Ухвала суду № 33189699, 28.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. Київ К/800/30017/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., Степашка О.І., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м. Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року

у справі № 805/3880/13-а

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - позивач, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулось у березні 2013 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2012 року № 0000591530/25204/10/15-17-3.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС, є платником податку на прибуток підприємств та подав податкові звітності: декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року від 09.11.2010 року № 9004954865 (звітну); декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2011 року від 14.11.2011 року № 9010969896 (уточнюючу).

У платника податків існував податковий борг з податку на прибуток підприємств, який в тому числі стягнуто з нього в судовому порядку постановами Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року (стягнуто 7 253 650,85 грн.) в справі № 2а-26770/10/0570 та від 13.12.2011 року в справі № 2а/0570/22061/2011 (стягнуто 3 458 626 грн), які набрали законної сили.

Крім того, судами встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року в справі № 2а-26770/10/0570 заяву ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2010 року в справі за позовом СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення податкового боргу задоволено: розстрочено виконання вказаного судового рішення терміном на 36 місяців зі стягненням заборгованості по 274 943,59 грн. щомісячно 35 місяців, а останній місяць - 274 943,57 грн., починаючи з 01.02.2011 року по 01.02.2014 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2011 року в справі № 2а/0570/22061/2011 заяву ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року в справі за позовом СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення податкового боргу задоволено: розстрочено виконання вказаного судового рішення строком на 5 років, зі стягненням заборгованості починаючи з січня 2012 року по листопад 2016 року - по 57 643,76 грн., а в грудні 2016 року - 57 644,16 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач сплачував податок на прибуток підприємств платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу і відповідно до графіків погашення заборгованості, що встановлені судовими рішеннями про розстрочення податкового боргу з вказаного податку. Орган державної податкової служби зараховував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Підстави виникнення обов'язку сплати, факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оспорюється.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 15.10.2012 року по 16.10.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств по податковій декларації за 9 місяців 2010 року від 09.11.2010 року № 9004954865 (звітна, рішення суду про розстрочення податкового боргу від 25.01.2011 року в справі № 2а-26770/10/0570) та податковій декларації за 9 місяців 2011 року від 14.11.2011 року № 9010969896 (уточнююча, рішення суду про розстрочення податкового боргу від 29.12.2011 року в справі № 2а/0570/22061/2011), за результатами якої складено акт від 17.10.2012 року № 439/15-17-3-31599557, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 134 093,00 грн. із затримкою термінів сплати понад 30 календарних днів.

Актом перевірки на підставі облікової картки платника податків встановлено, що:

по податковій декларації за 9 місяців 2010 року від 09.11.2010 року № 9004954865 (звітна), якою задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7 253 650,85 грн., граничний термін сплати якого 19.11.2010 року, податковий борг сплачувався згідно з графіком його розстрочення по рішенню суду про розстрочення податкового боргу від 25.01.2011 року в справі № 2а-26770/10/0570 наступним чином: 28.01.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 435 дні; 28.02.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 466 дні; 28.03.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 495 дні; 28.04.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 526 днів; 30.04.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 556 днів; 28.06.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 587 днів; 28.07.2012 року в сумі 23 845,48 грн. із затримкою в 617 днів; 28.08.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 648 днів; 28.09.2012 року в сумі 201 490,30 грн. із затримкою в 679 дні;

по податковій декларації за 9 місяців 2011 року від 14.11.2011 року № 9010969896 (уточнююча), яка подана у зв'язку із самостійним виявленням платником податків заниження податкового зобов'язання, якою задекларовано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 298 098 грн., граничний термін сплати якого 19.11.2011 року, податковий борг сплачувався згідно з графіком його розстрочення по рішенню суду про розстрочення податкового боргу від 29.12.2011 року в справі № 2а/0570/22061/2011 наступним чином: 30.01.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 72 дні; 28.02.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 101 день; 30.03.2012 року в сумі 5580,50 грн. із затримкою в 132 дні; 30.03.2012 року в сумі 49 789 грн. із затримкою в 132 дні; 30.04.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 163 дні; 30.05.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 193 дні; 30.07.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 224 дні; 30.07.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 254 дні; 30.08.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 285 днів; 30.09.2012 року в сумі 55 369,50 грн. із затримкою в 316 днів.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 08.11.2012 року № 0000591530/25204/10/15-17-3, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2 134 093 грн. платника податків зобов'язано сплатити штраф в сумі 426 818,60 грн. - в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу з податку на прибуток.

Рішення прийнято на підставі даних облікової картки платника податків (відображено в розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку).

Вказане рішення та акт оскаржувалися до органів державної податкової служби: до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, до Державної податкової служби України, рішеннями яких від 17.01.2013 року № 474/10/10-234 та від 25.02.2013 року № 2913/6/10-229 скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з урахуванням положень п. 57.1 ст. 57, п. 87.9 ст. 87 ПК України, прийшов до переконання, що в наслідок наявності податкового боргу, не залежно від порядку його стягнення, в тому числі і внаслідок розстрочення/відстрочення платежу за судовим рішенням, податковий орган має право здійснювати перерозподіл спрямованих підприємством на оплату за таким судом рішенням грошових коштів на погашення іншого податкового зобов'язання, та внаслідок виникнення, у зв'язку з таким перерозподілом коштів, порушення строків сплати, існує правова можливість застосувати до підприємства штрафну санкцію за порушення строків сплати боргу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до п. 87.9 ст. 89 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язанні зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції, вважаючи, що зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, не врахував правові підстави та встановлений порядок здійснення сплати коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виникнення встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Такі обставини перелічені у статті 54 ПК України, зокрема, даною статтею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. ПК України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції вірно вважає неправомірним визначення відповідачем у акті перевірки судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який вважає висновки суду першої інстанції щодо затримання на 709 днів сплати позивачем податкових зобов'язань, які виникли на підставі судового рішення, такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Однак, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, всупереч зазначеному положенню Основного Закону судом першої інстанції під час вирішення справи по суті не було надано належної правової оцінки тому факту, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС при складанні оскарженого акту перевірки приписи судових рішень було грубо порушено. Зокрема, у зв'язку зі встановленими обставинами щодо тяжкого матеріального становища ДП «ВК «Краснолиманська» та неможливості одноразового погашення стягнутого податкового боргу, суд прийняв рішення встановити особливий порядок погашення підприємством податкового боргу. Відповідачем вказані судові рішення оскаржені не були, тобто суб'єкт владних повноважень погодився із встановленим судом порядком сплати податкових зобов 'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при прийнятті Донецьким окружним адміністративним судом постанов про стягнення податкового боргу та його розстрочення, вже досліджувалися обставини існування податкового боргу підприємства. При цьому судом визначено конкретну суму такого податкового боргу, що підлягає стягненню з підприємства.

Крім того, колегія судів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яки вірно зазначив, що регулюючи порядок списання податкової заборгованості ПК України визначає як таку, що підлягає списанню, визнану рішенням суду податкову заборгованість. Більш того, заборгованість, яка визнана рішенням суду, має бути списана в обов'язковому порядку. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями ПК України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розстрочене грошове зобов'язання за визначеним судовим рішенням було сплачено позивачем до останнього календарного дня відповідного місяця, що безпосередньо відповідає змісту позовних вимог та у відповідності з винесеним судовим рішенням, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки, судове рішення про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такого рішення на новий строк, дане судове рішення набрало законної сили, тобто граничним терміном сплати є строк, вказаний в рішенні, то вказане виключає можливість застосування штрафних санкцій, як міри відповідальності, передбачених ст. 126 ПК України, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого в судовому порядку, не регулюються положеннями ПК України, щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини виходять за межі предмету регулювання п. 87.9 ст. 87 ПК України, оскільки грошові кошти не сплачувались за ініціативою підприємства, а стягнені у примусовому порядку СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС як органом стягнення, за рішеннями суду.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платинами податків у м. Донецьку Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року справі № 805/3880/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.І. Степашко

М.О. Федоров