Постанова № 33189863, 21.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 5017/414/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Губенко Н.М., Кролевець О.А.розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Кулевча"на рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 14.01.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013у справі№ 5017/414/2012 Господарського суду Одеської областіза позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4доФермерського господарства "Кулевча"простягнення 113819,18 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "Кулевча" про стягнення боргу за договором надання послуг № 3 від 03.08.2010 у сумі 113819,18 грн., з яких: 107975,00 грн. - основна заборгованість, 2809,05 грн. втрат від інфляції, 3035,13 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.05.2012 у справі №5017/414/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 та рішення господарського суду Одеської області від 07.05.2012 у справі № 5017/414/2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2013 у справі № 5017/414/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С., суддів Меденцева П.А., Гута С.Ф.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Разюк Г.П., Михайлова М.В.), позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Фермерського господарства "Кулевча" про стягнення заборгованості в сумі 113819,18 грн. задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Кулевча" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість в сумі 85475,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1709,51 грн.; в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фермерське господарство "Кулевча" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 у цій справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.08.2010 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Росія", правонаступником якого є Фермерське господарство "Кулевча", було укладено договір про надання послуг № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги в порядку і на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2 Договору виконавець надає замовнику послуги щодо здійснення орання земель сільськогосподарського призначення, якими володіє замовник загальною площею __ га.

Пунктом 3.1. Договору передбачено вартість послуг у розмірі 80 грн. за 1 (один) га пахоти, 75 - дискування. При цьому, вартість послуг фіксується в актах виконаних робіт

Згідно із п. 4.2 договору замовник зобов'язаний надавати виконавцю за його інформацією дизельне паливо з розрахунку __ л на 1 га, оплачувати послуги на умовах і в порядку, зазначеному в п. 3 цього договору; приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання Договору надавав послуги по оранню та дискуванню на земельних площах СВК "Росія", про що свідчать акти виконаних робіт: від 05.10.2010 на загальну суму 104105,00 грн., від 05.10.2010 на суму 31050,00 грн., від 04.11.2010 на суму 12 320 грн. Загальна вартість виконаних позивачем робіт за вказаним актами складає 147 475 грн.

Відповідач надані послуги оплатив частково у розмірі 62000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 971 від 22.10.2010 на суму 42000 грн. та видатковим касовим ордером № 671 від 06.09.2010 на суму 20 000 грн.

Судами встановлено, що на загальних зборах СВК "Росія" 05.08.2011 було прийнято рішення про припинення юридичної особи СВК "Росія" шляхом злиття (приєднання) з Фермерським господарством "Кулевча", яке стало повним правонаступником вказаного ліквідованого СВК, і згідно передаточного балансу станом на 01.11.2011 всі активи та пасиви СВК "Росія" були передані відповідачу.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач посилається на порушення Фермерським господарством "Кулевча" зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 107975 грн., 2809,05 грн. витрат від інфляції та 3035,13 грн. - 3 % річних.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним договором не передбачено строку виконання зобов'язань відповідачем. Однак, як вказано у постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2010 у цій справі, сам факт заявлення позову та участь у його розгляді боржника є достеменним фактом пред'явлення та отримання боржником такої вимоги.

Господарські суди попередніх інстанцій, встановивши, що виконані позивачем роботи на суму 147475,00 грн. згідно актів виконаних робіт від 05.10.2010 та 04.11.2010 були оплачені відповідачем частково, відхиливши, як не підтверджені належними доказами, вимоги позивача про стягнення вартості робіт, виконаних у серпні 2010, дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про часткове задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 85475,00 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши вказівки, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2012 та встановивши, що строк виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт у відповідача настав після пред'явлення позову, суди попередній інстанцій, правомірно відмовили у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі, не спростовують правових висновків судів першої та апеляційної інстанції, а зводяться до намагання встановити інші обставини справи та надати їм оцінку, що суперечить вимогам ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Кулевча" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 у справі № 5017/414/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Губенко

О. Кролевець