Рішення № 33194488, 30.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

3

Справа № 344/7822/13-ц

Провадження №22ц/779/2201/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Горейко М.Д., Шалаути Г.І.,

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

представника банку-апелянта - Рокетської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк»» звернулось в суд з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFIORX04680144 від 03.01.2007 року, мотивуючи тим, що через неналежне виконання зобов'язань відповідачем утворилась заборгованість в сумі 42855,87 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.07.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16546,79 грн. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги оскільки вважають його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що судом безпідставно не застосовано наслідків спливу строку позовної давності та не відмовлено банку з цих підстав в задоволенні позовних вимог. Згідно заяви позичальника від 03.01.2007 року строк погашення кредиту 03.01.2008 року, а тому позовна давність для стягнення кредитної заборгованості закінчилась 03.01.2011 року. До спливу цієї дати обставин, які б спричинили зупинення чи переривання позовної давності, не наступили, а позовна заява подана через 2 роки і 2 місяці після закінчення строку позовної давності. Апелянт зазначає, що нею було подано заперечення на позов, де містилось клопотання про застосування строку позовної давності. Проте, судом не було застосовано наслідків спливу строку позовної давності та не відмовлено на підставі цього в задоволенні позовних вимог банку, що суперечить положенням ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити банку в задоволенні позовних вимог.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі вказує на безпідставне відхилення судом вимог банку щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань, штрафів та комісії за послуги банку.

Так, зобов'язання за кредитним договором щодо сплати неустойки, визначені умовами договору, на які відповідач погодився, не припинені а тому повинні виконуватись належним чином. Відповідно до Умов Кредитного договору на прострочену суму нараховується пеня у розмірі 1,25 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення платежу. Позивач під час судового засідання не заявляв позовних вимог про відшкодування збитків, а відтак висновок суду, про те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків є надуманим і необґрунтованим.

Вказує, що договір є комплексним договором, яким також врегульовано питання виконання позивачем правочину за плату за зобов'язаннями відповідача, а відтак позивач має право на отримання плати за договором комісії, чого судом не враховано та не задоволено цю позовну вимогу.

Зважаючи на наведені обставини представник ПАТ КБ «Приват Банк» просить оскаржуване рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та відхилення апеляційної скарги ПАТ КБ «Приват Банк».

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «Приват Банк», суд першої інстанції прийшов до висновку, що через неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань в останньої утворилась заборгованість, які підлягає стягненню в судовому порядку. За клопотанням ОСОБА_2 суд відмовив в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення неустойки, штрафних санкцій за прострочення виконання кредитних зобов'язань та комісії.

Такий висновок суду першої інстанції є не правильним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процессуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд не звернув увагу на те, що позивач звернувся в суд з позовними вимогами до ОСОБА_2 після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ст.267 ЦК України.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.01.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №IFIORX04680144, відповідно до якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 3193 грн. 52 коп. під 12% річних з кінцевим терміном повернення 03.01.2008 року.

Як вбачається з позовних вимог та розрахунків, наданих позивачем, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань станом на 22.03.2013 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 42855,87 грн., з яких 3193,52 грн. - заборгованість за кредитом, 13353,27 грн. - заборгованість по процентам, 562,10 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 23230,03 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. та 2016,95 грн. - штрафи.

Встановлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення даної заборгованості 22.05.2013 року, пропустивши при цьому трирічний строк позовної давності, так як кінцевий термін повернення коштів за кредитним договором 03.01.2008 року, а жодних дій щодо визнання свого боргу, які могли б бути підставою для переривання цього строку, ОСОБА_2 не вчиняла.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стосовно наслідків спливу позовної давності у частинах 2-5 статті ст.267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Встановлено, що в своєму запереченні ОСОБА_2 просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог банку (а.с.44), а ПАТ КБ «Приват Банк» заяву щодо поновлення пропущенного строку не подавав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд безпідставно не застосував позовну давність за заявою відповідача та у зв'язку з цим не відмовив у задоволенні всіх позовних вимог.

Не приймається до уваги зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг спеціальний строк позовної давності, оскільки Умови підписані тільки головою правління банку, однак не підписані відповідачем, відсутні реквізити позичальника, відсутня дата їх складання та не зазначені в кредитному договорі від 03.01.2007 року як додатки до нього, відсутня жодна ідентифікуюча ознака на предмет їх невід'ємності від заяви позичальника, а тому не можуть бути визнані частиною кредитного договору та не є допустимим доказом у справі.

За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

М.Д. Горейко

Г.І. Шалаута