Постанова № 33182658, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року 11:31 № 826/8751/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., розглянувши за участі представника позивача Устюгова А.Ю., представника відповідача Прокофєва Л.С., адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Сарафанова реклама»

до: Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 №0002062204 та №0002072204.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція «Сарафанова реклама» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2013 №0002062204 та №0002072204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав в наявності всі документи, для віднесення сум, сплачених контрагентами до валових витрат, а сум ПДВ, сплачених вказаному підприємству - до податкового кредиту. При цьому позивач вказує на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність винесених рішень. При цьому відповідач посилається на неможливість виконання угод контрагентами позивача та фіктивність господарських операцій.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Сарафанова реклама» (далі - позивач) з питань господарських відносин із платниками податків ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37241245), та ТОВ «Еліт Консалт» (код за ЄДРПОУ 37240498), за період з 01.10.209 по 31.10.2012 роки, за результатами якої складено акт № 121/22-4/36843593 від 11.02.2013р. (далі - акт перевірки)

Підставою для проведення даної перевірки визначено п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Вишгородському районі від 27.12.2012р. про призначення даної позапланової перевірки ТОВ «Агенція «Сарафанова реклама».

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень, документальна позапланова перевірка здійснюється у зв'язку з отриманням судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 вищезазначеного Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

З огляду на те, що суду не надано доказів порушення кримінальної справи щодо посадових осіб позивача, судом не приймаються посилання позивача на передчасність прийняття оскаржуваних рішень.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, ст.138, п.п.139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п.п 150.1. ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30946 грн., та п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 р. V ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 35 397 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем 26 лютого 2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення :

- №0002072204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35397 грн. та застосовано 8009 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0002072204, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 30946 грн. та застосовано 684 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними обставинами.

В ході проведення перевірки ТОВ «Агенція «Сарафанова реклама» надано начальнику ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС письмові пояснення від 11.02.2013р. стосовно відсутності у товариства первинних документів по контрагенту ТОВ «Сан Енд Фан».

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, документів до перевірки позивачем надано не було.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем жодних доказів подання будь - яких документів до заперечень до акту суду не надавалося.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону).

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, позивачем жодних первинних бухгалтерських документів по контрагенту ТОВ «Сан Енд Фан» відповідачу надано не було.

Оскільки відповідачу не було надано жодного первинного бухгалтерського документу, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд відмічає наступне.

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) та докази фактичного виконання робіт (передачу товару).

Позивачем пояснень посадових осіб щодо осіб, з якими укладався договір надано не було.

Акт перевірки містить висновок, що ТОВ «Агенція «Сарафанова реклама» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сан Енд Фан», та ТОВ «Еліт Консалт» за період з 01.10.2009 по 31.10.2012 року на загальну суму ПДВ-35397 грн. та відображено в деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларації).

ТОВ «Агенція «Сарафанова реклама» з ТОВ «Еліт Консалт» було укладено договори щодо надання інформаційних послуг в мережі Інтернет, а саме:

- договір №97 від 04.07.2011р.;

- договір №141 від 17.11.2011р.;

- договір №61 від 19.04.2011р.

На виконання вищезазначених договір позивачу були виписані податкові накладні №181 від 25.07.2011р., №139 від 27.04.2011р., №218 від 31.08.2011р., №181 від 31.10.2011р., №93 від 04.10.2011р., №113 від 21.11.2011р., №114 від 30.11.2011р., які зазначені в акті перевірки.

Матеріали справи містять акти приймання - здачі виконаних робіт та податкові накладні, виписані позивачем вказаним підприємствам. В даних актах та податкових накладних передані послуги ідентифіковані як «Інформаційні послуги - маркетингове дослідження мережі інтернет», «Послуги з розроблення веб-сайту» та «Послуги зі створення офіційних сторінок в соціальних мережах».

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем узгоджувалось з вищезазначеним контрагентом надання конкретних послуг передбачених умовами вказаних договорів.

Матеріали справи не містять жодного документа, яким би підтверджувалося надання позивачу певних послуг та наявність зв'язку між господарською діяльністю позивача та отриманням таких послуг. Виходячи зі змісту наданих позивачем документів, суд доходить висновку про наявність запитуваної інформації у відкритих джерелах, відсутність можливості її пролажу чи використання, тому критично ставиться до тверджень позивача про реальне надання послуг.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено наступні критерії господарської діяльності - направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій - господарської діяльності.

Платником податку в даному випадку виступає юридична особа - позивач. Отже, послуги мали надаватися саме юридичній особі у зв'язку зі здійсненням нею господарської діяльності. Зв'язок з господарською діяльністю позивача має бути або прямим (отримання вигоди від конкретної операції), або опосередкованим, тобто теоретично припустимим. Судом вбачається, що надання послуг юридичній особі передбачає вчинення конкретних дій на користь такої юридичної особи. Вчинення зазначених дій має бути пов'язано з господарською діяльністю саме юридичної особи.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян