Постанова № 33198135, 24.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р. Справа № 820/2454/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Електромашина" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 820/2454/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова

до Публічного акціонерного товариства "Електромашина"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Електромашина", в якому , з урахуванням змінених позовних вимог, просив суд стягнути з ПАТ "Електромашина" на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова заборгованість по сплаті різниці у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам в сумі 25131,54 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.06.2013 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Електромашина" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова частково в сумі 11093, 25 грн., за період жовтень 2012 року - березень 2013 року, в іншій частині позовну заяву залишити без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Електромашина" знаходиться на обліку в УПФУ в Ленінському районі м. Харкова як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колишнім працівникам ПАТ "Електромашина", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 призначена пенсія відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і наукову - технічну діяльність", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками, розрахунками стажу.

Загальна сума заборгованості відповідача по відшкодуванню різниці у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам за період з 01.06.2011 по 31.03.2013 роки складає 25131,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості по відшкодуванню різниці у розмірі пенсій наукових працівників залишилась не сплаченою, та є недоїмкою, а тому застосував ч. 15. ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до ч. 8 ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова направлялись відповідачу повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між розміром пенсій, призначених згідно з Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, а тому визначив недоїмкою суму заборгованості.

Недоїмка (сума донарахованих контролюючим органом страхових внесків) сплачується страхувальником у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже наведена норма дає підстави вважати, що до зазначених внесків законодавцем не віднесені витрати щодо відшкодування різниці у розмірі виплаченої пенсії науковим працівника, а тому нарахування на такі виплати недоїмки не передбачено.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про наукову та науково - технічну діяльність» регулює порядок призначення та виплати пенсій науковим працівника, але не регулює правовідносини в сфері загальнообов'язкових державних платежів та зборів.

Крім того, Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року (далі Порядку) визначено, що підприємства, установи, організації та вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

При цьому колегія суддів зазначає, що заборгованість зі сплати різниця між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, не є недоїмкою в розумінні положень Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отже, до стягнення різниці між призначеною та виплаченою пенсією застосовується строк давності, передбачений процесуальним законодавством.

А тому, з урахуванням встановлених обставин, позивач не має підстав для віднесення цих платежів до категорії страхових внесків або недоїмки, та стягнення їх у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, судова колегія встановила, що позивачем пропущено встановлений ч.2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за період з 01.06.2011року по жовтень 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч.4 ст.11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та достатніх доказів поважності пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з червня 2011 по жовтень 2012років.

Судова колегія зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з червня 2011 по жовтень 2012 років та залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці у розмірі виплаченої пенсії науковим працівника лише за жовтень 2012 року - березень 2013 року.

Відповідно до з п. 4 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою скасувати постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог і залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення частково неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з залишенням в заначеній частині позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електромашина" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013р. по справі № 820/2454/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.06.2011 року по жовтень 2012 року . Адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду.

Постанову Харківського окружного адмінстративного суду від 05.06.2013року по справі № 820/2454/13-а в частині задовлення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства "Електромашина" (р/р 256093012094 в ф-ї ХОУ АТ "Ощадбанк МФО 351823, код ЄДРПОУ 22682106) заборгованості за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року в сумі 11093 ( одинадцять тисяч дев"яносто три) грн. 25 коп. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Чалий І.С. Старостін В.В.