Ухвала суду № 33194525, 21.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа №805/5234/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Мартакові О.А., за участю представників позивача Каптьонкової Г.Є., Абдуліної М.Г., представників відповідача Стребань З.А., Романченко Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/5234/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м. Часів Яр до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 240 257,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 120 129,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» звернулося до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій податкового органу, вчинених під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342.

Під час розгляду справи позивачем надано суду заяву, в якій він уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 240 257,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 120 129,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Артемівською ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якого складено акт перевірки від 13.08.2012р. № 913/22/00191773, згідно з висновками якого, на думку відповідача, він порушив п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012р. у розмірі 240 257,00 грн.

Вказує, що ним до складу податкового кредиту в листопаді 2011 року та в січні 2012 року було віднесено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському порту, згідно договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» № ТЕО 2011р. від 28.04.2011р.

Позивач вважає, що ним правомірно було в січні 2012 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним № 19 від 04.01.2012р., № 20 від 04.01.2012р., № 18 від 04.01.2012р., отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік».

Посилається на те, що податкові накладні, вказані в акті перевірки, заповнені згідно порядку заповнення податкових накладних, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушення строків реєстрації з зазначенням в окремих рядках всіх обов'язкових реквізитів згідно з ст. 201 Податкового кодексу України, а тому, позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту в січні 2012 року сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському морському порту, згідно укладеного договору № ТЕО 2011 від 28.04.2011р., без додавання до податкових декларацій за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/5234/13-а позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість за січень 2012 року у розмірі 240 257,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 120 129,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 16.03.1994р., включене до ЄДРПОУ за номером 00191773, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 136663 (арк. справи 35 - 37, том 1). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України. Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 84 - 171, том 1) Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено планову документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р. Серед прав, наданих податковим органам, ст. 77 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної планової перевірки платника податків. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. В матеріалах справи наявний наказ Артемівської ОДПІ Донецької області ДПС від 15.06.2012р. № 351 та направлення на перевірку від 25.06.2012р. № 359, 360, 361, 362, 366, 367, 357, 364, 356, 355 від 18.07.2012р. № 444, які вручено під підпис головному бухгалтеру ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Каптьонковій Г.Е. (арк. справи 39 - 40, 42 - 53, 86, том 2). Наказом ДПІ від 23.07.2012р. № 456 було продовжено термін проведення перевірки на 10 робочих днів з 24.07.2012р. по 06.08.2012р. (арк. справи 87, том 2). За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки. З 25.06.2012р. по 06.08.2012р. Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.03.2012р та складено акт про результати перевірки від 13.08.2012р. № 913/22/00191773 (арк. справи 84 - 171, том 1). За результатами перевірки податковим органом 30.08.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000612342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 240 257,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 120 129,00 грн. (арк. справи 6, том 1). Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС у Донецькій області від 09.11.2012р. № 17736/10/10.2-12-5 та рішенням ДПС України від 17.01.2013р. № 789/6/10-2115 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга платника податків - без задоволення (арк.. справи 25 - 34, 42 - 46, том 1). Вказаним актом зазначено, що до складу податкового кредиту в січні 2012 року було віднесено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському порту, згідно договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» № ТЕО 2011р. від 28.04.2011р. на суму 240 256,50 грн. При цьому, на думку, відповідача фактично послуги з перевалки вантажів в порту, транспортно-експедиційні послуги та експорт вогнетривкої глини було здійснено в грудні 2011 року (арк. справи 122 - 123, том 1). На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за січень 2012 року в розмірі 240 256,50 грн. (арк. справи 123 - 124, том 1). За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за січень 2012р. у розмірі 240 256,50 грн. Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 240 256,50 грн. та та застосовані штрафні санкції на суму 120 129,00 грн. є доведення виникнення першої з подій, пов'язаних з виконанням позивачем договору, укладеного з ТОВ «Портінвест Лоджистік», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. по адміністративній справі № 805/1531/13-а, яка набрала законної сили встановлені наступні обставини здійснення господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік»: Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» було укладено договір № ТЕО-2011 від 28.04.2011 року (арк. справи 11 - 16, том 1), відповідно до п.1.1 якого експедитор (ТОВ «Портінвест Лоджистік») від імені, за дорученням та за рахунок замовника (ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат») здійснює транспортно-експедиторське обслуговування при відправленні експортних вантажів. Доручення вважається виконаним з моменту направлення на адресу замовника пакета відвантажувальних документів відповідно до інструкцій замовника. Також відповідно до умов додатка №1 до зазначеного договору днем надання послуг вважається дата морського транспортного документа. В судовому засіданні по адміністративній справі № 805/1531/13-а, представники платника податків пояснили, що документи (коносамент, розписка капітана) отримували електронною поштою, але дату не пам'ятають. При розгляді даної адміністративної справи позивачем надано додаткові пояснення з цього приводу, в яких вказано, що коносамент - це товаророзпорядчий документ, який засвідчує факт наявності договору морського перевезення вантажу, містить його умови і є доказом прийняття вантажу до перевезення, розписка капітана - це документ, підписаний капітаном (помічником капітана) корабля, який підтверджує, що зазначені в документі товари були завантажені на судно. Тобто, коносамент та розписка капітана є документами, що підтверджують саме перевезення вантажу за договором постачання/купівлі-продажу товару, тобто, визначає правові наслідки за договором перевезення, а не є доказом саме надання транспортно-експедиторських послуг, предметом якого є послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Зазначає, що договором №ТЕО -2011 від 28.04.2011р. передбачено, що доручення вважається виконаним з моменту направлення на адресу замовника пакета відвантажувальних документів відповідно до інструкцій замовника, а, відповідно до умов додатку № 1 до зазначеного договору, днем надання послуг вважається дата морського транспортного документа, фактичне виконання транспортно-експедиторських послуг можна визначити тільки за умови виконання обох умов. Фактичне виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується актами прийому-передачі послуг №048/ф від 04.01.2012 року в сумі 514 590,00 грн., №047/ф від 04.01.2012 року в сумі 165 143,65 грн., №050/ф від 04.01.2012 року в сумі 521 548,70 грн. (арк. справи 23 - 25, том 2). В межах даної господарської операції контрагентом були виписані податкові накладні № 18 від 04.01.2012 року на суму 625 858,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 104 309,74 грн., № 19 від 04.01.2012 року на суму 617 508,18 грн., у тому числі податок на додану вартість 102 918,03 грн., № 20 від 04.01.2012 року на суму 198 172,38 грн., у тому числі податок на додану вартість 33 028,73 грн. (арк. справи 17 - 19, том 1). В грудні 2011 року з Маріупольського порту було фактично завантажено на судна та експортовано глина вогнетривка згідно наступних вантажно-митних декларацій: № 700120904/2011/007476 від 28.12.2011р., глина у кількості 3400,906 тн. (судно IZMAIL), № 700120904/2011/007317 від 22.12.2011 року, глина у кількості 10790,332 тн. (судно RIZING STAR), № 700120904/2011/007528 від 30.12.2011 року, глина у кількості 5564,898 тн. (судно MAYA LAND), № 700120904/2011/007522 від 30.12.2011 року, глина у кількості 5027,417 тн. (судно MAYA LAND) (арк. справи 249 - 250, том 1, 1 - 6, том 2). Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. На підставі викладеного, суд в справі № 805/1531/13-а дійшов висновку, що надані позивачем акти прийому-передачі послуг містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг до складу валових витрат. З приводу тверджень позивача, що витрати, пов'язані з експортом глини в грудні 2011 року, визнаються витратами 4 кварталу, суд в адміністративній справі № 805/1531/13-а зазначив наступне: Відповідно до п. 138.2 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 Податкового кодексу України). Отже, витрати враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, за умови підтвердження таких витрат відповідними первинними документами. Виходячи з вищевикладеного, платник податків має право врахувати понесені витрати в тому періоді, в якому отримано первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України. Таким чином, судом зроблено висновок, що позивачем витрати на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та організацію перевалки вантажів в Маріупольському морському порту на суму 1 201 282,50 грн. були враховані при обчисленні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011 року без підтвердження даних витрат відповідними первинними документами, а тому, в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. Згідно з п. 189.4 ст. 189 ПКУ, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. За приписами п. 200.4 ст. 200 Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної. Про факт фактичного виконання господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні за січень 2012 року, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 221 - 248, том 1), сума податкового кредиту за січень 2012 року по контрагенту «Портінвест лоджистік» згідно з наданими податковими накладними за січень 2012 складає 240 256,50 грн., що відображено й у декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року (арк. справи 211 - 220, том 1). Розрахунки за придбані товари проводились підприємством шляхом виписки платіжних доручень від 04.01.2012р. № 9 на суму 734 744,99 грн., в т.ч. ПДВ - 122 457,50 грн., від 13.01.2012р. № 255 на суму 706 793,99 грн., в т.ч. ПДВ - 117 799,00 грн. (арк. справи 26 - 27, том 2). Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 20 - 22, том 2), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Портінвест лоджистік» (контрагент ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що контрагент позивача - ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність. Суд першої інстанції враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Слід брати до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Фактичне виконання договірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Портінвест лоджистік» саме в січні 2012 року підтверджено актами прийому-передачі послуг №048/ф від 04.01.2012 року в сумі 514 590,00 грн., №047/ф від 04.01.2012 року в сумі 165 143,65 грн., №050/ф від 04.01.2012 року в сумі 521 548,70 грн. (арк. справи 23 - 25, том 2). Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є безпідставним. Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми податкового кредиту в розмірі 240 256,50 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 120 129,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 30.08.2012р. № 0000612342, є безпідставним. На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/5234/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/5234/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», м. Часів Яр до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.08.2012р. № 0000612342 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість за січень 2012 року в розмірі 240 257,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 120 129,00 грн.- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 23 серпня 2013 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко