Рішення № 33196059, 01.08.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2256/13-ц

Провадження № 2/204/1258/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Некрасова О.О.

при секретарі Макарчук А.В.

за участю відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на співвласну спадщину, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь половину витрат: на ЖКХ-1673 грн.; збільшення боргу по виконавчим листам - 1614,6 грн.; за ремонт квартири - 4 159 грн. та на надгробок - 2515 грн., а всього 9 961 грн. 60 коп. Також просив стягнути судові витрати по справі. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він та відповідач є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка залишилася їм після смерті матері ОСОБА_3. На підставі рішень Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2002 року та від 27.02.2006 року йому були видані виконавчі листи № 2-0339/2002 на суму 648 грн. 60 коп. та № 2-124/2006 на суму 1 331 грн. по яких борг і досі не отриманий. З урахуванням індексу інфляції борг по виконавчим листам складає 1614 грн. 60 коп. По виконавчому листу № 2-0339/2002 сума інфляційних збільшилася у 2, 22 рази і становить 1519 грн. 80 коп. По виконавчому листу № 2-124/2006 від 27.02.2006 року сума інфляційних збільшилася в 1, 585 рази і становить 2109 грн. 68 коп., а всього по виконавчим листам становить 3 629 грн. 48 коп. Таким чином, з відповідача слід стягнути: 3629 грн. 48 коп. - (684 грн. 60 коп. + 1331 грн. 08 коп.) + 1614 грн. 60 коп.

Також позивач зазначив, що відповідач повинен йому сплатити борг в розмірі 50% за житлово-комунальні послуги, які з урахуванням індексу інфляції складають 1673 грн. Також позивач зазначив, що в 2005 році він витратив на ремонт квартири 4 869 грн., тому з відповідача слід стягнути 50% вартості ремонту з урахуванням індексу інфляції, що буде складати 4 159 грн. Позивачем також було зазначено, що згідно ст. 30 Закону України «Про поховання та похорону справу» необхідно утримувати могили в належному естетичному та санітарному стані, які здійснюються за власні кошти. На теперішній час надгробок та могили слід привести в порядок, він замовив нагробок на могилки матері, батькові та бабусі, що поховані на Сурсько-Литовському погості, але викупити їх коштів не вистачає, тому з відповідача слід стягнути 50% вартості надгробка в розмірі 2515 грн.

В ході розгляду справи позивач, на підставі ст. 31 ЦПК України, неодноразово збільшував розмір позовних вимог і доповнював їх підстави, а 16 травня 2013 року позивач надав до суду доповнену позовну заяву, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 50% за послуги ЖКХ у розмірі 897 грн. 53 коп. та моральну шкоду у розмірі 3 200 грн. 00 коп. В обґрунтування додаткового позову вказав, що згідно ст. ст. 356, 360 ЦПК України, ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів. Враховуючи, що відповідач володіє квартирою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності в рівних долях з ним, тому має сплачувати за комунальні послуги відповідно до своєї частки, якою володіє. Також, на підставі ст. 625 ЦК України він просить стягнути 3% річних у розмірі 897 грн. 53 коп. Також вказав, що плату за послуги ЖКХ на рахунок ЖЕКу, що іноді робив відповідач не може бути зарахована, так як починаючи з 2005 року послуги сплачувалися не ЖЕКу, а безпосередньо постачальникам послуг КПТЕ Теплотранс, Дніпрогаз, Водоканал та інші. Також вважає, що він має право на моральне відшкодування у розмірі 3 200 грн. 00 коп., оскільки впродовж останніх років відповідач завдав та продовжує задавати велику моральну шкоду йому та його родині. Відповідач дзвонить та погрожує його хворій жінки, його дітям та всіляко оскорбляє їх. Відповідач також пише кляузи у всілякі інстанції. Відповідач, маючи незаконно отриману посвідку про проживання в Україні та будучи зареєстрованим АДРЕСА_1, підробив ключі, проник у квартиру та пограбував його на 4 000 доларів США, що він збирав для викупу його частини квартири. Він вимушений жити у постійній нервовій напрузі, коли дізнається про те, що відповідач знов з'явиться до квартири. Замість лікування та оплати ліків, він повинен ходити по судам, прокуратурам, в ЖЕК, в податкову інспекцію. Усе це призвело до погіршення його здоров'я: він почав швидко сліпнути та в нього почалися проблеми з серцем та кров'яним тиском.

У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3. На день її смерті залишилося спадкове майно - приватизована однокімнатна квартира площею 16,4 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1. За даною адресою позивач ніколи не проживав, за матір'ю не доглядав та не допомагав. Також, при житті його матері позивач ніколи не був зареєстрований в спірній квартирі. Після смерті матері позивач захопив ключі від квартири та документи на квартиру і став позиватися до суду з позовом про позбавлення його ? частини квартири. 17 грудня 2003 року він отримав свідоцтво про право на спадщину по закону у Третій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі, але до теперішнього часу він не має можливості попасти до квартири. Ніякого договору про збереження та управління майном він з позивачем не укладав, проте не дивлячись на це, він за окремим договором від 09 липня 2005 року з ОЖКП 11 «Південне» Красногвардійського району та укладеного з 01 березня 2012 року з КП «Жілсервіс -1» оплачував квартплату за свою ? частину квартири АДРЕСА_1. Що стосується оплати за обслуговування будинку, починаючи з 29.10.2004 року і по теперішній час, то плата за комунальні послуги може нараховуватися тільки особам, які зареєстровані. Ніяких актів про фактичне проживання і т.п. діючими Правилами не передбачені і для нарахування плати застосовуватися не можуть, якщо тільки споживач сам добровільно з цим не погодиться і не побажає сплатити. За позовною заявою позивача Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення про зняття його з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 і він був виписаний 20.12.2006 року. Внаслідок чого він був вимушений проживати в м. Москва. Сам позивач проживає то у своєї дружини, то у м. Ялта, а у спірній квартирі мешкають квартирантки, яких він кожні 2-3 місяці міняє. Також вказав, що відповідно до Мінської Конвенції від 22 січня 1993 року «Про правову допомогу по цивільним, сімейним та кримінальним справам» Московським міськсудом 13.01.2004 року було розглянуто клопотання позивача про примусове виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2002 року (справа № 2-0339/2002) про стягнення з нього 684 грн. 60 коп. Він виплатив позивачу 504 грн., ще 12.11.2002 року, а суму яка залишилася, сплатив після засідання Московського міськсуду у січні 2004 року. Постановою № 51-9081/04-128 від 17.04.2004 року дане виконавче провадження було закінчено. Кошти по виконавчому листу про відшкодування затрат на поховання мами - ОСОБА_2 згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2002 року (справа № 2-0339/2002) були направлені позивачу, ще 12.11.2002 року задовго до отримання виконавчого листа. Також вказав, що ним були проведені слідуючи сплати по особовому рахунку НОМЕР_1 за ? частину квартири АДРЕСА_1, а саме: 04.11.2004 року - 46 грн. 48 коп., 14.04.2005 року - 46 грн. 48 коп.; 02.03.2006 року - 97 грн. 83 коп.; 17.10.2006 року - 52 грн. 75 коп.; 22.03.2007 року - 22 грн. 60 коп.; 22.03.2007 року - 111 грн. 12 коп.; 24.07.2007 року - 72 грн. 48 коп.; 17.03.2010 року - 800 грн. 00 коп. до кінця 2010 року; 14.03.2011 року ним була сплачена сума 200 грн. 00 коп. на строк по 31.06.2011 року; 11.07.2011 року ним була сплачена сума 200 грн. 00 коп. на строк по 31.12.2011 року; 21.02.2012 року ним було сплачено сума 150 грн. 00 коп. на період з 01.01.2012 року по 31.06.2012 року. У зв'язку зі зміною з 01.03.2012 року управляючої компанії на КП «Жилсервіс -1» ним 17.05.2012 року було проведена оплата в сумі 150 грн. 00 коп. на строк до 01.09.2012 року; 11.09.2012 року ним була проведена оплата в сумі 200 грн. 00 коп. на строк по 31.12.2012 року. Останню сплату він здійснив у травні 2013 року в сумі 250 грн. 00 коп. на строк по 31.12.2013 року, а взагалі ним сплачено 2599 грн. 74 коп. Він також не згоден з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, оскільки з позовними заявами до суду звертався сам позивач, у тому числі і з позовною заявою про визнання його безвісно відсутнім. Позивач перешкоджав та всіляко перешкоджає по теперішній час його вступу у спадкове майно. Категорично заперечує проти стягнення з нього витрат по проведенню ремонтних робіт по заміні труб у квартирі та вертикального стояка теплотраси внутрі будинку, оскільки він ще 30.01.2005 року поштовим переказом перевів позивачу суму на дані витрати у розмірі 251 грн. 00 коп.

Вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка залишилася їм після смерті матері ОСОБА_3.

Згідно наданих позивачем суду квитанцій видно, що позивач сплатив за житлово-комунальні послуги за період з 01.04.2005 року по 20.01.2010 року, а саме: за послуги водопостачання - 1044 грн. 85 коп.; за теплопостачання - 2587 грн. 20 коп.; за газопостачання - 297 грн. 73 коп.; за вивіз сміття - 219 грн. 89 коп.; за технічне обслуговування ліфтів - 82 грн. 63 коп., а всього 4 232 грн. 30 коп. Половина вартості сплачених житлово-комунальних послуг складає 2116 грн. 15 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 50 % оплати за послуги ЖКХ в розмірі 1673 грн. 00 коп.

Також надав суду розрахований індекс інфляції, відповідно до якого сума заборгованості за житлово-комунальні послуги зросла на 897 грн. 53 коп.

Як вбачається з розрахунку, позивач до суми основного боргу, за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2010 року в розмірі 3146 грн. 78 коп. додає стягнутий за рішенням суду судовий збір у розмірі 254 грн. 41 та від загальної суми 3401 грн. 19 коп. розраховує 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд вважає, що у цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 21 квітня 2006 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2-257/2006 було ухвалено заочне рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1.

20 грудня 2006 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації, що підтверджується довідкою ЖЕК № 11 Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради (т. 1 а.с. 173).

Згідно довідки про відсутність заборгованості б/н від 14 січня 2013 року ОСОБА_1 постійно зареєстрований та проживає за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_2 (т. 1а.с. 202).

Згідно довідки Східного відділення Відкритого акціонерного товариства «Мосєнергосбит» ОСОБА_1 є споживачем з 03. 2000 року електричної енергії за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 203).

09 червня 2005 року між ОЖКП «Південне» та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та надання послуг водо-теплопостачання та водовідведення. Відповідно до умов договору, договір діє протягом одного року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести доповнення або зміни, він продовжується на наступний рік.

Пунктом 19 даного договору передбачено, що оплата послуг здійснюється через єдиний розрахунковий центр.

У судовому засіданні було встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами, що відповідач сплачував по особовому рахунку НОМЕР_1 за ? частину квартири АДРЕСА_1, а саме: 04.11.2004 року - 46 грн. 48 коп., 14.04.2005 року - 46 грн. 48 коп.; 02.03.2006 року - 97 грн. 83 коп.; 17.10.2006 року - 52 грн. 75 коп.; 22.03.2007 року - 22 грн. 60 коп.; 22.03.2007 року - 111 грн. 12 коп.; 24.07.2007 року - 72 грн. 48 коп.

Згідно довідки КЖЕП «Південне», яка була надана ОСОБА_1 станом на 01.08.2007 року по квартирній платі існує переплата у сумі 128 грн. 31 коп. (т. 1 а.с.200).

17.03.2010 року відповідачем було сплачено до кінця 2010 року - 800 грн. 00 коп.; 14.03.2011 року відповідачем була сплачена сума 200 грн. 00 коп. на строк по 31.06.2011 року; 11.07.2011 року сплачена сума 200 грн. 00 коп. на строк по 31.12.2011 року. 21.02.2012 року сплачена сума 150 грн. 00 коп. на період з 01.01.2012 року по 31.06.2012 року.

Відповідач вказав, що даний договір діяв до 01 березня 2012 року.

Між КП «Жилсервіс -1» та ОСОБА_1 01 березня 2012 року було укладено договір НОМЕР_1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій, відповідно до п. 8 якого плата вноситься на розрахунковий рахунок НОМЕР_2, МФО 305299, код ОКПО 32350283 ПАТ КБ «Приватбанк».

17.05.2012 року відповідачем була проведена оплата в сумі 150 грн. 00 коп. на строк до 01.09.2012 року; 11.09.2012 року проведена оплата в сумі 200 грн. 00 коп. на строк по 31.12.2012 року. У травні 2013 року відповідач оплатив на строк по 31.12.2013 року суму 250 грн. 00 коп. Відповідачем також було сплачено станом на 01.01.2014 року в рахунок квартплати 249 грн. 73 коп.

Згідно довідки Комунального підприємства «Жилсервіс - 1» від 19.06.2013 року, яка була видана ОСОБА_1, заборгованість по особовому рахунку НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01.07.2013 року - відсутня. Переплата складає - 193 грн. 92 коп.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факт заборгованості відповідача по житлово-комунальним послугам.

Що стосується позовних вимог про збільшення боргу по виконавчим листам з урахуванням індексу інфляції, а саме по виконавчому листу № 2-339/2002 в сумі 1519 грн. 80 коп. та по виконавчому листу № 2-124/2006 від 27.02.2006 року в сумі 1384 грн. 24 коп., то у цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні 09 липня 2002 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 633 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат та 51 грн. 00 коп. судового збору, а всього 684 грн. 60 коп.

27 лютого 2006 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1280 грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп., всього 1331 грн. 03 коп.

Дані рішення суду набрали чинності і були звернуті до виконання.

Судом також встановлено, що 13 січня 2004 року Московським міським судом було розглянута цивільна справа за клопотанням ОСОБА_2 про примусове виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2002 року, у зв'язку з чим ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 504 грн. ще 12 листопада 2011 року, а суму, яка залишилася у розмірі 180 грн. 60 коп. сплатив у січні 2004 року.

Про існування виконавчого листа № 2-124 на суму 1331 грн. 03 коп. ОСОБА_1 стало відомо лише 27 жовтня 2010 року, тобто після того, як позивач звернувся з даним позовом до суду, що підтверджується багаторазовими скаргами відповідача.

Тим більш, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, проте дана сума заборгованості не є грошовим зобов'язанням, а визначена рішенням суду.

У зв'язку з вищевикладеним, у задоволенні позовних вимог про збільшення боргу по виконавчим листам з урахуванням індексу інфляції, слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 4159 грн. 00 коп. за ремонт квартири, то ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 13 жовтня 2003 року був складений акт обстеження квартири АДРЕСА_1, згідно якого в квартирі необхідний терміновий ремонт, а згідно акту від 05 липня 2005 року в квартирі був проведений ремонт, і в квартирі усунені недоліки, які були зазначені в акту від 13.10.2003 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

27 лютого 2006 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення, яким було встановлено, що у 2003 році позивач здійснив ремонт квартири АДРЕСА_1 та надав суду квитанції на суму 480 грн. 53 коп. Даним рішенням суду було стягнуто з відповідача на користь позивача половину витрат за проведений ремонт у сумі 239 грн. 52 коп. Дане рішення набрало чинності.

Крім того, суд не приймає до уваги кошторис на суму 4 869 грн., оскільки на ньому не зазначено дату його складання, тому він є неналежним доказом по справі.

Позовні вимоги про стягнення вартості пам'ятників та оплату по договору обслуговування могил в сумі 2515 грн. 00 коп. також не підлягають задоволенню, оскільки ці обставини не було доведені в судовому засіданні, а тим більш позивачем зазначено, що вартість пам'ятників не сплачена, а також немає доказів виконання договору по обслуговуванню могил.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3200 грн. 00 коп., то у цій частині позову також слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не доведено заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь-яких доказів погіршення стану його здоров'я.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то і судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 23, 322, 360, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на співвласну спадщину - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Некрасов