Ухвала суду № 33194576, 22.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р.Справа № 814/684/13-а

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про накладення арешту на рахунки платника податків,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013р. Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про накладення арешту на рахунки платника податків ФОП ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.05.2012р. Жовтневою МДПІ було видано наказ №73, відповідно до якого мала відбутись документальна позапланова виїзна перевірка діяльності відповідача за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. Працівниками Жовтневої МДПІ 07.02.2013р. здійснено вихід за адресою ФОП ОСОБА_2 з метою вручення копії наказу та направлень на перевірку , однак відповідач відмовився від їх отримання. В порушення ст.81 ПК України відповідачем не допущено 07.02.2013р. посадових осіб позивача до проведення перевірки, а тому на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України ДПІ має право на застосування до платника адміністративного арешту.

ФОП ОСОБА_2 проти позову заперечив, зазначивши, що при поданні даного позову посадовими особами Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС перевищено свої службові повноваження, оскільки ними вже було накладено арешт на майно відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. позов Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пунктом 94.6 статті 94 Кодексу передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для вжиття такого заходу як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст.94 ПК України та наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів, як це встановлено п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною, тобто обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Зазначена позиція знайшла своє відображення в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р. №642/12/13-13 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів».

Ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції Жовтневою МДПІ Миколаївської області ДПС не надано жодного доказу, який давав би достатні підстави вважати, що у відповідача є податковий борг. Відсутність же у відповідача податкового боргу не надає права для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Податковим органом не доведено наявності встановлених законом підстав для накладення арешту на кошти на рахунках ФОП ОСОБА_2, в зв'язку з чим вимоги позову та апеляційної скарги є необґрунтованими та підстав для їх задоволення не вбачається.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.