Ухвала суду № 33189706, 28.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. Київ К/800/20531/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Степашка О.І., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі и. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року

у справі № 2а-12149/12/2670

за позовом публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплект» (далі - позивач, ПАТ «Київопорядкомплект»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київопорядкомплект» звернулось у вересні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0001591530/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати сум податкових зобов'язань позивачем за період з 01.01.2009 року по 17.01.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2012 року № 33/15-30/05503326.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 01.02.2012 року № 0001591530/0, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 256 629,14 грн. (20 % узгодженої суми грошового зобов'язання по земельному податку сплаченого з затримкою на 154 календарних дні).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою господарського суду м. Києва від 02.10.2009 року було порушено провадження у справі № 44/627-6 про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, в тому числі і виплат до державного бюджету.

08.09.2010 року відповідачем до господарського суду м. Києва у справі № 44/627-6, було подано заяву про визнання конкурсним кредитором на суму 823 188,36 грн., у тому числі у зв'язку з несплатою в повному обсязі суми заборгованості з плати землю за 2010 рік в сумі 231 066,93 грн. згідно розрахунку за № 31742 від 28.01.2010 року, який додано до заяви.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно повідомлення про наявність заборгованості з податків і зборів за № 92/19-016 від 03.09.2010 року, вказана сума заборгованості з плати за землю в розмірі 231 066,93 грн. була заявлена відповідачем до господарського суду м. Києва, як конкурсна вимога.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року в справі № 44/627-6 відповідача було визнано конкурсним кредитором третьої черги на суму 765 468,39 грн., у тому числі на суму 231 066,93 грн., та внесено до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 09.11.2011 року у справі № 44/627-6 провадження у справі про банкрутство позивача було припинено.

Отже, судами встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів тривав з 02.10.2009 року по 09.11.2011 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 87.10. ст. 87 ПК України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм цього Кодексу.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, відповідачем в порушення зазначеного, під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (з 02.10.2009 року по 09.11.2011 року), самостійно, всупереч п. 1.3. ст. 1 ПК України, самовільно спрямовував поточні платежі з плати за землю (зокрема по розрахунку № 1994, гроші в сумі 15 000,00 грн. 28.02.2011 року та 32 000,00 грн. і 29 001,65 грн. 28.03.2011 року, були спрямовані в рахунок погашення заборгованості з плати за землю згідно розрахунку № 31742 від 28.01.2010 року), на погашення його конкурсних вимог, заявлених у справі про банкрутство.

Тобто, судами встановлено, що відповідач, під час дії мораторію (з 02.10.2009 року по 09.11.2011 року) змінював призначення платежу зазначеного в платіжних дорученнях і погашав заборгованість з плати землю за 2010 рік у сумі 231 066,93 грн. згідно розрахунку за № 31742 від 28.01.2010 року, яка була заявлена ним як конкурсна вимога у справі про банкрутство позивача, що призвело до утворення поточної заборгованості, стосовно якої і накладались відповідачем оскаржувані штрафні санкції. В подальшому, відповідач наступними поточними платежами з плати за землю, також спрямовував поточні платежі в рахунок погашення створених ним боргів та нараховував за прострочення їх сплати штрафні санкції.

Водночас, ні Законом, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ні ПК України, який набрав чинності 01.01.2011 року, не визначено право відповідача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів самовільно погашати кредиторські вимоги заявлені ним у справі про банкрутство та/або борги минулих періодів та право нараховувати штраф за самовільне зарахування ним поточних платежів платника податку на погашення заборгованості минулих періодів.

Відповідно до абзацу 4 п. 17 Постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» за змістом ст. 12 Закону про банкрутство, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний його суттю.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем, як під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, так і після припинення провадження у справі про банкрутство було безпідставно змінено призначення платежів з плати за землю, а отже і безпідставно нараховано штрафи за затримку виконання грошових зобов'язань, оскільки останній не наділений правом змінювати призначення платежу визначене платником податків та спрямовувати такі платежі в рахунок погашення заборгованості, що виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а норми ПК України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності, тобто у 2009-2010 роки.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2011 року (після припинення справи про банкрутство 09.11.2011 року), відповідачем до окружного адміністративного суду м. Києва було подано позов до позивача про стягнення боргу в розмірі 947 161,40 грн. Свої вимоги відповідач мотивував тим, що у позивача перед бюджетом виник податковий борг, зокрема згідно розрахунку № 1994 від 27.01.2011 року з плати за землю за 2011 рік у сумі 708 019,82 грн. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року в позові відповідача було відмовлено повністю. Судом встановлено факт повної та своєчасної сплати позивачем суми визначеного ним грошового зобов'язання з плати за землю за 2011 рік, згідно розрахунку № 1994 від 27.01.2011 року в сумі 708 019,82 грн. та зазначено про відсутність у відповідача права чи обов'язку змінювати призначення платежу, визначене платником податків, у разі якщо останній має боргові зобов'язання (недоїмки) перед бюджетом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі и. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 2а-12149/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.І. Степашко

М.О. Федоров