Постанова № 33189925, 27.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 5017/983/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого - доповідача), Коробенка Г.П., Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одесина постанову та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року господарського суду Одеської області від 24.04.2013 року у справі господарського суду№ 5017/983/2012 Одеської областіза заявоюУправління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста ОдесидоЗАТ "Аурум"про визнання банкрутомліквідаторЛісєєв К.Ю.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

у провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №5017/983/2012 про визнання банкрутом ЗАТ "Аурум" (далі - боржника) порушена за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси (далі - ініціюючого кредитора) ухвалою від 02.04.2012 року за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.2012 року визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 344 457, 86 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора в десятиденний строк здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, докази здійснення публікації надати суду, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю. (том 2, а.с.77 - 80).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2012 року, з врахуванням ухвали про внесення змін до реєстру вимог кредиторів від 07.09.2012 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з визначенням черговості їх задоволення, зокрема, з грошовими вимогами Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси на суму 985 288, 86 грн. (2 черга), на суму 181 982, 34 грн. (4 черга), 101 091, 25 грн. (6 черга) (том 5, а.с. 85 - 87, том 8, а.с. 8 - 9).

Постановою господарського суду Одеської області від 07.09.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру боржника та після її завершення надати до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута (том 8, а.с. 12 - 15).

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №5017/983/2012 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №170 від 20.09.2012 року.

12.04.2013 року через канцелярію господарського суду Одеської області Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси (далі - Управління ПФУ), звернулося до суду зі заявою №5661/11 від 11.04.2013 року (вх. №3-574/2013) про визнання поточним кредитором боржника на суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 18 146, 19 грн., нарахованої боржнику за період з січня по березень 2013 року (том 10, а.с. 21 - 32).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2013 року (суддя Антощук С.І.) відмовлено у визнанні поточних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси до ЗАТ "Аурум" на суму 18 146, 19 грн. (витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, нараховані за період з січня по березень 2013 року). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому згідно приписів статті 23 Закону, в редакції, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі, строк їх сплати настає з моменту визнання боржника банкрутом, при цьому, виникнення у банкрута нових грошових зобов'язань після відкриття ліквідаційної процедури у справі, окрім випадків, передбачених цим Законом, не передбачено (том 10, а.с. 56 - 57).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Управління ПФУ звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2013 року та прийняти нову ухвалу, якою визнати поточні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України на суму 18 146, 19 грн. в повному обсязі, справу направити до провадження до суду першої інстанції.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів: Сидоренка М.В., Жекова В.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 24.04.2013 року у справі №5017/983/2012 - без змін з тих же підстав (том 10, а.с. 179 - 183).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Управління ПФУ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.06.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2013 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 104 Цивільного кодексу України, статті 59 Господарського кодексу України, статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 106, частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Зокрема, скаржник зазначав про те, що оскільки підприємство-банкрут не припинило господарську діяльність в результаті його ліквідації, то відповідно до частини 6 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", його не звільнено від виконання зобов'язань щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №1 та №2.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.06.2013 року та ухвалу суду першої інстанції від 24.04.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (в редакції статті, чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури у справі).

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним категоріям осіб, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, чинним законодавством України Пенсійному фонду України та його територіальним управлінням, як органам, наділеним владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, витрати органів Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (1058-15), сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (в редакції, чинній на момент подання грошових вимог Управління ПФУ).

При цьому, законодавством України про пенсійне страхування припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не пов'язується з моментом відкриття ліквідаційної процедури щодо підприємства-боржника.

Отже, органи Пенсійного фонду України вправі заявляти грошові вимоги про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в ході провадження у справі про банкрутство протягом ліквідаційної процедури боржника, яка проводиться відповідно до статті 23 Закону про банкрутство (в редакції на момент подання грошових вимог) та до державної реєстрації його припинення як юридичної особи та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі №21-103а11 та від 21.02.2012 року у справі №21-19а12, Постанові ВГСУ від 28.02.2013 року у справі №18-14-08/466.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до поданих Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси розрахунків, після визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури постановою суду від 07.09.2012 року у боржника виникла заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка за період з січня по березень 2013 року складала 18 146, 19 грн. (том 10, а.с. 27, 28, 30).

Розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про визнання поточним кредитором боржника на суму 18 146, 19 грн., суд першої інстанції відмовив у визнанні поточними грошових вимог Управління Пенсійного фонду України на зазначену суму, що становлять фактичні витрати на доставку та виплату пільгових пенсій пенсіонерам з числа працівників підприємства-боржника, які виникли з січня по березень 2013 року, тобто після введення ліквідаційної процедури у даній справі, з огляду на те, що виконання боржником зобов'язань, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, в межах ліквідаційної процедури банкрута, підприємницька діяльність якого завершена, суперечить приписам статей 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими встановлена заборона на нарахування боржнику податків і зборів (обов'язкових платежів) після визнання його банкрутом.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, повністю погодився з висновками суду першої інстанції щодо розгляду поточних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси до боржника на суму 18 146, 19 грн. та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 24.04.2013 року.

Апеляційний суд зазначив про те, що з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури його підприємницька діяльність завершується, працівники підприємства звільняються, а фонд оплати праці, з якого перераховуються кошти на покриття витрат органів Пенсійного фонду України на доставку та виплату пільгових пенсій, не формується, що виключає можливість стягнення з боржника такої заборгованості перед зазначеними органами.

При цьому розмір грошових вимог та обґрунтованість проведеного розрахунку судами не досліджувалися.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо розгляду грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій в розмірі 18 146, 19 грн. за період з січня по березень 2013 року та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Положеннями законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які є спеціальними відносно приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при визначенні порядку нарахування підприємством-боржником заборгованості з фактичних витрат органів Пенсійного фонду України на доставку та виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, не передбачається припинення зобов'язань платника у зв'язку з введенням щодо підприємства ліквідаційної процедури.

Відтак, обов'язок з відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій зберігається за боржником в ході проведення ліквідаційної процедури, а грошові вимоги можуть заявлятися органом ПФУ відповідно до статті 23 Закону та задовольнятися в порядку, визначеному законодавством про банкрутство.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо розгляду грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій в розмірі 18 146, 19 грн. за період з січня по березень 2013 року є передчасними, тому оскаржувані судові рішення необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд спірних грошових вимог до суду першої інстанції.

При новому розгляді грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси в розмірі 18 146, 19 грн. суду першої інстанції належить дослідити обґрунтованість розрахунку заборгованості з фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій пенсіонерам з числа колишніх працівників боржника за період з січня по березень 2013 року, дотримання порядку подання грошових вимог відповідно до законодавства про банкрутство та з урахуванням зазначених положень законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та законодавства про банкрутство дійти висновку про можливість визнання та включення спірних поточних грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з визначенням черговості їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 24.04.2013 року про розгляд поточних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси до ЗАТ "Аурум" про відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій в розмірі 18 146, 19 грн. за період з січня по березень 2013 року у справі №5017/983/2012 скасувати.

Справу №5017/983/2012 направити на новий розгляд зазначених грошових вимог до господарського суду Одеської області.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Г.П. Коробенко

С.В. Куровський