Ухвала суду № 33188676, 08.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 р.Справа № 1570/3663/2012

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_3, про визнання неправомірними наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в я кому просив визнати неправомірними та скасувати накази начальника ГУМВС України в Одеській області від 14 листопада 2011 року № 2330 та від 27 грудня 2011 року № 768 о/с в частині звільнення з ОВС старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області поновити позивача на службі в ОВС на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області; стягнути з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були порушені його права шляхом незаконного звільнення з займаної посади, у зв'язку з тим що підстав для звільнення не існувало.

Відповідачі позов не визнали.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року Адміністративний позов ОСОБА_2 до ГУМВС України в Одеській області, начальника ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання неправомірними наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю; визнано неправомірними та скасовані накази начальника ГУМВС України в Одеській області від 14.11.2011 року № 2330 та від 27.12.2011 року № 768 о/с в частині звільнення з ОВС старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2; зобов'язано ГУМВС України в Одеській області поновити позивача на службі в ОВС на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектора управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області; стягнено з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2011 року по дату фактичного поновлення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст. 7 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області № 768 о/с від 30 березня 2011 року, старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору управління карного розшуку ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 (М-184719) звільнено у запас Збройних Сил за п. 66 (за дискредитацію).

Як вбачається з тексту Наказу т.в.о. начальника ГУМВС України в Одеській області № 768 о/с від 30 березня 2011 року, підставою для його прийняття став Наказ Головного Управління МВС України в Одеській області № 2330 від 14.11.2011 року «Про покарання працівників УКР ГУМВС».

Підставою видання Наказу Головного Управління МВС України в Одеській області № 2330 від 14.11.2011 року «Про покарання працівників УКР ГУМВС» став висновок за результатами службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни співробітниками УКР ГУМВС України в Одеській області від 08 листопада 2011 року, проведеної співробітниками ГУМВС України в Одеській області.

У висновку зазначено, що ОСОБА_2 вчинив проступок, що порушує ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого ЗУ України від 22.02.2006 року, п. 2.5 Правил дорожнього руху, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, ухваленого рішенням колегії МВС України від 05.10.2000 № 7км/8, ігнорування наказів, вказівок і розпоряджень МВС України та ГУМВС в області щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що виразилось у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду та ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, нетактовній поведінці на місці затримання.

Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, приходимо до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Ці вимоги відображені у ст. 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.

Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС та інші.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 07 листопада 2011 року, о 14 год. 30 хв., в м. Одесі, по вул. Чорноморського козацтва, 163 працівниками УДАІ ГУМВС України в Одеській області був зупинений автомобіль ВАЗ державний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого, було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду адміністративної справи, судом була досліджена копія постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 23.12.2009 року по справі № 3-10075/11, якою було закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення по відношенню ОСОБА_2 по ст. 130 ч. 1 КУпАП України на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В силу ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Малиновським районним судом м. Одеси за результатами розгляду справи № 3-10075/11 встановлено, що згідно наданим матеріалам про адміністративне правопорушення, позивач був зупинений співробітниками ДАІ та йому було запропоновано пройти медичний огляд стану алкогольного сп'яніння. Суд встановив, що ОСОБА_2 не відмовлявся від проходження огляду, а погано себе почував, у зв'язку із чим, йому потім була надана медична допомога. Факт відмови від проходження медичного огляду підтверджується лише викладеними в протоколі даними. Допитаний в судовому засіданні понятий вказав, що при ньому ніхто від проходження медичного огляду не відмовлявся, а також ознак алкогольного сп'яніння ні в кого не було.

Вказані факти викладені у постанові Малиновського районного суду м. Одеси, були також підтверджені позивачем та не спростовані відповідачем під час розгляду адміністративної справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, ігнорування наказів, вказівок, розпоряджень МВС України щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що виразилось в керуванні автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмови від проходження медичного огляду та ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення, про що було зазначено у висновку за результатами службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни співробітниками УКР ГУМВС України в Одеській області від 08 листопада 2011 року.

Посилання у висновку службового розслідування на нетактовну поведінку позивача, застосування брутальної лайки на адресу працівників ДАІ та керівництва ВКЗ ОМУ ГУМВС не підтверджено жодним доказом, наявним у матеріалах справи.

Крім того, не може бути прийнято до уваги посилання позивача на неправильне вирішення судом питання про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права.

Як вбачається з пояснень позивача, матеріалів справи, ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом про звільнення та повернуто трудову книжку лише 01 червня 2012 року. Посилання відповідача на те, що позивача неодноразово, листами від 28.12.2011 року та 04 січня 2010 року (а.с. 18), було запрошено до управління кадрового забезпечення для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки не може бути прийнято до уваги, оскільки із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що йому неодноразово було відмовлено в ознайомленні з наказом про звільнення та отриманні трудової книжки. Зазначена обставина не спростована відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1ч. 1. ст.198, 200, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_3, про визнання неправомірними наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Єщенко О.В.

суддя Димерлій О.О.

суддя Романішин В.Л.