Рішення № 33190847, 29.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5671/13-ц

Провадження №2/359/2163/2013

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Айрапетян Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду без технічної фіксації цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

Позивач 03.06.2013 року звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що вони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2005 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось через втрату взаємоповаги та взаєморозуміння. Шлюбних сосунків вони не підтримують, спільне господарство не ведуть. Тому позивач просить шлюб між ними розірвати. Також просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач свої батьківські обов'язки щодо виховання та утримання сина не виконує належним чином, матеріальної допомогу надає, але не регулярно.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надала до початку розгляду справи заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи у її відсутність та в заочному порядку, без фіксації технічними засобами. На позові наполягає, а також просить змінити прізвище з «ОСОБА_1» на дівоче «ОСОБА_1».

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки не повідомив, а тому суд прийняв рішення про заочний розгляд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що дійсно між сторонами 23 листопада 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб, про що було зроблено актовий запис в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу за №581 (а.с.3).

Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

З позовної заяви позивачки, вбачається, що спільне життя у них не склалося, подальше існування їхньої сім'ї неможливе. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

З урахуванням зазначеного суд визнає встановленим, що між сторонами у справі подальше спільне життя неможливе, у зв'язку з чим позивачка звернулася з позовом в порядку ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України. Саме той факт, що сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, сім'я фактично розпалась, унеможливлює їх сумісне співіснування та шкодить їх інтересам та інтересам дитини.

Враховуючи вказане, суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам дітей, що має істотне значення, у зв'язку з чим шлюб між сторонами слід розірвати на підставі ст. 112 Сімейного кодексу України.

Визначений судом строк на примирення позитивних наслідків не приніс.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що в даний час відповідач проживає окремо від дитини, у вихованні сина участі не приймає, добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість, оскільки зареєстрований як фізична особа підприємець. Відповідач має задовільний стан здоров'я, інших дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має.

Згідно з вимогами ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд прийшов до висновку, що за матеріальним станом відповідача (згідно довідки про його дохід та стану здоров'я), він може сплачувати аліменти в розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейним кодексом України, а саме в ч. 1 ст. 182, також визначено, які обставини враховуються судом при визначенні розміру аліментів, серед яких: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про необхідність призначення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 відповідно до ст. 183 СК України з визначенням їх розміру у частці заробітку батька.

Таким чином, враховуючи матеріальне становище позивача та платника аліментів, яким суду не подано жодних доказів про те, що він бере участь у вихованні дитини та надає належну допомогу, а також про те, що він не в змозі сплачувати аліменти на утримання сина у запитуваному позивачем розмірі, суд знаходить необхідним позов в частині стягнення аліментів задовольнити саме в тому розмірі який просить позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача, оскільки заочне рішення ухвалено на користь позивача.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд зобов'язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. При цьому судом враховано вимоги ч. 1 ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.104 ч.2, 105 ч.3, 110, 112, 114 ч.2, 115, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215,224-226, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстровано 23 листопада 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №581.

Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивача ОСОБА_1 на дівоче прізвище «ОСОБА_1».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку починаючи з 03.06.2013 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) суму судового збору в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до апеляційного суду Київської області в загальному порядку.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області С.М.Вознюк