Ухвала суду № 33191256, 29.08.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2936/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/1131/13 Категорія:20 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчук В. А.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Александровій С.І.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Бондарука П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - ВДВС), товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ТД «Еліт Сервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Луцької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг», про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою відповідача ВДВС на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 09 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит в розмірі 100000 доларів США. В той же день для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та нею, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна їм на праві приватної власності квартира по АДРЕСА_1.

В серпні 2012 року ця квартира була реалізована з прилюдних торгів, які ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» проведено з порушенням цивільного законодавства, а саме - її не було повідомлено про експертну оцінку майна, не ознайомлено з висновком експерта, не повідомлено про проведення торгів та не надано копію акту про проведення прилюдних торгів.

У спірній квартирі на момент укладення договору іпотеки та на момент проведення прилюдних торгів проживали двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак в порушення вимог законодавства квартира продана без згоди органу опіки та піклування.

Підставою для визначення стартової ціни спірної квартири був звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, складений 15 листопада 2011 року оцінювачем ОСОБА_9, згідно з яким ринкова вартість об'єкта оцінки становила 333729 грн. Однак прилюдні торги відбулися більш ніж через шість місяців після складання звіту, а тому він був недійсним.

Враховуючи викладене, просила визнати недійсними прилюдні торги по реалізації спірної квартири та свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане 08 серпня 2012 року ОСОБА_5

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року позов задоволено.

Постановлено визнати недійсними прилюдні торги, що відбулися 01 серпня 2012 року, з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво, видане 08 серпня 2012 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_10, яким посвідчено, що ОСОБА_5 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням того ж суду від 20 червня 2013 року постановлено стягнути з ВДВС та ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме 114 грн. 70 коп. судового збору, по 57 грн. 35 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ВДВС просить скасувати рішення від 16 квітня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування цих обставин та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів встановлено, що 09 липня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № СМ-SME-A00/084/2008, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 100000 доларів США (а. с. 6-10). З метою забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_7, від імені якої діяли ОСОБА_4 та ОСОБА_1, був укладений договір іпотеки, за яким було передано в іпотеку банку трикімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_7, 1997 року народження (а. с. 11-13).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2010 року було вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,0 кв. м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АТ «ОТП Банк» із застосуванням процедури продажу, з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та з наданням АТ «ОТП Банк» всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу (а. с. 14).

07 червня 2011 року державним виконавцем було проведено опис майна, що належить боржнику, та накладено арешт на об"єкт нерухомого майна - спірну квартиру, про що складено відповідний актом опису й арешту майна серії ВП № 22723727 (а. с. 58-61).

15.11.2011 року на замовлення ВДВС було складено висновок про вартість вищезгаданої квартири, згідно з яким ринкова вартість арештованого майна становила 333729 гривень (а. с. 65).

13 квітня 2012 року між ВДВС та Волинською філією ТОВ «ТД Еліт Сервіс» було укладено договір № 03-0066/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - трикімнатної квартири по АДРЕСА_1 (а. с. 67-69).

25.06.2012 року головним державним виконавцем Воробей О.А. було складено акт уцінки майна на 25% у зв'язку з тим, що 28 травня 2012 року прилюдні торги по реалізації квартири не відбулися, та встановлено стартову ціну на повторних прилюдних торгах в розмірі 250296 гривень 75 копійок (а. с. 71).

Відповідно до протоколу № 03-0066/12-3 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, від 01.08.2012 року, затвердженого директором Волинської філії ТзОВ «ТД «Еліт Сервіс», та додатку до нього було реалізовано нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру площею 67 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за ціною 256 100 грн. Переможцем торгів визнана ОСОБА_5 (а. с. 21-22).

На підставі Акта про проведення прилюдних торгів від 08.08.2012 року, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_10, видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, на ім"я ОСОБА_5 від 08 серпня 2012 року (а. с. 24).

Згідно з ч. 1 ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_12 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_13, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції висловлені наступні правові позиції:

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).

Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованим в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.

Виходячи з наведених правових позицій, можна дійти висновку, що на правовідносини, які виникають у зв'язку із проведенням прилюдних торгів, поширюються загальні положення цивільного законодавства про правочини, зокрема, про купівлю-продаж, а також - про правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

За змістом ч. 1 ст. 203 та ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України в судовому порядку недійсним визнається правочин, зміст якого суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже ціна майна в договорі купівлі-продажу є його суттєвою умовою.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Встановлення ціни майна, яке реалізується на прилюдних торгах, має свої особливості, визначені законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Висновок про вартість об'єкта оцінки - спірної квартири, реалізованої на прилюдних торгах, суб'єкт оціночної діяльності - підприємець ОСОБА_9 підписав 15 листопада 2011 року (а. с. 65), а прилюдні торги відбулися 01 серпня 2012 року (а. с. 22), тобто за межами строку чинності висновку про оцінку майна.

Однак всупереч вищенаведеним правовим нормам, державний виконавець при складанні акту уцінки майна від 25 червня 2012 року, що також мало місце після закінчення строку чинності висновку про оцінку майна, взяв за основу вже не чинну на той час вартість об'єкта оцінки (а. с. 71).

Про те, що ціна, за яку квартира була реалізована на прилюдних торгах (256 100 грн.), є несправедливою, свідчить і той факт, що згідно з договором іпотеки від 09 липня 2008 року ринкова вартість цього майна становить 643400 грн. (а. с. 11-13), що значно перевищує ціну реалізації.

Таким чином, відчуження спірної квартири на прилюдних торгах відбулося за ціною, яка встановлена з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання вказаного правочину недійсним.

Також законом встановлені певні вимоги до угод, пов'язаних з відчуженням майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні (малолітні) діти.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 16 липня 1998 року одним із співвласників квартири по АДРЕСА_1 є неповнолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16, 19).

Право користування цією квартирою має також зареєстрована у ній як член сім'ї власника малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18, 20).

Однак всупереч вимогам закону відчуження квартири на прилюдних торгах відбулося без попередньої згоди органу опіки та піклування, що також є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець у спірних правовідносинах самовільно змінив спосіб виконання виконавчого документа.

Так постановою державного виконавця від 04 листопада 2010 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого 07 вересня 2010 року Луцьким міськрайонним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру - шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АТ «ОТП Банк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та з наданням АТ «ОТП Банк» повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу (а. с. 54-57).

Тобто виконавчим документом було встановлено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (продаж іпотекодержателем предмета іпотеки), а не реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах (ст. ст. 41-50 цього Закону).

За змістом ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах проводиться у випадку, якщо інше не передбачено рішенням суду.

Оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2010 року, на підставі якого був виданий виконавчий документ, що виконувався державним виконавцем, передбачений інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки ( а. с. 14, 54-55), у державного виконавця не було встановлених законом підстав для реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позов, визнавши недійсними прилюдні торги з реалізації спірної квартири та видане на їх основі свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на цю квартиру.

Стосовно посилання апелянта на ч. 6 ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України» «Про охорону дитинства», яким встановлено обов'язок дбати про права та інтереси дітей і забезпечити їх житлом, то дані обставини не можуть слугувати підставами для відмови у визнанні недійсним правочину, зміст якого суперечить законодавству.

Аналіз положень ст. ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається апелянт, не дає підстав для висновку про неможливість застосування ч. 5 ст. 58 цього Закону після передачі майна на реалізацію та укладення відповідного договору із спеціалізованою організацією. Навпаки, за змістом наведених правових норм після закінчення шестимісячного строку чинності звіту про оцінку майна вказана оцінка не може бути покладена в основу визначення стартової ціни майна, що реалізується на прилюдних торгах, незалежно від часу та підстав проведення його уцінки. Після закінчення шестимісячного строку проведення повторної оцінки майна є обов'язковим.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про безпідставне, на думку апелянта, не застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 388 ЦК України, згідно з якою майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. В даному випадку судом вирішено спір не про витребування майна від добросовісного набувача, а про визнання недійсним правочину (прилюдних торгів). Крім того, частина 2 ст. 388 ЦК України не дозволяє власнику витребувати майно, яке реалізоване при проведенні прилюдних торгів, проте не є перешкодою для повернення сторін договору - організатора торгів та їх переможця у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності підстав для визнання цього договору недійсним.

Оскільки свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру видано нотаріусом на підставі незаконно проведених прилюдних торгів, воно також обґрунтовано визнано судом недійсним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ВДВС відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 16 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: