Ухвала суду № 33188666, 15.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р.Справа № 2а-1449/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватної фірми «Сі-транс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2012 року приватна фірма «Сі-транс» звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 квітня 012 року № 0002622200.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Сі-Транс» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Рембуд-Інвест» за вересень, жовтень 2010року, за результатами якої відповідачем складено акт № 367/22-4/24944243 від 04.04.2012 року, яким встановлено порушення позивачем

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що прозивачу правомірно зменшено податковий кредит вересня-жовтня 2010 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Рембуд-Інвест", оскільки перевіркою не встановлено факту передачі товарів (виконання робіт, надання послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків; у позивача відсутні належним чином оформлені документи на поставку послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест", а тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - правомірним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду 19 червня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 17 квітня 2012 року № 0002622200.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки правочини вчинені між ТОВ «Сі-Транс» та ТОВ «Рембуд-Інвест» мають ознаки нікчемності. Підприємством внаслідок порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПФ "Сі-Транс" занижено податок на додану вартість" всього у сумі 457891 грн., у тому числі за звітні періоди: вересень 2010 року в сумі 187296 грн.; жовтень 2010 року в сумі 270595 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що приватна фірма "Сі-Транс" зареєстрована рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 15 липня 1997 року,

У період з 27 березня 2012 року по 29 березня 2012 року працівниками державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Приватної фірми "Сі-Транс" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Рембуд-Інвест" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ "Рембуд-Інвест" у період вересень-жовтень 2010 року.

Під час перевірки відповідач встановив, що ПФ "Сі-Транс" у вересні-жовтні 2010 року сформовано податковий кредит від ТОВ "Рембуд-Інвест" на суму 457890,72 грн.

Так як позивачем не надано належним чином оформлених документів на поставку послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест", відповідач вважає, що ці послуги ПФ "Сі-Транс" фактично не отримувало і тому їх придбання не пов'язане з господарською діяльністю платника податку на додану вартість, а відповідно сплачений (нарахований) при цьому ПДВ не відноситься до податкового кредиту позивача.

За результатами перевірки складено акт від 04 квітня 2012 № 367/22-4/24944243, відповідно до висновків якого встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПФ "Сі-Транс" при придбанні послуг від ТОВ "Рембуд-Інвест" у вересні-жовтні 2010 року;

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ПФ "Сі-Транс" занижено податок на додану вартість" всього у сумі 457891 грн., у тому числі за звітні періоди: вересень 2010 року в сумі 187296 грн.; жовтень 2010 року в сумі 270595 грн.

17 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби на підставі акту перевірки від 04 квітня 2012 № 367/22-4/24944243 прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу за порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено грошове зобов'язання у розмірі 572363,75 грн., з яких 457 891грн. за основним платежем та 114472,75 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно у вересні-жовтні 2010 року сформовано податковий кредит від ТОВ "Рембуд-Інвест" на суму 457890,72 грн. з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сі-Транс» мало взаємовідносини з ТОВ «Рем буд-Інвест» протягом липня 2010 року - грудня 2010 року.

Судом встановлено, що 01.09.2010 р. позивач уклав договір транспортного експедирування № 83-4 з ТОВ "Рембуд-Інвест".

Предметом договору є надання експедитором ТОВ "Рембуд-Інвест" транспортно-експедиторських послуг клієнту ПФ "Сі-Транс" при перевалці через порт Херсон експортного шроту сонячного насипом у кількості близько 80 тисяч тонн (розділ 2 договору № 83-4).

Відповідно до п.3.1 договору № 83-4 в обов'язки ТОВ "Рембуд-Інвест" як експедитора входило надання переліку послуг, що пов'язані з організацією перевалки (накопичення суднової партії та її відвантаження на відповідне судно) та зберігання вантажів (експортного шроту сонячного) у порту Херсон, таких як: організація перевалки і зберігання вантажів; облік та інформування клієнта про рух вантажу; інформування клієнта щодо вимог порту, митних, карантинних органів; погодження приймання вантажів тощо.

Пунктом 3.2 договору № 83-4 передбачено, що для виконання своїх обов'язків експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Зазначений договір був укладений позивачем з метою виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування № 08-0901 від 01.09.2008 р., що укладений між ПФ "Сі-Транс" як експедитором та вантажовласником - ЗАТ "АТ Каргіл".

Сутність послуг за договором, що був укладений між ПФ "Сі-Транс" та ТОВ "Рембуд-Інвест" не передбачає необхідності наявності у експедитора власних виробничих потужностей (складів, значної чисельності персоналу тощо), оскільки товариство як експедитор самостійно не здійснює перевалку вантажів, а залучає для безпосереднього виконання робіт (послуг) інших осіб.

Таким чином, висновок відповідача про те, що ТОВ "Рембуд-Інвест" не мало можливості через відсутність виробничого, транспортного та торгівельного обладнання надати послуги за договором транспортного експедирування, що був укладений з ПФ "Сі-Транс" є хибним та не відповідає сутності самого договору № 83-4.

Підтвердженням надання послуг приватній фірмі "Сі-Транс" за договором на суму 461441,22 грн. з організації перевалки вантажу (шрот соняшника) на судна M/V "OLES HONCHAR", M/V TK ODESSA, M/V "MYKHAILO SYNYTSIA", M/V ARCTIC SPIRIT, M/V ISMAYIL SHIKHLY є наступні документи: акти виконаних робіт, коносаменти, маніфести з відмітками Херсонської митниці, митні декларації, сертифікати проходження, міжнародні ветеринарні сертифікати, сертифікати радіоактивності.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується відповідними рахунками та виписками з банківського рахунку про сплату.

Відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, який діяв на момент формування позивачем податкового кредиту, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ТОВ "Рембуд-інвест" за вересень-жовтень 2010 року до матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних, акти прийому-передачу робіт, які містять всі необхідні реквізити, а саме: назви підприємств, від імені яких складено акт, назву документа, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (перевалка шрота соняшника), прізвища і підписи директорів ТОВ "Рембуд-Інвест" та ПФ "Сі-Транс".

Сама суть наданих позивачу послуг ТОВ "Рембуд-Інвест" відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює позивач, що свідчить про дотримання позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ "Рембуд-Інвест" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не може нести відповідальність за свого контрагента.

ТОВ "Рембуд-Інвест" на момент надання послуг позивачу мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано платником податку на додану вартість встановлено Любенською ОДПІ у акті від 20.04.2011 № 829/23-35521353.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час виникнення правовідносин були відсутні записи про відсутність ТОВ "Рембуд-Інвест" за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень податкового законодавства при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства. Жодних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що відповідачем протиправно визнано в акті перевірки від 04 квітня 2012 № 367/22-4/24944243 договір транспортного експедирування № 83-4 з ТОВ "Рембуд-Інвест" від 01 вересня 2010 року, укладеного між ТОВ «Сі-Транс» та ТОВ «Рембуд-Інвест» таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що має ознаки нікчемності .

Дані висновки є безпідставними та спростовуються документально.

Крім того, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Рембуд-Івест" правочинів.

З урахуванням вище значеного та вимог ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України ст. 14 Конституції України, положень Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту у вересні-жовтні 2010 року, що не спростовано представником відповідача.

Крім того в Акті перевірки відповідачем не доведено факту нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивач включав до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватної фірми «Сі-транс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.