Ухвала суду № 33183264, 13.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 р.Справа № 1570/6151/2012

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання незаконною по суті винесення та передачу до виконавчої служби вимоги від 28.05.2012р. № Ф-2549,

В С Т А Н О В И Л А :

01.11.2012р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси (далі - УПФ), в якому з урахування уточнень вимагала визнати незаконною по суті винесення та передачу до виконавчої служби вимоги від 28.05.2012р. № Ф-2549 про стягнення з неї боргу по сплаті єдиного соціального внеску. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є платником єдиного соціального внеску, оскільки є пенсіонером за віком. Направлення зазначеної вимоги УПФ до виконавчої служби без належного вручення їй цієї вимоги позбавило її права на своєчасне оскарження дій виконавчої служби по виконанню вимоги УПФ.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що заборгованість ФОП ОСОБА_2 по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 2 312,07 грн. утворилась за період з січня по липень 2011р., тобто до набрання чинності змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими з 06.08.2011р. від сплати єдиного внеску звільняються особи, які обрали спрощену системи оподаткування, та є пенсіонерами. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а тому правомірно направлена УПФ до виконавчої служби для виконання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013р. в задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку відповідача, знаходиться на спрощеній системі оподаткування.

28.05.2012р. УПФ складено вимогу про сплату недоїмки № Ф-2549, у зв'язку із заборгованістю ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску в розмірі 2 312,07 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування зазначеної вимоги, виходив з того, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. №2464-VІ на фізичну особу-підприємця покладений обов'язок сплати єдиного внеску. Оскільки зазначений обов'язок не був виконаний належним чином, то вимога УПФ про сплату недоїмки є обґрунтованою та скасуванню не підлягає. Суд першої інстанції також вважав правомірним направлення цієї вимоги до відділу виконавчої служби, оскільки встановив факт своєчасного отримання позивачем копії вимоги УПФ.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) до платників єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 2464-VI обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 4 вищезазначеного закону фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють (для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цього закону).

Частиною 9 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що до обов'язків фізичних осіб-підприємців, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VІ територіальний орган Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені УПФ, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Враховуючи наявність у ФОП ОСОБА_2 заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що УФП при складанні вимоги про сплату недоїмки від 28.05.2012р. діяло в рамках Закону № 2464-VІ.

Доводи апелянта про те, що вона є пенсіонером та відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VІ, як особа підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, звільнена від сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування, спростовується тим, що зазначена правова норма набрала чинності з 06.08.2011р., а період за який стягується заборгованість, передує цьому строку і рахується за період січень-липень 2011р.

Положення ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб. Зазначена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999р. № 1-рп/99.

Оскільки в спірних правовідносинах позивач виступає як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто є юридичною особою, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про неправомірне неврахування відповідачем та судом першої інстанції положень ст.58 Конституції України при розгляді спору.

Абз.6 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VІ передбачає, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Як встановлено судом першої інстанції ФОП ОСОБА_2 отримала вимогу УПФ 12.06.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.79). Зазначене повідомлення про вручення поштового відправлення, має всі реквізити, в т.ч. печатку відділення та штрих-код відправлення, тому у УПФ цілком обґрунтовано не виникло сумніву щодо достовірності даних, викладених у поштовому повідомленні.

15.08.2012р. відповідачем направлена вимога про стягнення недоїмки з ФОП ОСОБА_2 до Першого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції та 20.08.2012р. відкрите виконавче провадження (а.с.27 зв.).

Наведені обставини свідчать про те, що УПФ, направляючи вимогу про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки до відділу ДВС для виконання, діяло у відповідності з вимогами Закону № 2464-VІ.

Крім того, судова колегія звертає увагу позивача, що вимога ч.4 ст.25 Закону № 2464-VІ про обов'язкове направлення платнику єдиного внеску рішення щодо стягнення недоїмки спрямована для забезпечення оскарження платником єдиного внеску зазначеного рішення з метою уникнення випадків виконання незаконного рішення про стягнення заборгованості.

Оскільки в даному спорі не встановлено порушень УПФ при прийнятті вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 недоїмки по сплаті єдиного страхового внеску, в зв'язку з чим вона підлягає виконанню, з'ясування обставин справжності підпису позивача в поштовому повідомленні про отримання вимоги відповідача, не має в подальшому правового значення.

Оцінюючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановлені обставини справи, і ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко