Рішення № 33197352, 07.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11281/13 07.08.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик»

про стягнення 31 699, 96 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Кунченко В.Л.

від відповідача: Туманян А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» про стягнення заборгованості 31 699, 96 грн. за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів № 455 від 01.07.2002р., з яких: 30 765, 00 грн. - основний борг, 779, 13 грн. - пені, 155, 83 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг теплопостачання відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р. порушено провадження справі 910/11281/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що назву Закритого акціонерного товариства «Аудиторська фірма у формі Закритого акціонерного товариства «Аналітик» змінено на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик».

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення наявністю суперечностей в договорах, укладених між Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго» та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» стосовно опалювальної площі будинку по вул. Хрещатик, 44 у місті Києві.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.08.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» подало клопотання про призначення судової експертизи у даній справі з метою встановлення приміщень, які підключені до лічильника в будинку по вул. Хрещатик, 44 у місті Києві.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим суд відзначає, що вимоги у даній справі обґрунтовуються порушенням відповідачем договірних відносин, а питання наявності чи відсутності обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є суто правовими та не потребують спеціальних знань, а відтак - суд вважає недоцільним призначення експертизи у даній справі, а клопотання відповідача не підлягає задоволенню судом.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про зобов'язання Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» направити своїх повноважних представників для спільного обстеження з представником Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» приладів обліку постачання теплової енергії в будинок 44 по вул. Хрещатик та обстеження наявних споживачів, які користуються тепловою енергією.

За приписами ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує спір на підставі фактичних даних, які встановлюють наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі вимоги позивача ґрунтуються на порушенні відповідачем зобов'язань за договором № 455 від 01.07.2002 р., який укладений між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Закритим акціонерним товариством «Аудиторська фірма у формі Закритого акціонерного товариства «Аналітик», а відтак - відносини позивача з іншими споживачами, що знаходяться у вказаному приміщенні та отримують послуги з постачання теплової енергії не входять до предмету доказування.

В той же час суд відзначає, що сам по собі факт проведення обстеження приміщень не встановлює та не підтверджує фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення сторін відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд відмовляє відповідачу у задоволенні вищевказаного клопотання.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2000 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Закритим акціонерним товариством «Аудиторська фірма у формі Закритого акціонерного товариства «Аналітик», назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик», укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 741, відповідно до якого відповідач отримав у власність нежилі приміщення загальною площею 367, 0 кв.м., що становить 13/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 2 814, 00 кв.м. по вул. Хрещатик, 44-а у місті Києві.

01.07.2002 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Закритим акціонерним товариством «Аудиторська фірма у формі Закритого акціонерного товариства «Аналітик» укладено договір № 445 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги теплопостачання в нежитловому приміщенні по вул. Хрещатик, 44 А, Б, В у місті Києві, а відповідач - своєчасно сплачувати спожиту енергію у гарячій воді та експлуатаційні витрати.

Договір, відповідно до п.п. 6.1., 6.4., набуває чинності з 01.07.2002 р. і діє до 31.12.2002 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки у суду відсутні відомості щодо припинення договору № 445 від 01.07.2002 р., останній є пролонгованим відповідно до п.п. 6.1., 6.4.

Відповідно до звернення-доручення до договору № 445 від 01.07.2002 р. облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Як встановлено п.п. 2, 3 додатку № 2 до договору № 1971 від 01.07.2012 р. відповідач щомісяця з 14 до 18 числа самостійно отримує у позивача акт на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт, які відповідача має оплачувати не пізніше 23-го числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.4. додатку № 2 до договору № 1971 від 01.07.2012 р. у випадку несплати за користування послугами, вказаними у договорі, до кінця розрахункового періоду, позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочки платежу по день фактичної оплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 445 від 01.07.2002 р. щодо оплати вартості спожитої теплової енергії та технічного обслуговування системи центрального опалення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з січня до травня 2013 року у розмірі 30 765, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно тверджень відповідача про зміну загальної площі будинку по вул. Хрещатик, 44 у місті Києві, суд відзначає, що умовами договору № 445 від 01.07.2002 р. на позивача покладено обов'язок розподіляти теплову енергію на будинок вцілому в кількості та в обсягах згідно із заявкою відповідача.

Як вбачається із наявних у справі документів, вартість теплової енергії, що підлягає сплаті позивачем, визначається виходячи із площі приміщення яку займає Закрите акціонерне товариство «Аудиторська фірма у формі Закритого акціонерного товариства «Аналітик» пропорційно загальної опалювальної площі приміщень вул. Хрещатик, 44 у місті Києві та становить 194, 40 кв.м.

При цьому, суд відзначає, що відповідач не оспорює факу отримання ним послуг за договором № 445 від 01.07.2002 р. та не спростовує заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови вищевказаного договору а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 445 від 01.07.2002 р. з січня до травня 2013 року у розмірі 30 765, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 779, 13 грн. - пені та 155, 83 грн. - 3 % річних за період з 24.02.2013 р. до 04.06.2013 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені та 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем за період з 24.02.2013 р. до 04.06.2013 р. вірно розраховано вищезазначені суми.

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аудиторська фірма «Аналітик» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 57-А, код ЄДРПОУ 14274505), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 30 765, 00 (тридцять тисяч сімсот шістдесят п?ять грн. 00 коп.) грн., 779, 13 (сімсот сімдесят дев'ять грн. 13 коп.) грн. - пені, 155, 83 (сто п'ятдесят п'ять грн. 83 коп.) грн. - 3 % річних та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.