав, поїхав з ним до приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, де було оформлено генеральну довіреність на ім'я ОСОБА_5 з приводу надання права користування, володіння та розпорядження автомобілем ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1.

Отримавши довіреність від ОСОБА_2, ОСОБА_1 у той же день передав довіреність, документи на автомобіль ВАЗ-21013 д.н. НОМЕР_1, ключі від автомобілю та сам автомобіль ОСОБА_5, та отримав від останнього гроші за автомобіль у сумі 1200 доларів США, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця. Борг ОСОБА_2, ОСОБА_1 не сплатив, автомобіль не повернув, від зустрічей уникав. Гроші отримані від ОСОБА_5, ОСОБА_1 витратив на власні потреби.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, на момент затримання офіційно не працював, раніше судимий 23.08.2011 р. Кам'янець-Подільським міським судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття у скоєному, сприяння органам досудового слідства та суду у встановленні істини по кримінальному провадженню.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, зазначених в ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, та призначає обвинуваченому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

При цьому суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів можливе без його ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням,

Цивільний позов по справі, заявлений потерпілим ОСОБА_2, суд вважає необхідним задовольнити, беручи до уваги визнання його ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази суду не надавалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 122, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди еквівалент 1200 доларів США, що за курсом Національного Банку України на день постановлення вироку складає 9591 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) гривню 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 196 гривень (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя В.О. Макаров