Постанова № 33182589, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року 10:30 № 826/12511/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського державного підприємства «Ізумруд»доУправління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провизнання протиправним та скасування рішення №2890 від 29.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Київське державне підприємство «Ізумруд» (надалі - позивач) з позовом до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №2890 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.07.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 22.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення №2890 від 29.07.2013 року, яким до позивача застосовано санкції та нараховано пеню, які вже було списано відповідачем, що, на думку представника позивача, підтверджується актом звірення розрахунків від 24.12.2012 року та договором про №8 про розстрочення сум заборгованості із сплати страхованих внесків від 12.12.2012 року.

22.08.2013 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що у зв'язку із наявною у позивача заборгованістю із сплати єдиного внеску за період з 21.02.2011 року по 27.12.2012 року було прийнято оскаржуване рішення №2890 від 29.07.2013 року.

Крім того, представник відповідача наголошував, що посилання позивача на договір від 12.12.2012 року №8 про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків є безпідставними, оскільки предметом даного позову є заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, що регулюється нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відповідно до вказаного договору списанню підлягали штрафні санкції за несплату страхових внесків, що є сферою регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У судовому засіданні від 22.08.2013 року суд, вислухавши пояснення представників сторін, на підставі ч. 4 ст.122 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Рішенням №2890 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.07.2013 року заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва Васильєвою Т.В. на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішила застосувати до Київського державного підприємства «Ізумруд» штраф у розмірі 9 923,14 грн. та нарахувати пеню у розмірі 15 524,87 грн. за період з 21.02.2011 року до 27.12.2012 року, що, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рішення №2890 від 29.07.2013 року, отримано уповноваженою особою позивача 29.07.2013 року.

Вважаючи оскаржуване рішення №2890 від 29.07.2013 року протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Згідно із визначенням, наведеним у п. 2 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Юридична відповідальність за вчинення вказаного порушення вимог законодавства встановлена п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 і полягає у застосуванні територіальним органом Пенсійного фонду до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція №21-5), яка розроблена відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з п. 7.1 Інструкції №21-5, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 7.2.2 п. 7.2 Інструкції №21-5 встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Разом з тим, представником позивача наголошено у позовній заяві, що оскаржуваним рішенням №2890 від 29.07.2013 року до позивача застосовано санкції та нараховано пеню, які вже було списано відповідачем згідно з актом звірення розрахунків від 24.12.2012 року та договором про №8 про розстрочення сум заборгованості із сплати страхованих внесків від 12.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2012 року, згідно з п. 7-1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», між управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» укладено договір №8 про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків (надалі - договір №8).

У розділі І договору №8 сторони визначили предмет договору, що викладений наступним чином: «Управління надає Платнику розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків (далі - заборгованість) усього у сумі 45 189,38 грн. (сорок п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 38 коп.) на період з 12.12.2012 року до 20.12.2014 року. Платник сплачує зазначені суми не пізніше 20 числа кожного місяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому укладено цей договір».

В свою чергу, згідно з актом звірення розрахунків з УПФУ в Святошинському р-ні м. Києва за штрафними санкціями та пенею, які нараховані і не сплачені та тими, які підлягають нарахуванню відповідно до частини десятої та пунктів 2, 3 частини одинадцятої ЗУ №2464-VI, пунктів 2, 4 частини дев'ятої ст. 106 ЗУ №1058-ІV станом на 24.12.2012 року (надалі - акт), у страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 38440985) сума штрафів та пені, які підлягають нарахуванню, складає 0,00 грн.

Факт списання з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 38440985) суми штрафів, нарахованих згідно з пунктами 2, 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у сумі 366 259,71 грн., та пені у сумі 3 094 815,51 грн. затверджено повідомленням про списання штрафів та пені від 24.12.2012 року (надалі - повідомлення від 24.12.2012 року).

З наданих позивачем доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме: договору №8, акту та повідомлення від 24.12.2012 року, вбачається, що розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків усього у сумі 45 189,38 грн., а списання сум штрафів та пені, які підлягають нарахуванню, встановлено для Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» (ідентифікаційний код: 38440985).

При цьому, оскаржуване рішення прийнято по відношенню до іншої юридичної особи - Київського державного підприємства «Ізумруд» (ідентифікаційний код: 05792885).

Твердження представника позивача щодо правонаступництва прав та обов'язків Київського державного підприємства «Ізумруд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд» суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 09.08.2012 року №3275 (зі змінами, внесеними наказом Фонду державного майна України від 14.11.2012 року №3827) визначено прийняти рішення про припинення Київського державного підприємства «Ізумруд», як юридичної особи, розташованої за адресою: 03680, м. Київ, МСП-680, вул. Сім'ї Сосніних, 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ/податковий номер - 05792885, шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Ізумруд», розташованого за адресою: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ/податковий номер - 38440985.

Проте, згідно з наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2013 року, Київське державне підприємство «Ізумруд» перебуває у процесі припинення, тобто станом на момент винесення оскаржуваного рішення та розгляду справи судом вказана юридична особа не припинена.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з договором №8 та повідомленням від 24.12.2012 року, розстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску, а також списання сум штрафів та пені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд» відбулося на підставі п. 7-1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.

Так, приписами п. 7-1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що платникам, які протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України» подали заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України, надається право на розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, за період до 31 грудня 2010 року, у разі якщо на день подання заяви у платника немає заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення №2890 від 29.07.2013 року, до Київського державного підприємства «Ізумруд» застосовано штраф у розмірі 9 923,14 грн. та нарахувано пеню у розмірі 15 524,87 грн. за період з 21.02.2011 року до 27.12.2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до договору №8 та повідомлення від 24.12.2012 року, відбулося розстрочення заборгованості із сплати страхових внесків та списання сум штрафу і пені, що виникли за період до 31.12.2010, а, відтак, дія вказаних договору та повідомлення не поширюється на заборгованість, яка виникла після зазначеного періоду, у тому числі й заборгованість, про яку йде мова в оскаржуваному рішенні.

Суд також враховує, що розмір нарахованих відповідачем фінансових санкцій (штрафу та/або пені) позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Київського державного підприємства «Ізумруд» відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок