Рішення № 33192502, 23.08.2013, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 121/4256/13-ц

2/121/1696/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А., при секретарі - Шевчук Н.О., за участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Тревел Дистриб'юшн Сервісіз» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, та по зустрічному позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тревел Дистриб'юшн Сервісіз» про відшкодування витрат на лікування, стягнення моральної шкоди, стягнення пені за затримку повернення коштів

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду до ОСОБА_1 у якій просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 4110 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2012 року відповідач придбала в ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" авіаквитки за напрямком Сімферополь-Женева. Згодом відповідач відмовилась від послуги авіаперевезення, у зв'язку з чим їй були повернуті грошові кошти за квитки в сумі 4110 гривень, однак перерахування було здійснено повторно помилково. Таким чином, відповідач отримала замість 4110 гривень - 8220 гривень.

ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою в якій просить стягнути з ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" на її користь часткові витрати на її лікування в сумі 898 гривень та моральну шкоду в сумі 18000 гривень на її користь і 10000 гривень на користь її сина, пеню за затримку виплати за повернення товару в сумі 595,95 гривень.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2012 року вона придбала в ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" через веб-сайт авіаквитки для себе та свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2, які були оплачені 13 серпня 2012 року. 10 листопада 2012 року ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" повідомило їй про те, що час виліту змінено, однак дані умови авіаперевезення їй не підходили, у зв'язку з чим вона відмовилась від квитків. Однак, у зв'язку з ситуацією, що склалась, їй необхідно було як наймога швидше повернути квитки та за ці кошти придбати інші, які коштували у два рази дорожче. При цьому, грошові кошти за повернуті квитки їй відповідачем не повертались, у зв'язку з чим 28 листопада 2012 року вона вимушена була взяти позику в ПАТ „Приватбанк" та придбати нові квитки. При цьому, у зв'язку зі стресом стан її здоров'я з 25 листопада 2012 року значно погіршився, вона вимушена була звертатися за медичною допомогою, лікування та реабілітація тривають по дійсний час. З 05 грудня 2012 року працівники відповідача повідомили, що не можуть перерахувати належні грошові кошти, оскільки вона перераховувала їх через банк „Південний", а в заяві на повернення коштів зазначений ПАТ „Приватбанк". Лише 20 грудня 2012 року грошові кошти були перераховані їй на карту ПАТ „Приватбанк". У зв'язку з некоректним відношенням відповідача до неї та її сина, невиконання своїх службових обов'язків, обман клієнтів та психологічна дія, призвели до того, що позивач вимушена проходити довгострокове лікування, діагностику, обстеження та витрачати робочий час і час на виховання дитини. У зв'язку з протиправними діями відповідача був зіпсований відпочинок їй та її сину у Франції. Після відпочинку стан її здоров'я погіршився. 29 грудня 2012 року їй телефоном повідомили, що відповідач помилково повторно нарахував їй 4110 гривень.

Представник ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, просив суд розглянути справу у їх відсутність. У своїх письмових запереченнях наданих суду, вказував на те що доказів спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 надано не було. Надані нею медіани документи свідчать про її розлад здоров'я ще в процесі народження дитини. Будь -якої їх вини у зв'язку зі зміною часу відправлення літака не має, оскільки перевізник має на це право своєчасно повідомивши пасажира, що в даному випадку і було зроблено.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" не визнала, а зустрічні позовні вимоги підтримала пояснивши, що вона не впевнена що їй були повернути кошти в сумі 8220 гривень, оскільки не користується платіжною карткою. Вважає свій позов заснованим на законі, та вважає необхідним покарати підприємство за спричинені їй незручності.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку про те, що позов ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" підлягає задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у приватного підприємства „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" через веб-сайт Senturia було придбано два квитки: на 29 грудня 2012 року рейс Симфрополь-Київ виліт 07 годин прибуття 08 годин 25 хвилин; на 29 грудня 2012 року рейс Київ-Женева виліт 14 годин 05 хвилин прибуття 16 годин 05 хвилин (а.с.4), за які ОСОБА_1 було 13 серпня 2012 року перераховано позивачу 4110 гривень (а.с.5).

У послідуючому ОСОБА_1 відмовилась від авіаквитка Київ-Женева на 29 грудня 2012 року (а.с.39).

26 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до відповідача на електронну адресу про повернення грошових коштів за квитки, що підтверджено витягом з електронної переписки (а.с.40), а 27 листопада 2012 року їй дана відповідь про те, що відділ бронювання не займається поверненням коштів від агентств і повідомлено ОСОБА_1, що при надходженні заяви від її агентства грошові кошти будуть їй повернуті (а.с.41). На звернення ОСОБА_1 до позивача 02 грудня 2012 року їй дана відповідь про те, що ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" як авіакомпанія не займається поверненням коштів по агентським квиткам (а.с. 42,43).

03 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулась за електронною поштою до агентства через яке фактично було придбано авіаквитки Senturia (а.с.47), яке відповіло їй, що грошові кошти будуть їй повернуті протягом 5 робочих днів, тобто 10 грудня 2012 року.

12 грудня 2012 року листом (а.с.7) ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" на ім'я відповідача було повідомлено, що перерахування повернення грошових коштів за виписаний авіаквиток здійснюється тим же способом, що і здійснена оплата. А надані ОСОБА_1 дані для перерахування коштів надані не в повному обсязі, оскільки відсутній ІНН та розрахунковий рахунок. Та відповідачу запропоновано надати коректні дані для повернення грошових коштів.

20 грудня 2012 року позивачем на ім'я ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 4110 гривень, що підтверджено копією платіжного доручення № 2265 від 20 грудня 2012 року (а.с.8).

24 грудня 2012 року позивачем на ім'я ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 4110 гривень, що підтверджено копією платіжного доручення № 2283 від 24 грудня 2012 року (а.с.9).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 позивачем було помилково 24 грудня 2012 року повторно перераховано грошові кошти в рахунок повернення за сплачені авіаквитки в сумі 4110 гривень. При цьому суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_1 в тому що вона не впевнена у повернені їй коштів, оскільки суду були надані копії відповідних платіжних доручень, які свідчать про отримання нею коштів у більшому обсязі.

21 грудня 2013 року позивач звернувся з листом на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10, 11) з проханням повернути помилково перераховані кошти в сумі 4110 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, нам якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 4110 гривень, як безпідставно набуті - помилково перераховані на її розрахунковий рахунок.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки судом не встановлено вини позивача у неповерненні ОСОБА_1 грошових коштів за авіаквитки, від яких вона відмовилась, то суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди як на її користь. Крім того, не підлягають і задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2, оскільки суду не надано доказів на підтвердження взагалі придбання квитків у позивача на його ім'я, як і не був заявлений позов у його інтересах , як неповнолітньої дитини. .

Крім того, судом не приймаються до уваги надані відповідачем копії медичних довідок, оскільки суду не надано підтвердження того, що дані порушення здоров'я в ОСОБА_1 виникли через дії позивача, а не були наявними до часу бронювання квитків та продовжуються по дійсний час, як зазначено у вказаних довідках.

Також не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 898 гривень за придбання ліків, оскільки судом не встановлено причинного зв'язку між діями позивача та захворюваннями ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: 1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) реалізацію продукції, забороненої відповідним державним органом для виготовлення та реалізації (виконання, надання), - у розмірі п'ятисот відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) реалізацію небезпечного товару (отрути, пестицидів, вибухо- і вогненебезпечних речовин тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інформації про правила і умови безпечного його використання - у розмірі ста відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, але не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 8) створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 9) невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 10) реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 11) порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 12) обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Також судом не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги про стягнення пені за затримку повернення товару, оскільки дані позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Оскільки позовні вимоги ПП „Тревел Дистриб'юшн Сервісіз" задоволені, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 229,40 гривень, а у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог судові витрати понесені ОСОБА_1 повинні бути залишені на її рахунок.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1212 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Тревел Дистриб'юшн Сервісіз» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 інн. НОМЕР_1), на користь Приватного підприємства «Тревел Дистриб'юшн Сервісіз» ( код ЄДРПУ 33865530, 65014, м. Одеса, вул.. Канатні, 1-Б) безпідставно отримані кошти в сумі 4110 гривень, судові витрати в сумі 229,40 гривень, а всього 4339 ( чотири тисячі триста тридцять дев'ять) гривень 40 копійок .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тревел Дистриб'юшн Сервісіз» про відшкодування витрат на лікування, стягнення моральної шкоди, стягнення пені за затримку повернення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: