Постанова № 33180113, 28.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2013 р. справа №29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012)

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л.суддівКододової О.В., Ушенко Л.В.При секретарі судового засідання: Козюта Д.О.За участю представників сторін від позивача:Рисістих І.А., Михайлюк Д.В., по дов.від відповідача: Гонтарь О.М., Карнаухова О.М., по дов. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськна рішення господарського суду Луганської області від20 червня 2013р. у справі№ 29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012) (головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді: Москаленко М.О., Фонова О.С.)за позовом:Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до відповідача: Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Луганськ про визнання частково недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.06.2013р. у справі № 29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012) (головуючий суддя Якушенко Р.Є., судді: Москаленко М.О., Фонова О.С.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до відповідача: Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Луганськ про визнання частково недійсним рішення.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належним чином, оскільки судом не виявлено підстав, зазначених в ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету.

Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго", м. Луганськ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку стосовно займання позивачем монопольного (домінуючого)становища на ринку постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, оскільки виконавцем даної послуги є МКП "Жилсервіс", лише який може бути монополістом на цьому ринку. Заявник скарги зазначає, що до нього від споживачів не надходили скарги на якість гарячої води чи заяви про зменшення розміру плати за неї, тому у підприємства були відсутні підстави чи обов'язок для зменшення розміру плати за надані послуги. Таким чином, скаржник вважає, що відсутній зв'язок між діями, за які він притягнутий до відповідальності, монопольним становищем та встановленням вини.

Крім того, в апеляційні скарзі заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права. Так, скаржник зазначає, що не погоджується з висновком судової експертизи, вважає, що вона проведена без виходу на місце та встановлення фактичних обставин, тому просив суд призначити повторну експертизу, однак у вказаному клопотанні судом відмовлено.

Відповідач зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - ЛОТВ АМК України, відповідача у справі) з вимогою:

- визнати недійсними пункти 2, 3 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.03.2012 № 01-24/59.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що спірне рішення антимонопольного комітету є необґрунтованим, таким, що порушує його законні права та інтереси та постановлене із порушенням антимонопольного законодавства України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.07.2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.09.2012, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012р. зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Скасовуючи судові акти, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що попереднім судовим інстанціям належало вичерпно з'ясувати наявність чи відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а саме:

- встановити становище Підприємства на визначеному в Рішенні АМК ринку (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК);

- з'ясувати фактичні обставини надання спірних послуг мешканцям будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду міста Луганська (в тому числі стосовно неможливості забезпечення їх належної якості);

- дослідити та перевірити доводи Рішення АМК щодо: обізнаності Підприємства стосовно фактичної якості послуг, що надавалися в січні -квітні 2011 року мешканцям будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду міста Луганська; нарахування Підприємством плати, яка не відповідала дійсній якості послуг; нездійснення Підприємством необхідного перерахунку за власною ініціативою.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 14.12.2012р. прийняв справу до свого провадження, а ухвалою від 26.03.2013р. було призначено судову технічну експертизу, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, з метою повного з'ясування фактичних обставин надання спірних послуг мешканцям житлового будинку № 10 квартал Героїв Сталінграда м. Луганська (в тому числі стосовно неможливості забезпечення їх належної якості).

При новому розгляді справи господарським судом було встановлено, що Розпорядженням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - ЛОТВ АМК України) від 17.02.2012 № 01-23/36 розпочато розгляд справи № 843 у зв'язку з наявністю ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Луганського місткого комунального підприємства "Теплокомуненерго" (далі - ЛМКП "Теплокомуненерго"), які полягали у нарахуванні плати за надані у січні - квітні 2011 року неякісні послуги централізованого постачання гарячої води споживачам - мешканцям будинку № 10 на кварталі Героїв Сталінграду у розмірі як за якісно надані, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого постачання гарячої води для населення м. Луганська, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

В ході розгляду справи встановлено наступне.

Підприємство фактично в межах діючих тепломереж надає мешканцям міста Луганська послуги з централізованого постачання теплової енергії та з централізованого постачання гарячої води, де від температури теплоносія головним чином залежить якість послуг та їх вартість для споживачів (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення").

Підприємство здійснює: облік нарахувань і оплати споживачами наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, заборгованості споживачів; юридичні дії зі стягнення заборгованості, в тому числі в судовому порядку; перерахунок розміру плати споживачам.

За інформацією балансоутримувача - міського комунального підприємства "Жилсервіс" - гаряче водопостачання житлового будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду міста Луганська з 01.12.2010 по 18.04.2011 відбувалося за однотрубною схемою; циркуляційний трубопровід з централізованого теплопостачання знаходився в неробочому стані; забезпечити належну температуру гарячої води у точці розбору неможливо, що підтверджується висновком Луганського державного інституту житлово-комунального господарства і будівництва (лист від 23.03.2012 № 101).

Натомість, підприємство, будучи обізнаним зі станом справ у житловому будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду міста Луганська, за участю представника ДУ-3 склало акт від 01.12.2010 включення подачі гарячої води до цього будинку. При складанні вказаного акта представник Підприємства не зафіксував відсутність циркуляційного трубопроводу та не зазначив про неможливість подання споживачам гарячої води належної температури, як і про необхідність привести внутрішньобудинкові комунікації до належного стану (т.1 а.с.40).

Підприємством у січні-квітні 2011 року споживачам, що мешкають у будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду, нараховано суми до сплати за надані послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірах як за якісно надані послуги. На момент перевірки температура води в будинку № 1 першого мікрорайону (під'їзд № 6) дорівнювала 45 °С; у будинку № 6 кварталу Героїв Сталінграду - 47 °С; у будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду - 23 °С.

В свою чергу, Відповідно до пункту 4 рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 31.10.2006р. № 276/1 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на послуги з опалення, централізованого постачання гарячої води та пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганська", та рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.02.2007р. № 38/1 "Про уповноваження на укладення договорів", Міське комунальне підприємство "Жилсервіс" визначено виконавцем послуг з опалення, централізованого постачання гарячої води на об'єктах житлового фонду.

15.05.2007 між позивачем у справі як Виробником та МКП "Жилсервіс" як Виконавцем укладено договір № 13 про умови надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Пунктом 1.13 цього договору встановлено, що Виробник, позивач у справі, зобов'язаний здійснювати перерахунок нарахованої плати споживачам, в тому числі при несправному стані систем тепловодопостачання.

За умовами пункту 2.2 цього договору Виконавець зобов'язався утримувати в належному технічному стані внутрішньо будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, здійснюючи їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати розподіл та регулювання подачі теплової енергії по даним системам від меж експлуатаційної відповідальності для надання послуги з опалення та централізованого водопостачання, наймачам, власникам квартир.

Пунктом 2.3 цього договору сторони передбачили, що Виробник, позивач у справі, веде облік нарахувань та оплати споживачами за надані послуги з опалення та централізованого гарячого водопостачання, заборгованості споживачів послуг, здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості.

Згідно пункту 3.4 договору сторони визначили, що поставка теплової енергії для гарячого водопостачання у житловий фонд здійснюється протягом року за наявності справності внутрішньобудинкового інженерного обладнання гарячого водопостачання.

Виробник зобов'язаний згідно пункту 4.1.1 договору забезпечити,

цілодобову поставку теплової електроенергії необхідної якості і кількості теплоносія на вводі у кожний будинок відповідно до умов цього договору.

Згідно актів перевірки якості зазначеної послуги, проведеної працівниками відповідача у присутності представників позивача та житлово-експлуатаційних підприємств шляхом заміру температури води у підвальних приміщеннях житлових багатоповерхових будинків 20.12.2011, встановлено наступне: у будинку № 1 першого мікрорайону (під'їзд № 6), температура дорівнювала 45 °С, у будинку № 6 кв. Героїв Сталінграда - 47 °С, у будинку № 10 кв. Героїв Сталинграда - 23 °С. Крім того, за інформацією, отриманою від балансоутримувача - МКП "Жилсервіс" гаряче водопостачання на житловому будинку 10 кв. Героїв Сталінграда з 01.12.2010 по 18.04.2011 подавалося по однотрубній схемі. Циркуляційний трубопровід з ЦТП знаходиться - неробочому стані, тому забезпечити температуру гарячої води у точці розбору згідно вимог, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 неможливо (лист від 26.01.2012). Це також підтверджується висновком, наданим у листі Луганського державного інститут житлово-комунального господарства і будівництва від 23.03.2012 № 101, в якому зазначено, що при відсутності циркуляційного трубопроводу теоретично забезпечити санітарні норми гарячої-води після відкриття водорозбірного крану через 2 хвилини неможливо.

3а даними оборотних відомостей по особистим рахункам ( №№ 2574307, 2577004, 2578106, 2576703, 2577709) споживачам, що мешкають у будинку № 10 кв. Героїв Сталінграда у січні - квітні 2011 року Підприємством була нарахована сума до сплати за надану послугу централізованого постачання гарячої води у розмірах як за якісно надану послугу. Наприклад, споживачу, що мешкає (одна особа) у квартирі № 26 було нараховано суми до сплати за надані у січні - березні 2011 року послуги централізованого постачання гарячої води у повному обсязі (по 57 49 грн.). Таким чином, навіть якщо враховувати найменше відхилення температури води від нормативної, споживачам зазначеного будинку доводилось щонайменш на 10 відсотків сплачувати за таку послугу більше ніж це передбачено чинними нормами.

За результатами розгляду справи № 843 Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України м. Луганськ прийнято рішення № 01-24/59 від 30.03.2012, яким:

1. Визнано, що ЛМКП "Теплокомуненерго", позивач у справі, (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24047779) відповідно до абзацу 2 частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" займало у 2010 - 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринках виробництва та постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води із часткою 100 відсотків у межах території міста Луганська, де розташовані місцеві тепломережі, які перебувають у його законному користуванні.

2. Визнано, дії ЛМКП "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24047779), які полягали у нарахуванні плати за надані у січні-квітні 2011 року неякісні послуги централізованого постачання гарячої води споживачам-мешканцям будинку № 10 на кварталі Героїв Сталінграду у розмірі як за якісно надані, визнані порушенням конкурентного законодавства, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого постачання гарячої води для населення м. Луганська, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б не можливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункту 2 цього рішення, накласти на ЛМКП "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24047779) штраф у розмірі 34 000 гривень.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго", м. Луганськ звернулось до суду з позовом про визнання недійсними його пунктів 2,3. Вказаний позов залишений судом без задоволення.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

- Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Для визнання рішення антимонопольного комітету недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Згідно до вказаної статті була розроблена Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. N49-р (Методика).

Зазначена Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Господарським судом встановлено, що свою діяльність позивач здійснює згідно ліцензії Міністерства з питань житлово - комунального господарства України № 345127, виданої 16.08.2007, на ринках послуг виробництва, постачання та транспортування теплової енергії.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" транспортування теплової енергії віднесено до сфери діяльності суб'єктів природної монополії, а ому позивач, як суб'єкт природної монополії, займає на ринку транспортування теплової енергії монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах м. Луганська в межах власних теплових мереж із часткою 100 відсотків.

Згідно статті 6 вказаного Закону виробництво теплової енергії, централізоване постачання теплової енергії є суміжними ринками, на яких позивач займає монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах м. Луганська в межах власних теплових мереж із часткою 100 відсотків

Таким чином, діяльність позивача з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії відноситься до сфери діяльності суб'єктів природних монополій, що регулюється відповідно до Закону України "Про природні монополії". Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивач не має жодного конкурента на ринку централізованого постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, його становище на цьому ринку є монопольним (домінуючим) у межах території, що

обслуговується власними мережами у м. Луганську.

При цьому судовою колегією на приймаються до уваги посилання скаржника на те, що він не займає монопольне (домінуюче) положення на ринку, оскільки такі посилання спростовуються вищенаведеним.

Крім того, колегія звертає увагу, що позивач погоджувався з висновком про займання монопольного становища, оскільки ним не було оскаржено пункт 1 спірно рішення антимонопольного комітету, яким визнано, що ЛМКП "Теплокомуненерго", займало у 2010 - 2011 роках монопольне (домінуюче) становище на ринках виробництва та постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води із часткою 100 відсотків у межах території міста Луганська, де розташовані місцеві тепломережі, які перебувають у його законному користуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, та було зазначено вище позивач відповідно до договору № 13 від 15.05.2007 про умови надання послуг з централізованого опалення та поставці гарячої води, укладеному з МКП "Жилсервіс" здійснює облік нарахувань і оплати споживачами наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, заборгованості споживачів; юридичні дії зі стягнення заборгованості, в тому числі в судовому порядку; перерахунок розміру плати споживачам, в тому числі за наявності несправності внутрішньо будинкових систем тепловодопостачання.

Гаряче водопостачання житлового будинку № 10 кв. Героїв Сталінграда, м. Луганськ, у період з 01.12.2010 по 18.04.2011 відбувалося за однотрубною схемою, циркуляційний трубопровід з централізованого теплопостачання знаходиться в неробочому стані.

З листа до Луганського міського голови від 25.11.2010 № 15/42-30-2720 вбачається, що позивач володів інформацією про неналежний стан внутрішньобудинкових комунікацій для отримання гарячої води в певних житлових будинках міста Луганська та порушував питання щодо необхідності здійснення відповідних заходів для покращення якості послуг з гарячого водопостачання.

Незважаючи на факт обізнаності зі станом внутрішньобудинкових комунікацій, як вищевказане, 01.12.2010р. представником позивача підписаний акт про включення подачі гарячої води до будинку № 10 кварталу Героїв Сталінграду міста Луганська. При складанні названого акта представник позивача не зафіксував відсутність циркуляційного трубопроводу та не зазначив про неможливість подання споживачам гарячої води належної температури, як і про необхідність привести внутрішньобудинкові комунікації до належного стану.

Плата за ненадані послуги приймалася у повному обсязі.

Крім того, судом правомірно прийнято до уваги висновки судової експертизи № 1339/24 від 31.05.2013р. Так, експертом зазначено, що фактично існуючою (в період з 01.12.2010 по 18.04.2011) системою організації руху води у м. Луганськ (тобто фактично - однотрубною) забезпечити подачу гарячої води його мешканцям у відповідності, встановленими Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та інших нормативними актами, що регулюють ці питання з температурою у точці розбору 50 °С та вище було неможливо.

При використанні однотрубної системи організації водопостачання, споживачі комунальних послуг - мешканці будинку № 10 на кварталі Героїв Сталінграда м. Луганськ, не можуть отримувати послуги з гарячого водопостачання належній нормативно встановленій якості, надання таких послуг можливо тільки при застосуванні двотрубного контору трубопроводу гарячого водопостачання у належній теплоізоляції з забезпеченням постійної циркуляції гарячої води в системі, як це передбачено державними будівельними нормами.

В даному випадку також необхідно враховувати, що при порушенні циркуляції гарячої води у внутрішньобудинковій системі гарячого водопостачання відбувається також порушення циркуляції і на ділянці зовнішніх мереж (до вводу в будинок), що може перешкоджати нормальній циркуляції всієї системи зовнішніх мереж гарячої води від центрального теплопункту або котельної до житлових будинків.

В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2011 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" визначено, що температура гарячої води у точці розбору повинна бути не менше 50 °С та не більше 75 °С. При температурі гарячої води понад 50 °С плата справляється згідно з установленим тарифом; 45 - 49 °С - плата зменшується на 10 відсотків за весь строк відхилення; 40- 44 °С - плата зменшується на 30 відсотків за весь строк відхилення; нижче 40 °С - плата не справляється.

Пунктом 23 Правил № 630 передбачено, що у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець здійснює перерахунок розміру плати за фактично надані послуги згідно з додатком до цих Правил.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що дії позивача, які полягали у нарахуванні плати за надані у січні - квітні 2011 року неякісні послуги централізованого постачання гарячої води споживачам - мешканцям будинку № 10 на кварталі Героїв Сталінграда у розмірі як за якісно надані, правомірно були визнані порушенням конкурентного законодавства, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого постачання гарячої води для населення м. Луганська, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б не можливими за умови існування значної конкуренції на ринку.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Щодо посилань апелянта на порушенні господарським судом норм процесуального права, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до частини 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, за потреби господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу потрібно доручати іншому експерту (експертам).

У клопотанні заявника не доведено наявності зазначених вище ознак для проведення повторної судової експертизи.

До того ж, колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. У даній справі господарський суд Луганської області надав оцінку експертному висновку та прийняв його в якості одного з доказів, надавши у рішенні відповідне обґрунтування. Відтак, підстав для призначення повторної експертизи немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 20.06.2013р. у справі № 29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.06.2013р. у справі №29н/5014/3207/2012(23н/5014/1055/2012) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді О.В.Кододова

Л.В.Ушенко

надр. 8 прим:

1 прим. - у справу; 1 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСЗО;