Постанова № 33180121, 27.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. Справа № 914/2608/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Матущака О.І.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів №06-5895 від

08.08.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року

у справі № 914/2608/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

"Львівгаз", м. Львів

про стягнення в сумі 430 793, 45 грн.

за участю представників:

від позивача: Данилевський О.М.;

від відповідача: Білий Н.Ю.;

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року у справі №914/2608/13 (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 358 994 грн. 54 коп. пені, 71 798 грн. 91 коп. 3% річних, 8 615 грн. 90 коп. судового збору.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" не погоджуючись із прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідача пені в сумі 358 994,55 грн. та прийняти в цій частині нове рішення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається зокрема, на норми ст.233 Господарського кодексу України та зазначає, що стягнення із відповідача штрафних санкцій в розмірі 430 793,45 грн. може викликати його банкрутство.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", заперечуючи вимоги апеляційної скарги, у відзиві на неї зазначає, зокрема, що згідно із ст.83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення, господарський суд лише у виняткових випадках має право зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, при наявності підстав передбачених ст.233 Господарського кодексу України. Відтак, вважає, що в даному випадку відсутні виняткові обставини, які можуть бути підставою для зменшення господарським судом розміру, стягнутої із відповідача пені.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів Юрченка Я.О. (головуючий), Давид Л.Л. та Данко Л.С. ухвалою від 14.08.2013 року, визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року у склад колегії для розгляду даної справи, замість судді Давид Л.Л., введено суддю Матущака О.І.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали вимоги та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року у справі №914/2608/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено наступне, 28 вересня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (покупець) було укладено договір №12/4-322-ВТВ на купівлю-продаж природного газу. Згідно з умовами цього договору продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач протягом вересня-жовтня 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 26 919 269 грн. 53 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 р. та від 31.10.2012 р. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.

Відповідно до абз. 1 п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу (абз. 2 п. 6.2. договору).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у вересні-жовтні 2012 року виконав з порушенням строків, встановлених п.п. 6.1. - 6.2. договору, зокрема, 22.11.2012 р. сплачено 7 900 362 грн. 72 коп., 24.12.2012 р. - 12 550 536 грн. 09 коп., 26.12.2012 р. - 6 468 370 грн. 72 коп. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та на підставі п.7.2 договору, за невиконання відповідачем умов пунктів 6.1., 6.2. укладеного між сторонами договору, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 358 994 грн. 54 коп., (за зобов'язаннями відповідача у вересні 2012 року: за період з 21.10.12 по 22.11.12, нарахована пеня в сумі 87 502,52 грн. + за зобов'язаннями відповідача у жовтні 2012 року: за період з 21.11.12 по 26.12.12, нарахована пеня в сумі 271 492,02 грн.), 3% річних в сумі 71 798 грн. 91 коп., (за зобов'язаннями відповідача у вересні 2012 року: за період з 21.10.12 по 22.11.12, нараховані 3% річних в сумі 17 500,50 грн. + за зобов'язаннями відповідача у жовтні 2012 року: за період з 21.11.12 по 26.12.12, нараховані 3% річних в сумі 54298,40 грн.), розрахунок яких, колегією суддів перевірено та визнано вірним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 27.07.2013 року у даній справі відповідає дійсним обставинам даної справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що правова позиція апелянта у даній справі обґрунтована, зокрема, нормами ст. 233 ГК України, з покликаннями на складний фінансовий стан відповідача, викликаний значним розміром дебіторської заборгованості контрагентів відповідача, що на думку останнього слід розцінювати як обставини, які в силу норм чинного законодавства можуть бути підставою для зменшення розміру пені. На підтвердження вказаного, скаржником долучено до апеляційної скарги розрахунок боргу, довідку про заборгованість та інформацію про приріст заборгованості, які не подавались на розгляд суду першої інстанції. При цьому, дослідженням матеріалів справи встановлено, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось усне клопотання про зменшення розміру пені за відсутності документального обґрунтування відповідного клопотання. Враховуючи, зокрема, приписи ст.101 ГПК України колегія суддів вважає, що вищевказані доводи скаржника є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів №06-5895 від 08.08.13 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 29.07.2013 року у справі №914/2608/13 залишити без змін.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.08.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Данко Л.С.