Постанова № 33180122, 27.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 914/1366/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м.Львів від 20.06.2013р. №30/-869

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013р.

у справі №914/1366/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Експертиза", м.Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", м.Львів

про стягнення 11524,24 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кордонець М.Г. - представник

від третьої особи: не з'явився

25.06.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/1366/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.08.2013р.

Для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін, у зв'язку із неявкою третьої особи в судове засідання 13.08.2013р., розгляд справи відкладено на 27.08.2013р.

В судове засідання 27.08.2013р. з'явився представник відповідача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2013р. у справі №914/1366/13 (суддя Станько Л.Л.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" задоволено повністю та стягнено з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на користь позивача 11524,24 грн. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Оскільки позивачем доведено належними доказами факт здійснення страхової виплати на користь страхувальника, а також відсутність доказів сплати відповідачем збитків в порядку регресу, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог і їх задоволив у повному обсязі.

З даним рішенням суду, Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для справи, порушено порядок дослідження та оцінки доказів, а висновки викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим просить назване рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, скаржник зазначає, що господарським судом Львівської області не враховано, що позивачем документально не підтверджено виплату потерпілій стороні страхового відшкодування, а також не є належним доказом висновок огляду та дослідження колісного транспортного засобу, оскільки проведений ТзОВ Фірма «Експертиза» за відсутності відповідного Свідоцтва на право здійснення такої діяльності.

У письмовому поясненні до апеляційної скарги від 14.08.2013р. (вх.№05-04/4937/13 від 23.08.2013р.) Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» та його представник в судовому засіданні додатково обґрунтовує доводи апеляційної скарги та просить оскаржуване рішення господарського суду Львівської області скасувати. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні було невірно визначено природу спірних правовідносин, оскільки, за твердженнями скаржника в даному випадку має місце суброгація, у зв'язку з чим, позивачем пропущено строк позовної давності.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 07.08.2013р. №5310/547-П (вх.№05-04/4646/13 від 12.08.2013р.) Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Крім цього, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» надіслало клопотання від 07.08.2013р. №5811/547-П (вх.№05-04/4647/13 від 12.08.2013р.) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Письмові пояснення від ТзОВ фірма «Експертиза» на адресу суду не надходили.

Враховуючи те, що у відповідності до п.1 ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, а також те, що третя особа у справі була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності її представника, у відповідності до ст.75 ГПК України, оскільки ухвалою суду від 13.08.2013р. присутність повноважних представників сторін в судовому засіданні була визнана судом на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013р. у справі №914/1366/13 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» - 11524,24грн. страхового відшкодування в порядку регресу, так як таке страхове відшкодування було виплачено на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №197639 серії АТК від 25.11.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ЗАТ „ПРОСТО-страхування" та Степаник Надією Михайлівною 25 листопада 2009 року було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 197639 серії АТК, предметом якого є страхування транспортного засобу "Тойота Кемрі", державний № ВС 0033 СА.

25 січня 2010 року в м. Львові, на перехресті вул.Шевченка-Пстрака відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Тойота Кемрі", державний №ВС0033СА під керуванням водія Карпи Н.С. та трамваю "КТ-4СУ", бортовий № 1090 під керуванням водія Іськів Лілії Семенівни (винуватець ДТП). Трамвай "КТ-4СУ", бортовий № 090 належить ЛКП "Львівелектротранс".

Згідно довідки ВДАІ та постанови Личаківського районного суду м.Львова від 11.03.2010, вищевказана дорожньо - транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Іськів Лілією Семенівною вимог 1.5; 13.1 ПДР України, внаслідок чого і було завдано механічних пошкоджень застрахованому за договором добровільного страхування №197639 серії АТК автомобіля "Тойота Кемрі", державний № ВС0033СА.

Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав при цьому усі необхідні документи.

26 березня 2010 року позивачем на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 29 від 08.02.2010 року було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього (а.с.12-22).

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 11524,24 грн., шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог, що підтверджується розпорядженням №001933 від 06.04.2010р.(а.с.23).

На адресу відповідача була направлена претензія (вих.№2038/547-П) щодо відшкодування збитків завданих ДТП (в порядку регресу) на суму виплачену позивачем постраждалій особі з проханням про відшкодування збитків понесених позивачем внаслідок ДТП. (а.с.24)

На претензію відповідач відповів листом, яким відмовився відшкодовувати задану шкоду, посилаючись на те, що відповідно до постанови суду винуватця ДТП (Іськів Л.С.) було звільнено від адміністративної відповідальності за малозначимістю правопорушення (а.с.25).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.З. ч.І ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть

бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

25.01.2010р. водій застрахованого авто повідомив страховика, що 25.01.2010р. о 13год.00хв. у м.Львові по вул.Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахований за договором страхування транспортний засіб отримав пошкодження.

Обставини випадку свідчать, що гр. Іськів Л.С. керуючи транспортним засобом КТ-4-СУ, бортовий номер 1090, що використовується для підприємницької діяльності відповідачем, порушила вимоги п.п.1.5,13.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявила неуважність до оточуючої дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано технічних пошкоджень.

Дані обставини підтверджуються довідкою ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ та постановою Личаківського районного суду м.Львова від 11.03.2010р. №3-425/10.

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи огляду та дослідження колісного транспортного засобу (КТЗ) №29 від 27.01.2010р. (експерт Галамай Б.І.) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота Кемрі", державний №ВС 0033 СА., на момент дослідження становить 11524,24грн.

Постановою Личаківського районного суду м.Львова №3-425/10 від 11.03.2010р. Іськів Лілію Семенівну визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, однак звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у зв'язку з малозначністю правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України -майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування"від 07.03.1996р. №85/96-ВР (з внесеними змінами та доповненнями), ст.993 ЦК України -до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Зважаючи на положення норм чинного законодавства, а також на викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі та в поясненні від 14.08.2013р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Скаржник стверджує, що позивачем документально не підтверджено виплату потерпілій стороні страхового відшкодування, оскільки позивач не поніс фактичних затрат, так як здійснив зарахування страхового відшкодування у сплату недоплаченої частини страхової премії, шляхом взаємозаліку із ЛФ АТ «ПРОСТО-страхування».

Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Оскільки, виплату страхового відшкодування у розмірі 11524,24 грн. здійснено шляхом взаємозаліку, що підтверджується розпорядженням начальника відділу виплат по регіональній мережі п.Малого К.В. від 06.04.2010р. №001933 (а.с.23), а також картою договору та картою рахунку (а.с.41-44), доводи апелянта в цій частині безпідставні.

Посилання скаржника на те, що не є належним доказом висновок огляду та дослідження колісного транспортного засобу, оскільки проведений ТзОВ Фірма «Експертиза» за відсутності відповідного Свідоцтва на право здійснення такої діяльності спростовуються матеріалами справи, а саме Свідоцтвом №358 від 19.12.2006р. виданого Галамаю Богдану Івановичу (а.с.72), Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №215 від 15.02.2002р. (а.с.73), а також Посвідченнями про підвищення кваліфікації оцінювача (а.с.74,75), що свідчить про те, що експерт Галамай Б.І., вправі був здійснювати дослідження та надавати відповідний висновок.

Щодо твердження скаржника про те, що між сторонами у справі склалися відносини, які є характерними для суброгації, у зв'язку з чим, позивачем пропущено строк позовної давності, так як при суброгації строк позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку (настання ДТП), а не з моменту виплати страхового відшкодування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Суброгація - це перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика.

Право Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи, що страховик потерпілого (позивач) виплатив страхове відшкодування страхувальнику (потерпілому у ДТП), останній втратив право вимоги до винуватця ДТП про стягнення збитків, витрачених на відновлення автомобіля, в той час як страховик, з моменту виплати страхового відшкодування набув право регресної вимоги до винуватця ДТП в частині понесених збитків, , колегія суддів визнає помилковим твердження апелянта, що в даному випадку має місце суброгація - заміна кредитора з потерпілого на страховика.

Крім цього слід зазначити, що згідно з приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, а оскільки позивач здійснив відшкодування страхувальнику 06.04.2010р. і звернувся з регресними вимогами до відповідача 01.04.2013р., строк позовної давності не пропущено, у зв'язку з чим, доводи апелянта в цій частині необґрунтовані.

Згідно ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника спростовуються викладеним вище та колегією відхиленні, як безпідставні.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року у справі №914/1366/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 29.08.2013р.