Рішення № 33190726, 30.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

2/359/1582/2013

359/3436/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кабанячий Ю.В.

при секретарі Тоцькій К.О.

за участю представників позивача Штерхунова Ю.С., Мозелевської В.В.

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним п.1.7. кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 765869 грн. 85 коп. та судовий збір 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», правонаступник вимог якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_3, був укладений кредитний договір №505-0201001/ФК-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 564693,00 грн., з розрахунку 12% річних на час користування кредитом по 25.02.2033 р.

З метою забезпечення належного виконання умов договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №505-0201001/ZФПОР-07 від 26.02.2008 р.

Станом на 30.05.2013 у відповідачів перед позивачем утворилася заборгованість за кредитним договором на загальну суму 765869 грн. 85 коп., яка складається з заборгованості по кредиту 543426,14 грн.; заборгованість за відсотками 197049,20 грн., комісія, яка передбачена кредитним договором 25394,52 грн., які простить стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні представник позивача просила первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.7 указаного договору, передбачено сплату комісії за управління кредитом - 0.14 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1. цього Договору. З моменту отримання кредиту позивачами у якості комісії відповідно до п. 1.7 договору сплачено 9 496.27 гри.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з йото недійсністю. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочин, стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3. 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Положення кредитного договору щодо виплати банку щомісячної комісії за управління кредитом не регулюються положеннями ЦК України щодо договору комісії (ст.ст. 1011-1013 ЦК України) та не є витратами позичальника за оформлення договору, з огляду на те, що відповідно до ч. 14 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Крім того, на момент укладення кредитного договору ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній із 13 січня 2006 року), не передбачала заборону кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредит, будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні вказаного Закону. В свою чергу споживач звільнявся від сплати кредитодавцю будь-яких зборів, відсотків або інших вартісних елементів кредиту, що не були зазначені у договорі.

Під час укладення кредитного договору позичальник був ознайомлений з усіма його умовами, які передбачали, зокрема, сплату банкові щомісячної комісії за управління кредитом, та погодився з ними. Тому вимоги зустрічного позову є не законними та необґрунтованими.

Відповідачі та їх представник в судовому засіданні первісний позов визнали частково. Визнали заборгованість по тілу кредита та відсоткам по ньому. Але не визнали суму комісії 25394,52 грн. і з цією метою подали зустрічний позов, який в ході розгляду був уточнений, яким просять суд визнати недійсним п.1.7. кредитного договору з підстав, що даний пункт Договору суперечить положенням ст.203 ЦК України, відповідно до якої, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Банком порушено принцип справедливості та рівності сторін договору.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Позивачем під час укладення кредитного договору не було роз'яснено підстави нарахування комісії.

Стаття 1011 ЦК України тлумачить термін «комісія», як договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте, при укладенні кредитного договору, жодних доручень за плату вчиняти будь які правочини від імені банку та за рахунок споживача, позичальник банку в даному випадку не дає. Окремий договір комісії між позичальником та банком не укладався Вказані комісії не можна вважати витратами позичальника.

Тому просять первісний позов задовольнити частково, а зустрічний повністю.

Суд заслухав учасників процесу, дослідив та проаналізував всі зібрані по справі докази та прийшов до переконання, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідачі визнали позов щодо стягнення з них на користь Банка тіло кредита та відсотків за його використання, тому відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Незважаючи на дані обставини, вимоги позивача ґрунтуються на нормах закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Зокрема, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей ніж ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Судом встановлено, що 26.02 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № 505-0201001/ФК-08, за яким відповідачу ОСОБА_3 надано кредит у сумі 564993 грн. на придбання нерухомості на первинному ринку зі строком повернення кредиту - 25.02.2033 року та сплатою 12 % річних за користування кредитом (а.с.11).

Крім того, п. 1.7 указаного договору передбачено сплату комісії за управління кредитом - 0,14 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1. цього договору.

Відповідач ОСОБА_6 належним чином не виконала зобов'язання перед Банком щодо виплати кредиту, відсотків та комісії, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 765869,85 грн., з якої 543426,14 грн. заборгованість за кредитом; 197049,20 грн. заборгованість по відсоткам та 25394,52 грн. заборгованість по комісії. Достовірність суми заборгованості підтверджується довідкою розрахунку (а.с.82), яка відповідачами не спростована.

З моменту отримання кредиту позивачем у якості комісії відповідно до п. 1.7 договору сплачено 9496,27 грн.

Спір у справі виник внаслідок різного тлумачення сторонами умов кредитного договору щодо сплати банківській установі щомісячної комісії за управління кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з правилами ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зокрема, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч. 14 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Крім того, на час укладення кредитного договору ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній із 13 січня 2006 року) не передбачала заборону кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні вказаного Закону. В свою чергу споживач звільнявся від сплати кредитодавцю будь-яких зборів, відсотків або інших вартісних елементів кредиту, що не були зазначені у договорі.

Під час укладення кредитного договору позичальник був ознайомлений з усіма його умовами, які передбачали, зокрема, сплату банкові щомісячної комісії за управління кредитом, та погодився з ними.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, однак відповідачі, вдавшись до тлумачення комісійної винагороди як окремого правочину - договору комісії, дійшли помилкового висновку про несправедливість умов цього договору в частині зобов'язання позичальника сплачувати банку щомісячну комісію за управління кредитом і задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

До такої ж думки прийшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ухваливши рішення 07.11.2012 р.

З метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору, між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №505-0201001/ZФПОР-07 від 26.02.2008 р. (а.с.14).

Відповідно до ст.ст.541,543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, у разі солідарного обов'язку боржників(солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Тому сума боргу за кредитним договором підлягає солідарному стягненні з обох відповідачів на користь позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів солідарно необхідно стягнути суму судового збору в розмірі 3441 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст. 6,11,16,218,509, 525, 526, 530,536,546, 625, 1011-1113,1048, 1049,1050, 1054-1055 ЦК України, ст. 47 «Про банки та банківські діяльність», ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 60,88, 212-215, 218 ЦПК суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса,36-б, код ЄДРПОУ 34047020, р/р.373980009 МФО 380236) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 765869 (сімсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса,36-б, код ЄДРПОУ 34047020, р/р.373980009 МФО 380236) судовий збір 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Бориспільського

міськрайонного суду Ю.В.Кабанячий