Постанова № 33180055, 23.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 920/711/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Козаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Славяни", м. Суми (вх. №1911С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 16.05.13 р. у справі № 920/711/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Кондитероптторг", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славяни", м. Суми

про стягнення 97265,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.05.2013 року по справі № 920/711/13 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Cлавяни" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Кондитероптторг" 97265,55 грн. основного боргу та 1945,31 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив, тому на час подання позову до суду виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 97265,55 грн.

Відповідач, ТОВ "Cлавяни", не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що крім основного договору поставки №012/077 від 20.02.2012 року між сторонами було укладено ще й договір про надання маркетингових послуг №М012/077 від 20.02.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Славяни" надає маркетингові послуги, а ТОВ "Кондитероптторг" приймає послуги та здійснює їх оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 2 ст. Х договору поставки №012/077 від 20.02.2012 року покупець (ТОВ "Славяни") має право призупинити оплату за поставлені товари у випадку затримки оплати постачальником (ТОВ ВКФ "Кондитероптторг") маркетингових чи мерчандайзингових послуг, які надаються покупцем на підставі договору про надання послуг №М012/077 від 20.02.2012 року.

З урахуванням викладеного, апелянт вважає, що ТОВ "Славяни" правомірно призупинило оплату за поставлений товар до моменту оплати ТОВ ВКФ "Кондитероптторг" заборгованості за договором про надання маркетингових послуг. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 року по справі № 920/711/13 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.08.2013 в зв’язку з неявкою представників сторін.

Позивач не скористався своїм правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Кондитероптторг" (постачальник – позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Славяни” (покупець – відповідач по справі) укладено договір поставки № 012/077, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 2 розділу 11 сторони визначили, що договір поставки діє до 31.12.2012.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, свої зобов’язання за вказаним договором щодо поставки товару виконав на загальну суму 97265,55 грн., на підтвердження чого надав копії видаткових накладних (а.с. 12-55).

Однак, відповідач свої зобов’язання з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 97265,55 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

Беручи до уваги, що вказана сума боргу відповідачем не спростована, останній не надав доказів її погашення, аргументованих заперечень не представив, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 97265,55 грн. визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 012/077 від 20.02.2012.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов’язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 012/077 від 20.02.2012 позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 97265,55 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних (а.с. 12-55). Факт отримання товару за вказаними накладними в межах даного договору відповідачем не заперечується, будь-якими доказами не спростовується.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов’язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до п.1 розділу 8 зазначеного договору відповідач здійснює розрахунок за поставлений товар по закінченні 42 календарних днів з дня передачі товару.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов’язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв’язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними на умовах договору № 012/077 від 20.02.2012 є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, іншими матеріалами справи, тому у відповідача виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару в розмірі 97265,55 грн., в зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що крім основного договору поставки № 012/077 від 20.02.2012 між сторонами по справі було укладено договір маркетингових послуг № М012/077 від 20.02.2012, відповідно до умов якого ТОВ “Славяни” надає маркетингові послуги, а ТОВ Виробничо-комерційна фірма "Кондитероптторг" приймає та оплачує їх, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Проте, як вказує відповідач, позивач прострочив виконання зобов’язання за договором про надання маркетингових послуг та не розрахувався за надані послуги за лютий 2013 р. Відповідно до оборотно-сальдової відомості заборгованість позивача перед відповідачем становить 8611,10 грн. Оскільки п.2 розділу 10 договору поставки визначено, що покупець має право призупинити оплату за поставлені товари у випадку затримки оплати постачальником маркетингових послуг, що надаються покупцем на підставі договору про надання послуг, тому відповідач вважає, що ним було правомірно призупинено оплату за поставлений товар до моменту оплати позивачем заборгованості за договором про надання маркетингових послуг № М012/077 від 20.02.2012.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що згідно п.2 розділу 10 договору поставки № 012/077 від 20.02.2012 покупець має право призупинити оплату за поставлені товари у випадку затримки оплати постачальником маркетингових послуг, що надаються покупцем на підставі договору про надання послуг № М09/077 від 20.02.2012 більш ніж на 10 календарних днів.

Однак, відповідач в апеляційній скарзі посилається на невиконання позивачем договору про надання маркетингових послуг № М012/077 від 20.02.2012, копію якого додано до матеріалів справи, тобто іншого, ніж той, який зазначено в основному договорі поставки № 012/077 від 20.02.2012.

Крім того, з тексту договору маркетингових послуг № М012/077 від 20.02.2012 вбачається що відповідно до п. 1.5 строк надання послуг з 20.02.2012 по 31.12.2012.

В свою чергу рахунок № СчС-000328 від 08.04.2013, наданий відповідачем на підтвердження заборгованості, не містить жодних посилань на договір маркетингових послуг № М09/077 від 20.02.2012. До того ж, сам рахунок взагалі не може слугувати належним доказом на підтвердження існування заборгованості, як і оборотно-сальдова відомість, оскільки вони не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту існування у відповідача заборгованості за договором про надання маркетингових послуг, який зазначено в п.2 розділу 10 договору поставки № 012/077 від 20.02.2012, а також не документально не обґрунтовано наявності правових підстав для призупинення оплати за поставлений позивачем товар.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних доводів стосовно того факту, чому ним не було подано обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, в тому числі з посиланнями на договір маркетингових послуг та з доказами, на підтвердження його виконання.

Так, відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 16.05.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Славяни”, м.Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16 травня 2013 у справі № 920/711/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 27 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.