Рішення № 33186866, 27.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2013 р. Справа №914/2536/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Транс-Сервіс», м.Одеса

до відповідача: Приватного підприємства «Гал Юрбуд», м.Городок Львівської області

про стягнення шкоди у сумі 163' 916,00 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Козирев С.В.;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Транс-Сервіс» подано позов до Приватного підприємства «Гал Юрбуд» про стягнення шкоди у сумі 163' 916,00 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 16.07.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 27.08.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити повністю.

У судові засідання 16.07.2013р., 08.08.2013р. та 27.08.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, 27.08.2013р. представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю у іншій справі. З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Враховуючи зазначене, оскільки представник відповідача втретє не з'явився у судове засідання, не подав доказів, які б підтверджували причини його неявки, враховуючи завершення визначеного ГПК України строку розгляду справи, суд відхиляє доводи відповідача про відкладення розгляду справи та розглядає справу на підставі статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

25.03.2011р. на 203 км. автодороги Дніпропетровськ-Миколаїв сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес-бенс» 1843, державний номерний знак ВС 9611 ВЕ, напівпричіп марки «Шмідц», державний номерний знак ВС 0171 ХТ, яким керував Семочко Микола Андрійович, та автомобіля марки Вольво-FH 12, державний номерний знак ВН 5943 АМ, яким керував Гололобов Григорій Петрович.

За результатами дорожньо-транспортної пригоди працівниками ДАІ було складено протокол серії ВЕІ №099605 про порушення правил дорожнього руху у якому зазначено, що Семочко М.А., керуючи транспортним засобом марки «Мерседес-бенс» 1843, державний номерний знак ВС 9611 ВЕ, напівпричіп марки «Шмідц», державний номерний знак ВС 0171 ХТ, під час вимушеної зупинки в темну пору доби, не увімкнув габаритні або стоянкові фонарі та аварійну сигналізацію, не виставив знак аварійної зупинки на безпечній від транспортного засобу дистанції, чим порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, Семочко М.А. порушив п.9.10, п.9.14 Правил дорожнього руху України.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 23.05.2011р. у справі №3-1340/2011р. адміністративну справу про притягнення Семочко Миколи Андрійовича до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень. При цьому в постанові суду зазначено наступне. В суді Семочко М.А. факт скоєння порушень правил дорожнього руху України заперечив, пояснив, що 25.03.2011 року керував транспортним засобом марки «Мерседес-бенс» 1843 в складі з напівпричепом марки «Шмідц», реєстраційний номер ВС 0171 ХТ на 203 км. автодороги Дніпропетровськ-Миколаїв. Близько 01 год. 30 хв. 25.03.2011 року побачив, що пошкоджено заднє колесо у напівпричепі, з'їхав максимально вправо на узбіччя, порахував тридцять кроків та поставив знак аварійної зупинки, наламав гілок, поставив коло знаку, щоб його не здуло, увімкнув аварійні вогні, пішов переодягнутись, щоб усунути поломку, відчув удар в задню частину транспортного засобу, побачив транспортний засіб марки «Вольво» FH12, реєстраційний номер ВН 5943 АМ, що в'їхав в напівпричіп. Внаслідок удару була розбита вся ліва сторона у напівпричепі, розбиті ліхтарі та оголені провода, з баку транспортного засобу марки «Вольво» FH 12, реєстраційний номер ВН 5943 АМ потекла солярка під напівпричіп, а тому, вимкнув аварійні вогні, щоб уникнути замикання та загорання проводки у транспортному засобі. Доказів, які б спростовували такі покликання Семочко М.А. про не вчинення інкримінованих порушень органом ДАІ не зібрано, суду не представленою. З огляду на наведене та представлені матеріали, Залізничний районний суд м.Львова дійшов висновку що адміністративна справа підлягає закриттю з мотивів відсутності події і складу адміністративних правопорушень. Зазначена постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, обов'язковою умовою відшкодування шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки є наявність вини особи, яка її заподіяла. Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 23.05.2011р. адміністративну справу №3-1340/2011р. про притягнення Семочко Миколи Андрійовича до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень. Таким чином, умова, яка є обов'язковою для відшкодування шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, у даному випадку відсутня.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач покликається на п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у якому зазначено наступне. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, незалежно від наявності вини. Таким чином, підстави застосування до правовідносин, які є предметом даного спору, зазначеного вище пункту постанови Пленуму, відсутні, адже це положення не стосується правовідносин, що виникають у результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Також позивач не вірно покликається на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. №2, якою затверджено Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках, не врахувавши той факт, що вказівка Верховного Суду України від 09 червня 2010 року (справа № 6-11887св10) стосується випадку, коли має місце закриття провадження у адміністративній справі у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, а не у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розмір судового збору за заявленими позивачем позовними вимогами повинен становити 3'278,32 грн. Натомість позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3' 279,00 грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Таким чином, зайво сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 0,68 грн. підлягає поверненню. Решта частина судового збору у відповідності до норм ст.49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.174 ГК України, ст.ст. 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «БС Транс-Сервіс» (65005, м.Одеса, вул. Дальницька, 39, код ЄДРПОУ 32790391) 0,68 грн. зайво сплаченого судового збору квитанцією №k111/K/27 від 20.06.2013р.

У судовому засіданні 27.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 29.08.2013р.

Суддя Яворський Б.І.