Постанова № 33182997, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року № 826/10815/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вотерінж» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої позовні вимоги відсутністю підстав для проведення позаплановою перевірки та неправомірності викладених в акті перевірки висновків щодо нікчемності договорів укладених з контрагентами позивача, що призвело до порушення законних прав та інтересів ТОВ «Вотерінж».

У позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотерінж" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податок на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки від 28.05.2013р. №1581/22.8- 15/37933132;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо визнання правочинів, укладених між підприємством ТОВ "Вотерінж" у 2012 році з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "К.А.Н. СТРОЙ" нікчемними.

- зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Вотерінж», оформленого актом перевірки від 28.05.2013р. №1581/22.8-15/37933132.

Представник позивача, в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що керуючись пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та постановою слідчого відділу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 29.03.2013р., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва видано наказ від 14.05.2013р. №453 «Про проведення документальної виїзної перевірки ТОВ "Вотерінж" та направлення на перевірку від 16.05.2013р. №1594/22-80.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. ст. 78 Кодексу, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не дасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1. ст.86 Кодексу).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається удвох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів) (абз.1.п.86.3 ст.86 Кодексу).

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної позапланової виїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи та відповідно до пояснень представника відповідача суду не вдалося за можливе встановити факт направлення відповідачами позивачу письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження щодо його взаємовідносин з відповідним контрагентом. Відповідач, в свою чергу, доказів існування та направлення такого запиту суду не надав.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача та порушення з боку відповідача вищезазначених норм податкового законодавства.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі наказу від 14.05.2013р. №453, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вотерінж" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» за період з 01.01.12р. по 31.12.2012р, за результатами якої складено акт від 28.05.2013р. №1581/22.8- 15/37933132.

В ході проведення перевірки, встановлено порушення ТОВ "Вотерінж": ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215,216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Вотерінж" при виконані будівельних робіт; перевіркою встановлено відсутність об’єктів оподаткування при виконанні будівельних робіт за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.,які підпадають під визначення ст187, 188,198,201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп». Таким чином, задекларовані податкові зобов’язання ТОВ "Вотерінж", за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. по взаємовідносинам з ТОВ «К.А.Н. СТРОЙ» за результатами перевірки зменшені на загальну суму 370668,37грн.; задекларований податковий кредит ТОВ "Вотерінж" отриманий від субпідрядників ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. сформований неправомірно та підлягає зменшенню на загальну суму 370668,37грн.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб’єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Також суд зазначає, що з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем взагалі не досліджувались договори та інші первинні документи, на підставі яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, тому суду незрозуміло яким чином відповідач зробив висновки про нікчемність таких договорів (інших первинних документів), а також про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Пунктом 11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Згідно п.3,4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (далі-Порядок), акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно п.6 розділу І Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно пп. 6.1., 6.2. розділу ІІ Порядку, у висновку акта зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії податкового органу щодо зазначення в акті документальної виїзної позапланової перевірки інформації у вигляді висновків щодо: визнання правочинів, укладених між підприємством ТОВ "Вотерінж" у 2012 році з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "К.А.Н. СТРОЙ" нікчемними.

Крім того, відповідно до ст.63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

Згідно п.66.1. ст.66 Податкового кодексу України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

За результатами перевірок, податковими органами, в разі виявлення порушень норм податкового, валютного чи іншого законодавства, що свідчить про заниження чи завищення податкових зобов’язань або податкового кредиту, зокрема, з податку на додану вартість, виносяться відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.157. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.54.3.1., 54.3.2. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що внесення податковим органом змін в облікові дані платника податків, зокрема, щодо зміни податкового навантаження по податку на додану вартість, здійснюється лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Таким чином, дії відповідача виходять за межі правового поля, а висновки акту перевірки позивача сформовані всупереч вимогам податкового законодавства України та з перевищенням наданих відповідачу повноважень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, лише частково виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотерінж" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податок на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки від 28.05.2013р. №1581/22.8- 15/37933132;

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо визнання правочинів, укладених між підприємством ТОВ "Вотерінж" у 2012 році з ТОВ "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп", ТОВ "К.А.Н. СТРОЙ" нікчемними.

Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ«Вотерінж»., оформленого актом перевірки від 28.05.2013р. №1581/22.8-15/37933132.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов