Постанова № 33186477, 08.08.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/8240/12

категорія 8.2.1

08 серпня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомиргаз"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0000141222,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Житомиргаз" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0000141222. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року. За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2012 року № 3050/23-1/03344071/0110. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення №0000141222 від 20 вересня 2012 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 349 299 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1079439 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 269860 грн. Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідачем не було враховано ті обставини, що позивач надав всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких підприємство включило до складу податкового кредиту суму 1079439 грн. Крім того, позивач зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову. Вважають, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" на виконання постанов суддів Корольовського районного суду м. Житомира за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 31.08.2012 року №3050/23-1/03344071/0110 (а.с. 10-117 т.І).

При проведенні перевірки, зокрема, було встановлено порушення ст. 185, ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні податку на додану вартість за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 рік на суму 1079439 грн., в тому числі по періодам:

- серпень 2009 року -33333грн.;

- вересень 2009 року - 214305 грн.;

- жовтень 2009 року - 66667грн.;

- листопад 2009 року 306452 грн.;

- лютий 2010 року -73167 грн.;

- березень 2010т року-153248 грн.;

- вересень 2010 року - 46667 грн.;

- жовтень 2010 року -42430 грн.;

- липень 2011 року - 35875 грн.;

- листопад 2011 року -35875 грн.;

- грудень 2011 року - 71420 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 рік встановлено його завищення на загальну суму 1087632 грн. по взаємовідносинах з ПП "Діатом".

Одночасно, в акті перевірки податковий орган посилається на відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, при дослідженні взаємовідносин з покупцями товарів (робіт, послуг), наданими до перевірки документами ПП "Діатом" не доведено фактичні обставини щодо реальності проведених господарських операцій; встановлено, що ПП "Діатом" проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, укладені з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, в тому числі ПАТ "Житомиргаз".

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2012 року № 0000141222, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 349 299 грн., в тому числі 1079439 грн. основного платежу та 269860 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що на ПАТ "Житомиргаз" основними видами діяльності є забезпечення населення та юридичних осіб природним газом вітчизняного та імпортного походження. Для здійснення господарської діяльності Публічним акціонерним товариством "Житомиргаз" (замовник) укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ПП "Діатом" (субпідрядник).

Таким чином, 09 липня 2009 року ПАТ "Житомиргаз" було укладено договір № 7 з ПП "Діатом" на "Будівництво газопроводу високого тиску ІІ категорії від вул. Вересівський шлях до вул. Бугайченка м.Житомира". На виконання повного комплексу робіт, відповідно до умов договору, вартість робіт визначено в розмірі 5200000 грн. ( а.с. 156-157, т.І)

Крім того, позивачем 17.09.2009 року укладено з ПП "Діатом" договір № 18 на "Кільцювння газопроводу високого тиску ІІ категорії від ГРП с. Садки до ГГРП с. Іванівка Житомирського району. На виконання повного комплексу робіт, їх вартість визначено в розмірі 7374089 грн. (а.с. 172-174, т. І)

Також, товариством з вказаним субпідрядником було укладено договір підряду № 9/11 від 04.07.2011 року на "Кільцювання газопроводу низького тиску Д. 219 мм від вул. Піонерської до вул. Західної в м. Житомирі". Відповідно до умов договору, ціна виконання зазначених робіт становить 430497,60 грн. ( а.с. 194-195, т. І).

На підставі первинних документів до вищевказаних договорів, а саме: довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3в, актів приймання виконаних робіт по формі КБ -2в, виписок банку, платіжних доручень до них, податкових накладних за період з 01.06.2009 року по 01.06.2012 року в бухгалтерському обліку відповідно до наданих для перевірки бухгалтерських регістрів (Журналів "Головна книга", обігово - сальдових відомостей, журналів-ордерів, карток по контрагенту ПП "Діатом" ) було здійснено оприбуткування будівельно-монтажних робіт по актам виконаних робіт форми КБ-2в в розмірі 5397187,72 грн. та відображено ПДВ по факту виконаних робіт в розмірі 1079437,55 грн.

Відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось, та підтверджено матеріалами перевірки (відповідно до акту перевірки), наявність вказаних первинних документів щодо сплати ПДВ на вище вказану суму в ціні придбання послуг від ПП "Діатом".

При цьому слід зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пп.5,6 Розділу 1 Порядку).

Пунктом 5.2 Розділу 2 вказаного Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Разом з тим, акт перевірки від 31.08.2012 року не містить посилань на первинні документи бухгалтерського обліку чи встановлені порушення при проведенні господарських операцій з контрагентом ПП "Діатом".

Однак, в свої доводах щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту в сумі 1079439 грн. представник відповідача звертає увагу на не дотримання вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ПП "Діатом", водночас, не заперечує щодо наявності у позивача податкових накладних, виписаних ПП "Діатом", які стали підставою для формування податкового кредиту в сумі 1079439 грн. Будь-яких зауважень щодо складання вказаних податкових накладних відповідачем не наводиться.

Крім того, слід зазначити, що відповідач вказуючи на порушення окремих статей ПК України та Закону України "Про податок на додану вартість" не зазначає, в чому саме вони полягають (зокрема п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України та п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону)

Правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту у період 2009-2010 року, регулювались п.п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", від 03.04.1997, № 168/97-ВР ( далі - Закон), та у 2011 році - положеннями ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (який набрав чинності 01.01.2011 року) (надалі - ПК України).

Так, у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас положеннями пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, факт правомірності формування податкового кредиту позивачем підтверджується первинними документами.

Податковим законодавством не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ по операціям з ПП "Діатом".

Щодо нікчемності угод, на які посилається податковий орган в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені правові норми, суд прийшов до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ПП "Діатом" договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо фіктивності (нікчемності) вище зазначених договорів не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання його таким.

Щодо зазначено в акті перевірки, що у контрагента позивача ПП "Діатом" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то такі висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах закону.

До того ж, допитаний в якості свідка ОСОБА_1 пояснив, що працював прорабом на ПП "Діатом" та підтвердив фактичне виконання робіт по вище вказаних договорах та дотримання умов оплати по них.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що в перевіряємий період працював на підприємстві ПАТ "Житомиргаз" та зазначив, що відповідно до схем газопроводу високого тиску ІІ категорії від ГРП с. Садки до ГРП с. Іванівка Житомирського району та від вул. Вересівський шлях до вул. Бугайченко в м. Житомирі, наданих представником позивача в судовому засіданні, зазначені роботи проводились як ПАТ "Житомиргаз", так і ПП "Діатом" ( а.с. 75,77 т. ІІ).

Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Водночас податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом.

За таких обставин добросовісний покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податку. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано .

Разом з тим, суд при дослідженні фактичних обставин справи враховує ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2013 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 (службової особи ПАТ "Житомиргаз") за ст.ст. 212 ч. 1 КК України на підставі ст. 212 ч. 4 КК України, у зв'язку зі сплатою податків та відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.

У вказаній ухвалі суду зазначається, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України підтверджується актом № 3050/23-1/03344071/0110 від 31.08.2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", яким констатовані порушення вимог ст. 185, ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого за 2010-2011 роки занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях на суму 458682,00 грн. та застосовано фінансову санкцію за вчинені порушення в сумі 114669,00 грн. Також в ухвалі вказується, що відповідно до платіжних доручень № 1 від 12.03.2013 року на суму 458682,00 грн. та № 3 від 12.03.2013 року на суму 114669,00 грн., ПАТ "Житомиргаз" сплачено на рахунок УДК у м. Житомирі кошти в загальній сумі 573351,50 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що добровільна сплата зазначених сум податку та фінансових санкцій є фактичним визнанням позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахувань за 2010-2011 роки.

З таких підстав, суд вважає необхідним скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 620757 грн. та в частині застосування фінансової санкції на суму 155191грн., а саме в частині правомірності формування податкового кредиту ПАТ "Житомиргаз" за період серпень-листопад 2009 року.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст.86, 158-163,186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Житомирі від 20 вересня 2012 року № 000141222 в частині визначення податкового зобов"язання по податку на додану вартість на суму 620757грн. та в частині застосування фінансової санкції на суму 155191грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 15 серпня 2013 р.